Клінічне дослідження коня

перкусією.

При аускультації встановили, що перистальтика тонкого та товстого кишечника припинилася – відсутні перистальтичні шуми переливання рідини, але наявний дещо металевий відтінок перистальтичних шумів, що називають «звук падаючої краплі», який характерний для метеоризму сліпої кишки. 

Дефекація і відходження газів через пряму кишку у початковий період розвитку часті, а в подальшому припинилися. 

Перкусією області сліпої та ободової кишок встановили чіткий тимпанічний звук – що вказує на наявність великої кількості газів (перкусія проводилася у лівій здухвині зверху вниз, прослуховувався спочатку тимпанічний, потім притуплений і тупий звуки).

При ректальному дослідженні виявили в здуття петель тонкого кишечнику – ободової та верхівки сліпої кишок.

3.3.4. Дослідження акту дефекації.

На момент клінічного обстеження акт дефекації був відсутній, але на підстилці біля тварини є купки злегка розм’якшеного калу.

 

3.4.Дослідження печінки.

 

При дослідженні печінки ніяких змін її не було виявленно.

 

3.5.Дослідження сечової системи.

 

Нирки – це основні видільні органи. Утворюючи та виділяючи сечу, вони видаляють з організму воду та розчинені у ній продукти обміну речовин, особливо азотисті, також надлишок мінеральних солей, а також інородці речовини що надійшли ззовні. 

Нирки являють собою парний компактний паренхіматозний орган. За формою ліва нагадує дещо сплющений біб, а права – серцеподібна. Ліва нирка розміщується на рівні від 18-го грудного до 3-го поперекового хребця, а права – від 14-15 ребра до 2-го поперекового хребця. 

До органів сечовиділення також належать сечоводи, сечовий міхур і сечівник.

Сечовід – парний трубчастий орган, який проводить сечу з нирки в сечовий міхур, - непарний еластичний порожнистий орган, що виконує роль резервуара, в якому накопичується сеча.

Сечівник (уретра) – трубчастий орган який у самців відразу з’єднується із сім’явипорскувальною протокою, утворюючі сечостатевий канал. Починається внутрішнім отвором у шийці сечового міхура, а зовнішнім отвором закінчується на головці статевого члена. Виводить сечу.

При дослідженні сечової системи застосовую основні методи (огляд, спостереження, пальпація) та лабораторні методи. 

Дослідження акту сечовиділення. Поза природна, характерна для виду та статі тварини. Частота сечовиділення та кількість сечі у нормі. Виділення не супроводжувалося болем.

Нирки. Ректальна пальпація не дала результатів через переповненість кишечника газами, що заважало дослідженню. Набряки на кінцівках, в ділянці підгрудка та черева, міжщелепного простору відсутні.

Сечоводи. Ректальне дослідження не дало результатів.

Сечовий міхур. Ректальною пальпацією встановлено що сечовий міхур помірно наповнений, розміщується у тазовій порожнині. Болючість не відмічена. 

Дослідження уретри. Порушень прохідності уретри не виявлено. Тварина безперешкодно здійснює акт сечовиділення, пальпацією на ділянці статевого члена новоутворень та каменів не виявлено. Болісна реакція відсутня.

Дослідження сечі. Аналіз виявлених змін: дослідивши сечову систему тварини виявила що відхилень немає, усі показники сечі у межах норми.

 

3.6.Дослідження нервової системи

 

Нервова система є однією з найважливіших інтегрувальних систем в організмі, що зумовлює його єдність і цілісність, а також тісний зв’язок з навколишнім середовищем. Нервова система поділяється на центральну і периферичну. А також соматичну і вегетативну. Центральна нервова система поділяється на спинний мозок, який лежить в хребетному каналі, і головний мозок, розміщений у черепній порожнині. Мозок побудований із сірої та білої мозкової речовини. Сіра мозкова речовина складається з нервових клітин та їх відростків, а біла мозкова речовина – з відростків що утворюють центральні провідні шляхи.

Спинний мозок – має вигляд циліндричного тяжа, дещо сплющеного дорсовентрально. Він поділяється на шийний, грудний та попереково-крижовий відділи.

