Категорія “стиль життя” та її соціокультурна експлікація

Попри великий інтерес до проблеми стилю останнім часом з’являються праці, автори яких намагаються на міждисциплінарному рівні узагальнити експериментальні та теоретичні результати досліджень стилю (О. В. Лібін, 1992, 1998; М. А. Холодна, 1990; В. А. Толочек, 1992; І. П. Шкуратова, 1991, 1998). Однак їм всім, на нашу думку, бракує саме соціально-філософського розуміння проблеми, відтак “стиль життя” все ще продовжує залишатися досить розмитим та маловизначеним поняттям. Таким чином, можна констатувати, що категорія “стиль життя”, яка після А. Адлера хоча й використовувалась в різних контекстах, в цілому залишається теоретично невизначеною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в рамках планової наукової тематики Інституту вищої освіти АПН України, тема дисертації узгоджена, зокрема, з науковими темами “Процес трансформації вищої освіти на рубежі століть”, “Соціальні проблеми та виховання студентської молоді”, а також з державними програмами розвитку соціально-гуманітарної освіти. Результати обговорювались на засіданнях відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти.

Мета і задачі дослідження. У дисертації ставиться за мету, спираючись на аналіз категорії “стиль життя” в соціокультурній площині, виявити її соціальну сутність, дослідити закономірності й детермінанти її формування та особливості функціонування.

Реалізація сформульованої мети досягається через вирішення таких задач:

на основі аналізу стильової проблематики в широкому контексті соціокультурного знання, окреслити методологічні передумови соціально-філософської інтерпретації категорії “стиль життяі”;

дослідити стиль життя як прояв індивідуальної цілісності особистості;

виявити соціально-психологічні передумови формування типології стильових проявів життя людини та визначити їх основні культурно-історичні форми;

простежити вплив культури постмодернізму на стилетворчу активність сучасної людини;

розкрити зміст та форми стилізації життя особистості як способу її існування в сучасному соціумі та означити процеси стилізації в умовах трансформації українського суспільства.

Об’єктом дисертаційного дослідження виступає стиль життя як соціокультурний феномен.

Предметом дослідження є стиль життя як соціально-філософська категорія та її соціокультурна експлікація.

Методи дослідження. При розгляді діалектичної традиції розуміння співвідношення особистісного та суспільного використано компаративний метод, який дає можливість розглядати процес стильової самоідентифікації особистості як один із істотних моментів її соціальної самореалізації.

Важливим моментом проведеного дослідження є реалізація історичного методу в процесі реконструкції змісту означеної категорії. Його застосування дозволяє розкрити стиль життя як феномен історії і культури.

У дисертації застосовано соціально-психологічний метод, що втілюється при розкритті сутності категорії “стиль життя” та в її типологічному аналізі. При цьому використовуються здобутки психологічної науки (зокрема, теоретичні доробки Б. Ананьєва, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна та ін.).

Методологічною базою дисертації є основні положення досліджень зарубіжних авторів, зокрема, М. Вебера, А. Адлера, А. Маслоу, К. Г. Юнга, Є. Поуелла, Д. Ройса та ін. Водночас методологічними джерелами аналізу проблеми стилю життя у власне соціально-філософському її вимірі є праці українських дослідників В. Андрущенка, І. Бойченка, Є. Головахи, Л. Губерського, В. Кременя, С. Кримського, В. Крисаченка, М. Михальченка, І. Надольного, В. Пазенка, М. Поповича.

Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що на плюралістичній основі вітчизняної соціально-філософської теорії і методології здійснюється оригінальна спроба інтерпретації стилю життя як соціального феномена, зміст якого детермінується взаємопроникненням індивідуально-особистісних та соціокультурних чинників. В результаті проведеного дослідження дисертантом зроблені висновки, які мають наукову новизну:

стиль життя означає опредмечення світогляду людини та світу, опосередковує зв’язок між ними й символізує у цьому взаємовідношенні появу цілком нового утворення – світу культури; з іншого боку, реалізація культурного потенціалу людини в конкретно-історичному соціальному середовищі здійснюється як процес стилеутворення, котрий водночас виступає невід’ємним елементом конституювання людської індивідуальності;

найбільш адекватним та унікальним для кожної людини способом адаптації до життя в плані поставлених нею самою життєвих цілей та засобів їх досягнення є стиль життя; створюючи власний стиль життя, індивід тим самим постає як творча самодетермінована і водночас відкрита світу цілісність;

досліджувана категорія є передусім онтологічною характеристикою людського життя, зміст якої розкривається насамперед на феноменологічному рівні, тобто при розумінні відношення людини до світу як переживання нею свого власного буття в ньому, що вказує на тісний зв’язок з естетосферою; в такому переживанні узагальнюються найрізноманітніші форми людського світосприймання, а сам світ проявляється не фрагментарно, а як дещо ціле;

характерною особливістю, що засвідчує культуру постмодернізму у її ставленні до стильової проблематики, є терпимість до поєднання в її межах найрізноманітніших життєвих стилів, їх змішування всупереч історичній логіці їх виникнення; із соціально-філософської точки зору така полістильність сучасної культури значною мірою ускладнює процес особистісної самоідентифікації та перешкоджає формуванню та реалізації людини як певної цілісності;

проблема формування індивідуального стилю життя особистості та, відповідно, процес її самоідентифікації набувають особливої гостроти в перехідні періоди соціального розвитку, для яких характерне відтворення, копіювання, некритичне наслідування тих чи інших життєвих стилів, що здебільшого позначається поняттям “стилізація”; остання має амбівалентну природу: з одного боку, вона містить в собі суто негативний, наслідувальний елемент, а з іншого, є свідченням наявності певної дистанції, свободи самовизначення в межах різних стилів, яка створює передумови для творчої самореалізації