Концепція культури в рамках функціоналізму Б. Маліновського

Б. Маліновський розподілив потреби, що зумовили виникнення культури, на три групи: 1) первинні – це продовження роду, фізичні, фізіологічні та розумові зрушення. Культурними відповідями на них були поява родової общини, розвиток знань, освіти, житлових умов; 2) похідні, спрямовані на виготовлення та вдосконалення знарядь праці, наслідком чого є розвиток економіки і культури господарювання; 3) інтегративні, які об’єднують і згуртовують людей, вимагають потреби авторитету, що знаходить відповідь у політичній організації суспільства.

Основне поняття у вченні Маліновського – це функція. Поняття функції Б. Маліновський пояснює через поняття корисності і взаємності: використання об’єкта як частини технічно, юридично або ритуально детермінованої поведінки призводить людей до задоволення тієї або іншої потреби. Маліновський спирається на уявлення про те, що в основі культури лежать первинні потреби в добуванні їжі, даху над головою, оборони і відтворення (“матеріальний фактор”), над якими надбудовуються вторинні, але вже не природні, а культурні. Культура виступає як інструмент задоволення первинних, базових потреб людей і одночасно як сукупність артефактів, організованих традицією. Антрополог (культуролог) повинен, тому, розглядати складові частини людської історії та еволюції як мотивовані відповідними “основними мотивами”. Такі культурні форми (у ранньокультурних товариствах), які присвячені забезпеченню їжею, добуванню і збереженню вогню, будівлі жител, підтримці сімейних, сусідських та інших громадських структур, можна зрозуміти з точки зору їх основних функцій, пов’язаних з підтриманням біологічного існування людських спільнот. Дослідження “соціальної поведінки” людей, включених в неї різних матеріальних об’єктів і символів (наприклад, магічних формул і жестів) повинні проводитися не в відокремленні, а у співвідношенні з виконуваною ними функцією “в більш широкому контексті систем обміну, виробництва та споживання” [4; 688].

Етнологія відштовхується від концепції “соціальних інституцій”, під якими розумілися соціально встановлені і визнані норми і моделі поведінки. З їх допомогою і в їх рамках індивіди реалізовують свої взаємні очікування, досягаючи при цьому соціально та індивідуально значущих результатів. У своїй сукупності “соціальні інституції” формують соціально-функціональну структуру суспільства.

Суспільство, за Маліновським, являє собою біологічний організм особливого роду, природну адаптивну систему, в якій узгоджуються умови існування самого суспільства і потреби його членів. Культура є продукт біологічних властивостей людини, так як людина являє собою тварину, яка повинна задовольняти свої біологічні (первинні) потреби. Відмінності між культурами – це відмінності в способах задоволення елементарних людських потреб. Культура відповідно з такою постановкою питання є матеріальний і духовний апарат, за допомогою якого людина вирішує конкретні, специфічні завдання які стоять перед нею.

Маліновський прагнув тлумачити ті чи інші проблеми конкретної культури в термінах фундаментальних людських ситуацій, вивчати функціонування окремих елементів культури всередині культури як цілого. Він розумів культуру як цілісну інтегровану узгоджену систему, всі частини якої тісно пов’язані один з одним. Виходячи з цього, він вимагав розглядати кожен аспект культури в тому цілісному культурному контексті, в якому він функціонує. Вважаючи культуру універсальним феноменом, він стверджував, що культури принципово порівнювані і що порівняльний аналіз культур дозволяє відкрити її закономірності. Як основний метод дослідження він запропонував функціональний підхід до вивчення соціокультурних феноменів. Він вважав, що функціональний метод, орієнтований на вивчення живих культур дозволяє уникнути довільних і необґрунтованих узагальнень і є необхідною передумовою порівняльного аналізу.

При цьому, згідно з Б. Маліновським, будь-яка культура в ході свого розвитку виробляє деяку систему стійкої “рівноваги”, де кожна частина цілого виконує свою функцію. Якщо знищити який-небудь елемент культури (наприклад, заборонити шкідливий, з нашої точки зору, обряд), то вся етнокультурна система, а значить, і народ, що живе в ній, може бути схильна до деградації і загибелі. Б. Маліновський різко засуджував грубе втручання колоніальних чиновників в життя корінного населення, що свідчило про неуцтво і нерозуміння цінностей інших культур. Він підкреслював, що традиція, з біологічної точки зору, є форма колективної адаптації спільноти до її середовища. Знищте традицію, і ви позбавите соціальний організм його захисного покриву і приречете його на повільний, неминучий процес вмирання.

Формулюючи те, що автор називає “загальними аксіомами функціоналізму”, Маліновський стверджує щодо культури, яку він досліджує через прояви “організованої людської поведінки” наступне:

А. Культура є, по суті, інструментальний апарат, завдяки якому людина отримала можливість краще справлятися з тими конкретними проблемами, з якими вона стикається в природному середовищі в процесі задоволення своїх потреб.

Б. Це система об’єктів, видів діяльності і установок, кожна частина якої є засобом досягнення мети.

В. Це інтегральне ціле, всі елементи якого знаходяться у взаємозалежності.

Г. Ці види діяльності, установки і об’єкти, які організовуються навколо життєво важливих завдань, утворюють такі інститути як сім’я, клан, локальна спільнота, плем’я, а також дають початок організованим групам, об’єднаним економічної кооперацією, політичною, правовою та освітньою діяльністю

Д. З динамічної точки зору, тобто в залежності від типу діяльності, культура може бути аналітично розділена на ряд аспектів – таких, як освіта, соціальний контроль, економіка, системи знань, вірувань і моралі, а також