Головний мозок глибокою поперечною щілиною подяляється на великий мозок і ромбоподібний мозок. Зверху розмішуються дві півкулі великого мозку. 

Нейрони (нервові клітини), у функціональному відношенні поділяють на три групи: чутливі, або аферентні; рухові, або еферентні; вставні, або проміжні. Аферентні проводять збудження від рецепторів до ЦНС, еферентні передають збудження від ЦНС до робочих органів, а вставні здійснюють зв’язок між аферентними та еферентними нейронами. 

Досліджую нервову систему перш за все розпитуванням, опитуванням, оглядом та спостереженням. Також застосовую пальпацію і перкусію.

Тварина не контактувала з хворими тваринами. Травм, укусів не мала. Порушень координації, паралічів та парезів не відмічалося. 

Дослідження поведінки. Тварина знаходиться у збудженому стані, приймає вимушені положення.

Дослідження черепа і хребта. Форма, об’єм та розміри черепа відповідають нормі для даної породи коней. Деформації відсутні. Температура така ж як і на сусідніх ділянках тіла. Болючості не відмічено. Кістки цілі, консистенція тверда. Хребет не викривлен, рухомість фізіологічна.

Органи чуття. Зір збережений, повіки у нормі, витікання з очей не відмічаються, кон’юнктива гіперемічна. Очі чисті, ясні, без ушкоджень; зіниці під впливом світла звужується рівномірно, у затемненні – розширюється. Слух, нюх та смак збережені.

Чутливість, рефлекси. Зміну чутливості не відмічено. Рефлекси збережені.

Рухова сфера. Парези, паралічі, судоми не відмічені. М’язи помірно напружені. Координація рухів збережена.

Вегетативна нервова система. При проведенні око-серцевого рефлексу, надавлюванням пальцями через повіки на очні яблука, доводять те що дані дослідження не викликають змін частоти пульсових ударів, тобто результати свідчать про нормотонію. 

Аналіз виявлених змін. Тварина перебуває у стані збудження.

Інші данні досліджень нервової системи відповідають нормі.

 

3.7.Лабораторне дослідження.

 

Органи гемопоезу виконують кровотворну функцію, та забезпечують імунітет. Вони поділяються на центральні і периферичні. До центральних органів належать червоний кістковий мозок і тимус. У червоному кістковому мозку утворюються еритроцити, моноцити, гранулоцити, В-лімфоцити і попередники Т-лімфоцитів. Периферичні органи кровотворення та імунного захисту становлять селезінка, лімфатичні вузли, гемо лімфатичні вузли та лімфоїдні утвори слизової оболонки глотки, шлунка, кишок, апарату дихання, сечо-статевого апарату і шкіри. В ці органи з течією крові заносяться Т-лімфоцити і В-лімфоцити. У периферичних органах здійснюється також елімінація клітин крові, які завершили свій життєвий цикл.

Тимус – непарний орган, добре розвинений у молодих тварин, з віком значно редукується. Складається з парної шийної та непарної грудної часток. Права і ліва шийні лежать на відповідних поверхнях трахеї. Грудна частка велика, розміщена в грудній порожнині попереду серця.

Селезінка – непарний плоский багатофункціональний орган. Розміщена у лівому підребер’ї черевної порожнини в площині останніх 2-3 ребер і 1-го поперекового хребця, на більшій кривині шлунка, зовні нагадує косу. 

Лімфатичні вузли - органи лімфатичної системи. Утворення із ретикулярної тканини, розміщені за ходом лімфатичних судин. У лімфатичних вузлах утворюються лімфоцити. Вони являють собою механічні та біологічні фільтри для лімфи. 

Формені елементи крові поділяють на три групи: еритроцити, лейкоцити та кров’яні пластинки. 

Еритроцити – красні кров’яні клітини, що складають основну масу клітин крові. Вони позбавлені ядра і мають форму двоввігнутих дисків. Функції еритроцитів дуже різноманітні: перенос кисню від легень до тканин; перенос вуглекислого газу від тканин до легень; транспортування поживних речовин; підтримання рН крові на відносно постійному рівні; активна участь у процесах імунітету.

