Клініко-патогенетичне обґрунтування лікування хворих на хронічні гепатити з супутньою патологією біліарної системи

У хворих на ХГ спостерігається вірогідне пригнічення активності СОД, який здійснює ферментативну дисмутацію супероксидного аніону. Активність цього ферменту при ХГПА, ХГВА була максимально пригніченою і нижчою за контрольні показники в 1, 6 рази (р0, 05). Цікавим з точки зору оцінки ступеня тяжкості виявилося співвідношення прооксидантної та антиоксидантної активності, де МА/СОД складає 1, 1, в той час як у групі з легким перебігом цей показник складає 2, 0; при середній ступені тяжкості – 2, 8; при тяжкому перебігу – 3, 2. Тобто прогресія показника свідчить про значне пригнічення антиоксидантної системи та про інтоксикацію, які посилюються при наростанні тяжкості перебігу.

Отже, неконтрольоване підвищення активності ПОЛ відіграє відповідну патогенетичну роль в розвитку цитолітичного, холестатичного та мезенхімально-запального синдромів при ХГ токсичного та алкогольного генезу. Так, встановлений прямий кореляційний зв’язок між вмістом у крові МА та рівнем загальної білірубінемії (r=0, 698, р0, 001) ; вмістом МА та активністю ферментів АЛТ та АСТ (r=0, 722, р0, 001 та r=0, 680, р0, 005 відповідно) ; вмістом МА і активністю ЛФ та ГГТ (r=0, 521, р0, 001 та r=0, 486, р0, 001 відповідно) ; вмістом МА і вмістом гамма-глобулінів у крові (r=0, 534, р0, 001) ; а також зворотній кореляційний зв’язок між вмістом МА та альбумінів у крові хворих на ХГ (r=0, 496, р0, 001).

Порушення в системі ПОЛ-АОЗ зумовлює часті рецидиви, торпідний перебіг захворювання, дає можливість оцінити стан клінічної компенсації, декомпенсації та прогноз подальшого прогресування захворювання. При зростанні тяжкості перебігу і при супутніх захворюваннях біліарної системи виявляється виснаження протирадикальних систем та дезінтеграція активності ферментів протиоксидантного захисту, досягаючи найвищого ступеня тяжкості при ХГПА та ХГВА.

Головними ознаками дезінтеграції параметрів системи протирадикального захисту у хворих на ХГ є зменшення вмісту в крові ВГ, активності ферментів СОД та Г-6-ФДГ. Це вказує на зменшення резерву компенсаторних можливостей протиоксидантної системи при зростанні інтенсивності основних синдромів цитолізу і холестазу. Збільшення активності ферментів глутатіонової ланки у хворих на ХГ, які забезпечені більш значним компенсаторним резервом, свідчить про відповідне порушення функціональних можливостей системи протирадикального захисту під час зростання активності та тяжкості перебігу. Показники систем ПОЛ-АОЗ статистично достовірно відрізняються як в залежності від активності патологічного процесу, так і від ступеня тяжкості захворювання, тому при неможливості виконання пункційної біопсії доцільно використати критерії розподілу за ступенями тяжкості для призначення диференційованої терапії, з обов’язковим включенням антиоксидантів.

Порушення функції печінки та рівноваги в системах ПОЛ-АОЗ впливають на стан системи імунітету. У хворих на ХГПА – на 35, 2%, а при ХГВА – на 45, 5% (ІІ рівень імунних порушень). Зменшення абсолютної кількості лімфоцитів зумовлено зменшенням відносної кількості Т-лімфоцитів.

У хворих на ХГНА знижена відносна кількість загального пулу Т-лімфоцитів на 33, 5% (ІІ рівень імунних порушень), а у хворих ХГПА – на 91, 3% і у хворих на ХГВА – в 2, 02 рази (ІІІ рівень імунних порушень).

Крім того у хворих на ХГ також знижується експресія рецепторів на мембрані Т-лімфоцитів. Характерною особливістю стану клітинної ланки системи імунітету у даних хворих є зниження відносної кількості імунорегуляторних Т-лімфоцитів. Так, відносна кількість Т-хелперів/індукторів зменшена при ХГНА на 21, 2% (І рівень імунних порушень), при ХГПА на 66, 1% (ІІ рівень) та при ХГВА на 76, 6% (ІІІ рівень імунних порушень). Відносна кількість Т-супресорів/цитолітичних лімфоцитів зменшується більш інтенсивно. Так, у хворих на ХГНА відносна кількість Т-супресорів/цитолітичних лімфоцитів зменшена на 64, 7% (ІІ рівень імунних порушень), у хворих на ХГПА – в 2, 21 рази та у хворих на ХГВА – в 2, 13 рази. Таке різне зниження відносної кількісті Т-супресорів/цитолітичних лімфоцитів засвідчує про формування аутоімунних розладів у всіх хворих на ХГ. При цьому імунорегуляторний індекс має тенденцію на збільшення (від 4, 1% до 25, 2%).

Таким чином, у хворих на ХГ з супутньою патологією біліарної системи зменшується абсолютна кількість загального пулу лімфоцитів, у першу чергу за рахунок Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій (Т-хелперів і, особливо, Т-супресорів), знижується кількість активних Т-лімфоцитів, а також виникає реальна загроза формуванню аутоімунних розладів.

При цьому відбувається поліклональна проліферація В-лімфоцитів. У хворих на ХГНА зростає відносна кількість В-лімфоцитів на 41, 1% (ІІ рівень імунних порушень), у хворих на ХГПА – на 85, 8% і при ХГВА – на 84, 1% (ІІІ рівень імунних порушень). Спостерігається збільшення концентрації в периферичній крові імуноглобулінів основних класів. Конценрація імуноглобуліна А зростає від 3, 6 до 32, 1% (І рівень імунних порушень). Значно збільшується концентрація IgG: у хворих на ХГНА на 88, 9%, у хворих на ХГПА- в 2, 19 рази та у хворих на ХГВА- в 2, 44 рази. У всіх хворих на ХГ мав місце третій рівень імунних порушень.

У хворих на ХГ, які поєднані з супутньою патологією біліарної системи значно підвищувалась концентрація циркулюючих імунних комплексів: у хворих на ХГНА – в 2, 13 рази, у хворих на ХГПА