Концепція культури в рамках функціоналізму Б. Маліновського

Крім цього, культура – сукупність відповідей на основні та похідні потреби. Культура також є якесь ціле, що складається з частково автономних, частково координованих інститутів. Інститут як первинна організаційна одиниця – це сукупність засобів і способів задоволення тієї чи іншої потреби, основної або похідної.

Культурний процес, в якому б з конкретних проявів ми його не розглядали, завжди передбачає існування людей, пов’язаних один з одним певними відносинами, тобто певним чином організованих, які певним чином поводяться з артефактами і один з одним за допомогою мови або символіки будь-якого іншого роду. Артефакти, організовані групи і символізм являють собою три тісно пов’язаних виміри культурного процесу.

Наприклад, магія, на думку Маліновського, дає психологічний захист від небезпеки, міф – додає історичний авторитет системі управління і цінностям, властивим даному суспільству. Культура не має зайвих і непотрібних елементів.

Аналізуючи процес поглинання західноєвропейською цивілізацією неєвропейських народів, який тривав до середини XX ст., Б. Маліновський указував на глибокі протиріччя, зумовлені особливостями контактуючих соціально-економічних систем. Суть культурного обміну зводилась до того, що європейці, поширюючи культурні цінності, взамін привласнювали землю, мінеральні ресурси, дешеву робочу силу, утримуючись від того, що становило суть цивілізації.

Функціоналізм Маліновського полемічно загострений. У ньому стверджується необхідність, детермінованість, взаємозв’язок культурних установлень. Маліновський виступає проти описової, фактографічної науки, яка лише фіксує розрізнені риси культури.

Всі явища культури проходять перевірку часом і лише поступово інституціоналізуються, “завойовують місце під сонцем”. Конкуруючи з іншими, які виконують схожу функцію, предметами, вони доводять свою ефективність. Процес цей ускладнений тим, що різні люди і різні соціальні групи можуть по-різному оцінювати “ефективність”, тобто корисність, правильність, справедливість одних і тих же елементів культури. У культурному світі йде “боротьба за існування”. Виживають і утримуються найбільш ефективні, дешеві, зручні, універсальні її елементи. Завдяки цьому, культура стає все більш компактною і монолітною.

Цей висновок Маліновського видається, однак, досить уразливим. У примітивних культурах, де немає різкого соціального розшарування і складних ринкових механізмів, дійсно, культура однорідна і компактна. У великих сучасних цивілізаціях культура багатошарова. Тут одній потреби можуть відповідати різні “культурні відповіді”. При цьому в деяких соціальних шарах і національні меншини утримуються форми культури, неприйнятні для більшості, але престижні або відповідні давній традиції.

Будь-яка розвинена культура – “надлишкова”, подібно до мови, в якій для одного поняття знаходиться по декілька десятків слів-синонімів. Безліч культурних відповідей на одну і ту ж потребу виражає розмаїтість людських схильностей і тому цілком функціональне.

У ряді своїх робіт Маліновський показує, що функціональні елементи культури – дії, ідеї, речі – можуть мати символічний характер. Символи потрібні тому, що багато важливих для суспільства цілі і норми не мають великої сили для індивідуальної свідомості. Індивід діє зазвичай, виходячи з власної вигоди і свого розрахунку. Але суспільству важливо, щоб і в повсякденній поведінці, і в критичні моменти діяли б соціальні мотиви, підтримувалися б “стратегічні” цілі та інтереси. Для цього потрібні символи, святині. Імена національних героїв згадуються не часто. Але коли ворог біля воріт, вони з’являються на прапорах бійців і стають могутньою силою.

Таким чином, функціоналізм, починаючи з затвердження практичної, утилітарної цінності культури, призводить до розуміння символів культури, як функції особливого роду.

Культура виникає з практичних потреб, але в міру її розвитку дедалі більша частка сукупної енергії членів товариства направляється в русло творчої, духовної активності. Емпірично встановлено, що чим більший дохід, тим менша його частина витрачається на харчування та задоволення необхідних потреб. Паралельно зростанню доходу зростають витрати на дозвілля, спорт, освіту.

 

 

Історичний аналіз концепцій відомих представників функціоналістського напряму в етнології показує, що вони відрізнялися особливою постановкою проблем, акцентами наукових досліджень або використовуваними методами. Проте всі вони дотримувалися основних, вихідних постулатів функціоналізму, які можна сформулювати наступним чином.

Людське суспільство, будучи частиною об’єктивного світу, розвивається як живий організм і як такий існує остільки, оскільки елементи, його складові, виконують певні функції, тобто людське суспільство будується па структурі взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих культурних елементів.

Будь-яка соціальна система складається з “структур” і “дій”. “Структури” є стійкі моделі, за допомогою яких індивіди здійснюють відносини між собою і з навколишнім середовищем, а їх функція полягає в тому, щоб вносити свій вклад у підтримку соціальної солідарності системи.

Культура служить потребам індивіда, і насамперед трьом основним потребам: базовим (в їжі, житлі, одязі тощо), похідним (в поділі праці, в захисті, в соціальному контролі) і інтегративним (у психологічній безпеці, у соціальній гармонії, законах, релігії, мистецтві і т. п.). Кожен аспект культури має свою функцію в рамках одного з перерахованих вище типів потреб.

Ключова роль у культурі належить звичаям, ритуалам, моральним нормам, які є регуляторами поведінки людей. Виконуючи цю функцію, вони стають культурними механізмами задоволення життєво важливих потреб людей і їх спільного існування.

“Функціоналізм твердо наполягає на тому, що основне його призначення є попередній аналіз культури, і лише він може забезпечити антрополога надійним критерієм ідентифікації культурних явищ” [4; 702].

 

 

Белик А. А. Культурология. Антропологические теории культур. – М. : Российский гос. гуманит. ун-т, 1999. – 241 с.

Культурологія: теорія та історія культури: Навчальний посібник / За ред. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 c.

Культурология: Учеб. для студ. техн. вузов / Пoд ред. Н. Г. Багдасар’ян. – М. : Высшая школа, 2001. – 511 с.

Малиновський Броніслав //http://uk.wikipedia.org/wiki/Малиновський_Броніслав.  – [21. 10. 2011]

Маліновський Броніслав Функціональний аналіз // Антологія досліджень культури. – СПб. : Університетська книга, 1997. – Т. I. – С. 681 – 702.

Найдорф М. І. Статті з теорії та історії культури // М. І. Найдорф Введення в теорію культури. Основні поняття культурології. – Одеса, 2005

Социальная антропология Бронислава Малиновского / Н. С. Сонгинайте // http: //ecsocman. hse. ru/data/131/743/1231/003_Songinajte. pdf. – [16. 10. 2011]

Теорія культури Б. Малиновського //http://www.gumfak.ru/kult_html/lecture/lect05.shtml. – [16. 10. 2011]

Функціоналізм //http://www.istmira.com/yetnologiya/1330--24-funkcionalizm.html. – [16. 10. 2011]

Функціональний аналіз Б. Маліновського в курсі “Теорії культури” / М. І. Найдорф // Культурологічний та мистецтвознавчий журнал. – Одеса, 2006. – № 2 (12). – С. 6 – 9. 

Функціоналізм Б. Малиновського // http://www.countries.ru/library/ideas/functionalism/funcmal.htm  – [16. 10. 2011]