Лейкоцити – білі кров’яні клітини, які мають ядро. Їх поділяють на дві великі групи: зернисті (гранулоцити) та незернисті (агранулоцити). Лейкоцити грають важливу роль у захисних та відновних процесах організма. 

Кров’яні пластинки (тромбоцити) – без’ядерні клітини. Мають дивовижну здатність змінювати форму та розмір в залежності від місцезнаходження. Вони виконують різноманітні функції. Перш за все це участь у процесі згортання крові. Вони переносять різноманітні речовини, здатні до фагоцитозу

Фізичні показники крові.

ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) – через: 15хв – 20,0

За Неводовим 30хв – 35,0

45хв – 50,0

60хв – 53,0

24год – 60,0

РКЗ (рефракція кров’яного згустку) настала через 14 годин.

ШЗК (швидкість згортання крові): 7с.

Відносна густина: 1,040кг/л

Гематокрит ( за Тодоровим): 45%

Біохімічні показники.

Резервна лужність (за Кондрахіним): 50об%

Кислотна ємність (за Кудрявцевою-Коромисловим): 280мг/100мл

Загальний білок: 79г/л

-альбумінова фракція: 42г/л 

-глобулінова фракція: 37г/л

Вміст глюкози: 62г/л

Вміст кальцію ( за методом з кальциєназо ІІІ реактивом): 10,0 мг/100мл

Вміст білірубіну (за Ієндрашиком): -загальний 0,43мг/100мл

-кон’югований 0,1мг/100мл

Морфологічні показники.

Кількість еритроцитів: 7Т/л

Колірний показник: 0,8

Кількість гемоглобіну: 10,0 г/100мл

Кількість лейкоцитів: 7Т/л

Лейкограма:

-базофіли: 0

-еозинофіли: 1

-нейтрофіли: юні: 1

паличко-ядерні: 4

сегменто-ядерні: 51

-лімфоцити: 29

-моноцити: 3 

Аналіз лейкограми: незначна еозинопенія

Аналіз результатів дослідження. Незначне зменшення ШОЄ, та збільшення густини крові. Вміст та співвідношення формених елементів крові відповідає нормі. Лейкограма виявляє незначну еозинопенію.

 

 3.8.Закінчення

 

Проаналізувавши данні досліджень усіх систем організму тварини, можна дійти висновку, що тварина має синдром колік, який спричинено гострим розширенням шлунка та метеоризмом кишечника. Призвело до цього, швидше за все, неконтрольоване поїдання твариною легкозброджуваних кормів на пасовищі, та сприятливі для виникнення розладів шлунково-кишкового тракту умови життя (незадовільна годівля, відсутність моціону та інші фактори).

Дата здачі курсової роботи ”___ ”___________2013 

та підпис студента _____________________

 

3.9 Список використаної літератури

 

1.А.М. Смирнов Клінічна діагностика внутрішніх незаразних захворювань тварин / А.М. Смирнов, П.Я. Конопелько, Р.П. Пушкарьов. – М.: Агропромиздат, 1988. – 512 с.

2.Б.М. Гопка Коні в сільському господарстві / Б.М. Гопка, О.А. Калантар, П.М. Павленко – К.: Урожай, 1989 – 152 с. 

3.В.І. Левченко Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, М.О. Судаков та ін. За ред. В.І. Левченка. – Біла Церква, 1999. – 376 с.

4.В.І. Левченко Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І. Левченко, В. В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін. За ред.. В.І. Левченка. – Біла Церква, 2004. – 608 с.

5.М.Ф. Токарєв Домашня ферма / М.Ф. Токарєв, В.І. Ведеречко, О.І. Лашко – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Урожай, 1993 - 192 с.

6.Ф.Ф. Порохов Внутрішні незаразні хвороби сільськогосподарських тварин / Ф.Ф. Порохов, І.Г. Шарабрін. – К.: Колос, 1976. - 598 с.

 

3.10. Додатки

 

Додаток 1. Загальний вигляд тварини

Додаток 2. Дослідження.склери.ока

Додаток 3. Дослідження слизової оболонки носа

Додаток 4. Пальпація стравоходу

Додаток 5. Перкусія лобних пазух