+3 8(066) 185-39-18
fзацікавлені в західних землях.
Хоча, як зазначалося вище, в Північній Америці ніколи не було феодалізму як пануючої суспільної системи, однак в аграрних відносинах існували феодальні пережитки – фіксована рента, велике землеволодіння, майорат (успадкування нерухомості, насамперед землі, за принципом первородства у сім’ї), інститут сервентів – «кабальних слуг», які, на відміну від рабів, не були власністю хазяїв і, відслуживши в них певний термін, отримували особисту свободу. Сервентами ставали бідняки, що відробляли протягом 5 – 7 років гроші, позичені на переїзд з Європи через океан, але часто внаслідок нової заборгованості вони залишалися в такому стані ще другий і навіть третій термін; вислані в Америку злочинці, а також особи (в основному, підлітки), яких спеціально викрадали в Європі агенти-вербувальники. На середину 70-х років ХVІІІ ст. в колоніях нараховувалося приблизно 250 тисяч «кабальних слуг». Фіксована рента в принципі нічим не відрізнялась від основної феодальної поземельної повинності французьких селян – цензу. Більш того, з другої чверті ХУІІІ ст. лорди-власники намагаються збільшити стягнення фіксованої ренти, зокрема в Нью-Джерсі, Кароліні, Меріленді, Нью-Йорку, Пенсільванії й Віргінії. Насадження напівфеодальних методів експлуатації й панування ще більше посилилося під час правління Георга III.
Отже, торгова монополія Англії, витягання з колоній золотої та срібної монети, зростаюче оподаткування, штучне гальмування розвитку промисловості (аж до заборони заснування нових мануфактур), збереження докапіталістичних методів експлуатації в сільському господарстві тощо й були економічними причинами повстання колоній проти англійського панування. Розглянуті вище «драконівські» заходи британського уряду, спрямовані на викачування економічних ресурсів з колоній, підривали господарство й добробут останніх. Як зазначають американські історики П. Н. Керрол і Д. У. Ноубл, продовження політичної залежності від Англії означало економічне самогубство для багатьох американців.
Щодо політичних передумов, то треба вказати на наявність елементів феодалізму в політичному устрої колоній. Політичний лад колоній нагадував старий, аристократичний устрій, про що свідчили недемократичний, тобто невиборний характер виконавчої, судової й вищої законодавчої влади; успадкування державних посад представниками місцевих верхів; обмежене виборче право, засноване на майновому цензі (потрібно було володіти земельною власністю). Зауважимо, що дві колонії – Коннектикут і Род-Айленд – перебували у володінні компаній, які отримали їх від короля, а три колонії – Пенсільванія, Делавер і Меріленд – взагалі належали приватним власникам. У колоніях останнього типу вся повнота влади зосереджувалася в руках губернаторів, призначених їх власниками, а у 8 королівських колоніях губернатор безпосередньо призначався королем. У свою чергу губернатори затверджували склад верховних судів й рад. Лише в Род-Айленді та Коннектикуті губернатори й ради обиралися населенням. У деяких колоніях існували палати виборних представників від населення – асамблеї, що відігравали роль дорадчих органів,. хоча місцями мали значний вплив на місцеві справи.
З іншого боку, в політичній організації колоній розвивалися державно правові норми нового, капіталістичного суспільства (суд присяжних, зародки представницького правління). За півтора століття існування колоній її мешканці нагромадили вже досить солідний досвід самоуправління, поступово закладаючи підвалини громадського суспільства. Вони цінували свободу, право вільно обирати шляхи й засоби для збагачення, кар’єри, підвищення свого соціального статусу, призвичаїлися поважати людську гідність та без принижуючої людину запопадливості ставитися до влади. Вельми характерно, що ще на борту „Мейфлауера” був складений документ, відомий як Мейфлауерський статут, який визначав основні правила та засади органів управління майбутньої колонії. Шостий президент США К. Адамс згодом оцінив його як „перший приклад соціального контракту нового часу... досягнутого шляхом добровільної угоди.. між людьми з рівними правами про організацію їх співтовариства у новій країні”. Населення колоній дуже дратувало порушення їх прав і свобод колоніальною владою, а також намагання британського уряду законсервувати їх політичну безправність. Звідси відоме гасло: „ніякого оподаткування без представництва! ”. Малося на увазі відсутність своїх представників в англійському парламенті, який приймав закони, обов’язкові для населення американських колоній. Зазначене вище складало політичні передумови війни за незалежність.
В історичній літературі можна зустріти твердження, що однією з передумов війни за незалежність, а отже, і першої Американської революції є американська нація, яка склалася ще в колоніальний період, викликає певні сумніви. Безумовно, є підстави говорити про посилення національної свідомості американців. Відомий вірджинський демократ, блискучий оратор Патрік Генрі, виступаючи на Першому Континентальному конгресі, сказав: «Англійська тиранія знищила кордони, що відокремлювали одну колонію від іншої. Я більш не віргинець; я – американець». Але в цілому ступінь зрілості американської нації не слід перебільшувати. Відбувався саме процес формування північноамериканської нації, який ускладнювався постійним припливом європейських іммігрантів різного етнічного походження й релігійної приналежності, а також існуючими у колоніях расовими та соціально-культурними відмінностями населення. За своїми політичними й соціальними характеристиками населення колоній також було строкатим. Існували серйозні релігійні розбіжності й незгоди, між колоніями траплялись суперечки навіть з приводу своїх кордонів, що призводило до збройних сутичок між ними (наприклад, військові дії між Пенсільванією та Віргінією в 70-ті роки ХVІІІ ст. за право володіти долини р. Огайо). Тому варто взяти до уваги слова американського історика Е. Моргана, який писав, що «не нація породила революцію, а революція породила націю». А ось те, що саме Американська революція ХVІІІ ст. стала важливим етапом в процесі формування американської нації, суттєво прискоривши його, сумнівів не викликає.
Ще одним свідченням незавершеності процесу формування американської нації