Конструкторська документація виготовлення жіночої святкової сукні

Найбільш широке поширення при конструюванні отримав пропорційно-розрахунковий спосіб розмноження лекал. Сутність цього способу полягає в тому, що конструктивні точки лекал переміщують по горизонталях і вертикалях з урахуванням відповідних збільшень лекал по горизонтальних і вертикальних осях відповідно до змін розмірних ознак тіла людини і положенням ліній членування. Величини збільшень по горизонталях і вертикалях для кожної конструктивної точки лекал знаходять, виходячи з певного положення точки відносно вихідних (нульових) ліній (осей). Для основних деталей плечових виробів приймається наступне розташування вихідних ліній. На спинці вертикальна лінія збігається з серединою спинки або лінією, дотичній до середньої лінії спинки, горизонтальна – з лінією грудей (глибини пройми) або лінією талії. На поличці вертикальна лінія проходить дотично до лінії пройми, горизонтальна – збігається з лінією грудей (глибини пройми) або лінією талії. Оскільки при розробці конструкції нової моделі в процесі конструктивного моделювання вводяться додаткові членування деталей, утворюється різноманітні варіанти нижньої та верхньої частин пілочки та спинки. Схеми градації лекал в методиках конструювання представлені тільки на типові конструкції, тому виникла необхідність визначення величини приросту в точках на нових лініях членування деталі. [18]

Схеми градацій лекал показано на рисунку 8.

 

 

В залежності від кількості комплектів лекал розкладки, діляться на однокомплектні та комбіновані.

Однокомплектні розкладки бувають з одного комплекту лекал, при розкладці їх на матеріалі в розворот, з одного мінікомплекта лекал при розкладці їх на матеріалі складеному вдвоє по довжині, і з двох міні комплектів лекал різних чи однакових розмірів та зростів при комплекті деталей виробу із двох полотен, складених лицевими сторонами.

Комбіновані розкладки мають більше одного комплекту лекал, вони можуть використовуватись при комплекті деталей виробу з одного полотна і з двох, складених лицевими сторонами один до одного.

Існує 3 способи розміщення полотен в настилі в згин, в розворот лицевою стороною вниз, в розворот «лицем до лиця».

Настилання в згин застосовують в індивідуальному виробництві, його перевагою є відсутність перекосів, зменшення затрат часу на розкладку та зручність виконання розкладки.

Настилання тканини в розворот лицевою стороною вниз застосовується при розкрої виробів з тканин в клітинку та смужку, з несеметричним малюнком, де необхідне його суміщення, а також при розкрої виробів з суцільно викроєним рукавами та великими несиметричними ділянками.

Настилання тканини в розворот «лицем до лиця» застосовується при рокрої виробів, які мають симетричні ділянки. Це найбільш економічний спосіб, використовується в масовому виробництві. [19]

Розкладка виконана при настиланні тканини, шириною 140 см в розворот «лицем до лиця», оскільки тканина без малюнку, і відсутність ворсу дозволяє розміщувати деталі в обидва напрямки вздовж тканини, що неабияк впливає на економічність розкладки деталей виробу.

Розкладка лекал деталей жіночої святкової сукні представлено в масштабі 1: 4 на задану ширину тканини 140 см., на рисунку 9.

 

 

Методи обробки визначають рівень якості виробів, що виготовляються, продуктивність праці та економічну продуктивність потоку. При виборі методів обробки враховуються основні напрямки подальшого вдосконалення техніки та технології швейного виробництва, максимальне застосування клейових методів зєднання деталей і використання високопродуктивного обладнання, механізація та автоматизації трудомістких робіт, застосування суцільно-викроєних деталей, тощо.

При виборі обробки необхідно врахувати:

1) Прогресивність технології (використання високо потужного обладнання, високий рівень механізації праці, мінімальні трудові та матеріальні затрати).

2) Універсальність монтажно-складських схем основних вузлів (можливість цих схем на одному і тому ж обладнанні).

Вибирають такі методи обробки, які при мінімальних трудових і матеріальних витрат забезпечують високу якість виготовлення деталей, вузлів та виробу в цілому. Забеспечення потрібної якості та підвищення ефективності виробництва в більшій мірі залежить від технології, що застосовується для виготовлення одягу, від методів проектування технологічних процесів, від організації управління якості послуг, в тому числі від організації контролю та оцінки якості. Звідси явна значуваність ролі технолога та конструктора на швейному підприємстві. У функції цих спеціалістів входить постійне вдосконалення технології виготовлення та розкрою швейних виробів, впровадження стандартів, приймання участі в управлінні якості послуг, у проведенні контролю та оцінки якості; проектування та організація технологічних процесів.

При пошитті обраної сукні застосовані різні методи обробки виробу. Проектований виріб рекомендується виготовляти найбільш найпростішими методами обробки. При з'єднанні середніх зрізів переду і спинки, бічних зрізів, застосуємо шов в розпрасовку, який зображений у вигляді вузла. Найбільш трудомісткою частиною у виробі є оформлення лінії талії, оскільки на рівні лінії талії присутній шкіряний бант.

На рисунку 10, представлений проектований виріб (вигляд спереду та вигляд ззаду) та схематичне зображення обробки окремих деталей та вузлів.

 

 

Специфікація деталей є невідємною частиною робочої документації, яка складається на підставі креслень лекал виробу.

 

Таблиця 8. Специфікція деталей крою базової моделі

 

 

 

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це галузь знань та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення