Концепції логістики

невеликий розмір виробничих партій;

низький рівень запасів;

висококваліфікований персонал;

гнучкі виробничі технології.

Використання концепції «плоского/стрункого» виробництва сприяє зниженню споживання ресурсів у порівнянні з масовим виробництвом (менше запасів, часу на виробництво одиниці продукції), зниженню втрат від браку і т. д. Таким чином, ця концепція поєднує переваги масового (значні обсяги виробництва – низька собівартість) і дрібносерійного виробництва (різноманітність продукції і гнучкість).

Основні цілі концепції «плоского/стрункого» виробництва:

досягнення високих стандартів якості продукції;

зниження витрат виробництва;

швидке реагування на зміну споживчого попиту;

скорочення часу і зменшення циклів переналагодження устаткування.

У концепції «плоского/стрункого» виробництва постачальники розглядаються як частина власної організації виробничої, маркетингової і логістичної діяльності, що забезпечує досягнення мети компанії. Постачальники повинні задовольняти наступним основним очікуванням фірми-виробника готової продукції:

доставка матеріальних ресурсів повинна здійснюватися відповідно до технології JIT;

матеріальні ресурси повинні відповідати всім вимогам стандартів якості;

вхідний контроль матеріальних ресурсів має бути виключений;

зниження цін на матеріальні ресурси не повинно погіршити їх якість;

поставки матеріальних ресурсів повинні супроводжуватися документацією (сертифікатами), які підтверджують контроль якості їх виготовлення, або документацією з організації такого контролю у фірми-виробника;

продавці повинні допомагати покупцеві в проведенні експертиз або адаптації технологій до нових модифікацій матеріальних ресурсів;

матеріальні ресурси повинні супроводжуватися відповідними вхідними і вихідними специфікаціями.

 

 

У закордонній практиці серед інших мікрологістичних концепцій за останнє десятиліття велике поширення одержали різні варіанти концепції «орієнтації на попит» (demand-driven techniques, DDT). Ця концепція в основному розроблялася як модифікація концепції RP «планування потреб/ресурсів» – поліпшення реакції на зміну споживчого попиту. Найбільш відомими є чотири варіанти концепції: «точки замовлення (перезамовлення) «, «швидкого реагування», «безперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів».

Концепція «точки замовлення» (rules based reorder RBR) використовує одну з найстарших методик контролю і управління запасами, засновану на точці замовлення ROP (reorder point) і статистичних параметрах витрати продукції. Застосовується для визначення і оптимізації рівня страхових запасів з метою зменшення коливань попиту. Ефективність методики ROP значною мірою залежить від точності прогнозування попиту, а тому набула практичного застосування тільки з моменту розвитку інформаційних технологій, з появою можливості одержувати і обробляти інформацію про попит з кожної точки продажу за допомогою сучасних телекомунікаційних та інформаційно-комп'ютерних систем. Цьому сприяли нові гнучкі виробничі технології, які значно зменшили тривалість виробничо-логістичних циклів.

Сфера використання концепції RBR – це регулювання рівня страхових запасів, причому в тих або інших варіантах визначення точок замовлення використовуються інші методи «реагування на попит».

Мікрологістичні концепції «швидкого реагування», «безперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів» базуються на методології «реактивного відгуку» на передбачуваний попит шляхом концентрації або швидкого поповнення запасів у точках ринку, близьких до прогнозованого розширення попиту. Ці концепції досить подібні, тому що націлені на максимальне скорочення часу реакції логістичної системи на зміну попиту і навіть на превентивні рішення по управлінню запасами готової продукції, що передбачають динаміку попиту.

Концепція «швидкого реагування» (quick response, QR) представляє логістичну координацію між роздрібними торговцями і оптовиками з метою поліпшення просування готової продукції в їх розподільних мережах у відповідь на передбачувані зміни попиту. Реалізація цієї концепції здійснюється шляхом моніторингу продажів у роздрібній торгівлі і передачі оптовикам інформації про обсяг продажів за специфікованою номенклатурою і асортиментами, а від оптовиків – виробникам готової продукції. Інформаційна підтримка забезпечує поділ процесу «швидкого реагування» між роздрібними торговцями, оптовиками і виробниками.

Концепція «безперервного поповнення запасів» (continuous replenishment, CR) є модифікацією концепції «швидкого реагування» і призначена для усунення необхідності в замовленнях на поповнення запасів готової продукції. Мета даної стратегії – встановлення ефективного логістичного плану, спрямованого на безперервне поповнення запасів готової продукції в роздрібних торговців. Шляхом щоденної обробки інформації про обсяги продажів у роздрібних торговців і відправлень готової продукції від оптовиків постачальник (фірма-виробник) розраховує необхідну потребу в кількості і асортиментах товарів. Потім досягається угода між постачальником, оптовиками і роздрібними торговцями на поповнення їх запасів готової продукції шляхом підписання зобов'язань по закупівлях. Постачальник на основі обробки інформації про продаж і прогноз попиту постійно або з високою періодичністю поповнює запаси роздрібних торговців безпосередньо або через оптових посередників.

Подальшим розвитком стратегій «швидкого реагування» і «безперервного поповнення запасів» стала логістична концепція «автоматичного поповнення запасів» (automatic replenishment, AR), яка забезпечує постачальників (виробників готової продукції) необхідним набором правил для прийняття рішень з товарних характеристик і категорій.

Товарна категорія являє собою комбінацію розмірів, кольорів і супутніх товарів, звичайно представлених разом у певній торговельній крапці роздрібної мережі. Шляхом застосування стратегії «автоматичного поповнення запасів» постачальник може задовольнити потреби роздрібних торговців у товарній категорії за рахунок усунення необхідності відстеження одиничних продажів і рівня запасів для товарів швидкої реалізації. Управління запасами в роздрібних торговців підвищує відповідальність постачальника за надійність поставок і підтримку рівня запасів відповідно до попиту. Ця стратегія дозволяє також зменшити витрати роздрібних торговців, пов'язані з формуванням товарних запасів.

 

 

На початку 1980-х років американськими фахівцями в області менеджменту і логістики був запропонований, а згодом застосований термін «управління ланцюгом поставок».

Ланцюг поставок – це три і більше економічні одиниці (юридичні або фізичні особи), які безпосередньо беруть участь у зовнішніх і внутрішніх поставках продукції, послуг, фінансів та інформації від джерела до споживача.

Ланцюги поставок бувають трьох рівнів складності: прямий, розширений і максимальний. Прямий ланцюг поставок складається з компанії, постачальника і споживача, який бере участь у зовнішньому і внутрішньому потоці продукції, послуг, потоку фінансів та інформації.

Визначення максимального ланцюга поставок трактується як інтеграція основних функціональних сфер бізнесу (логістичних функцій) компанії і її партнерів від початку зародження інформаційного або товарного потоку до поставки продукції або сервісу відповідно до вимог кінцевих споживачів.

Управління ланцюгами поставок – це інтеграція восьми ключових бізнесів-процесів:

управління взаєминами зі споживачами;

обслуговування споживачів;

управління попитом;

управління виконанням замовлень;

підтримки виробничих процесів;

управління постачанням;

управління розробкою продукції і її доведенням до комерційного використання;

управління оборотними матеріальними потоками.

Деякі дослідники розглядають SCM як логістичну координацію, тобто як упорядкування різних логістичних операцій і правил їх виконання.

Завдання ефективного управління ланцюгами поставок стояло перед підприємствами завжди незалежно від їх профілю, національної або територіальної приналежності і діючої економічній моделі. Сучасна практика управління ланцюгами поставок нерозривно пов'язана із внутріфірмовим плануванням і оптимізацією ресурсів, тому SCM – це концепція, яка підтримує корпоративну стратегію фірми і становить в інформаційно-технологічному аспекті частину систем ERP, причому інтегрований логістичний менеджмент поставок – не самоціль, а один з найважливіших елементів оптимізації бізнесів-процесів компанії.

Основні положення концепції SCM:

вартість товару формується протягом всього логістичного ланцюжка і «проявляється» тільки на останній стадії – при продажі споживачеві;

на вартість товару впливає загальна ефективність операцій, у тому числі транспортних і маркетингових, а не тільки конкретного продажу;

найбільш керованою з погляду вартості є початкова стадія – виробництво, а найбільш чутливою – останній продаж.

Завдання, розв'язувані модулем SCM:

формування структури мережі складів сировини і готової продукції для зниження операційних логістичних витрат;

оптимізація схеми транспортних операцій/маршрутів (з погляду витрат);

вибір виробника товару для поставки на конкретний регіональний ринок і т. д.

Концепція SCM дозволяє вирішувати завдання інтегрованого управління функціональними областями логістики і координації логістичного процесу компанії з «трьома сторонами» у логістиці. Модуль SCM є присутнім у складі потужних сучасних інтегрованих корпоративних систем управління, зокрема ERP II/CSRP.

 

 

Глогусь О. Логiстика: Навчальний посiбник. – Тернопiль: Економiчна думка. 1998. – 166 с.

Кристофер М. Логистика и управление цепочками поставок. – СПб. : Питер, 2004; Пер. с англ. : – 316 с.

Линдерс М. Р., Фирон Х. Е. Управление снабжением и запасами. Логистика /Пер. с англ. – СПб. : ООО «Виктория Плюс», 2002; Пер. с англ. : – 768 с.

Пономарьова Ю. В. Логiстика: Навчальний посiбник. – К. : Центр навчальної лiтератури, 2003. – 192 с.

Сток Дж. Р., Ламберт Д. М. Стратегическое управление логистикой: Пер. с 4-го англ. изд. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 797 с.

Уотерс Д. Логистика. Управление цепью поставок: Пер. с англ. – М. : Юнити-Дана, 2003 – 503 с.