Конституційне право України

Рівний доступ громадян до публічних посад – Ч. 2 Ст. 38 КУ.

Рівність у галузі політичних прав – Ч. 1 ст.. 38, ст. 71 КУ

Рівність у виборі професії та роду трудової діяльності – ч. 2 ст. 43 КУ.

Рівність прав і обов’язків у шлюбі та сім’ї кожного з подружжя – ч. 1 ст. 51, та рівність дітей, незалежно від походження, а також незалежно від того, чи народжені вони у шлюбі, чи поза ним – ч. 1 ст. 52 КУ.

Рівність перед судом – п. 2 ч. 3 ст. 129 КУ

Принцип невідчужуваності та непорушності основних прав та свобод людини і громадянина – Ст. 21, 22 КУ, однак у випадках, передбачених конституцією, деякі права та свободи можуть бути обмежені. Такі обмеження можуть мати постійний характер, наприклад ч. 3 Ст. 34 КУ, або тимчасовий характер, обумовлений надзвичайним, чи воєнним станом. Ст. 64 КУ встановлює перелік прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні за яких умов. Переважно це особисті права і свободи людини і громадянина. Виписати права і свободи людини і громадянина, які не підлягають обмеженню.

Принцип єдності конституційних прав та обов’язків – ст.. 23 КУ

Принцип безпосередньої дії прав та свобод людини і громадянина – ч. 3 ст. 8 КУ.

Принцип невичерпності прав і свобод людини і громадянина – ч. 1 ст. 22 КУ.

Принцип гарантованості прав і свобод людини і громадянина

Не можуть бути обмежені права:

право на рівність конституційних прав і свобод та на рівність перед законом.

Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

право на життя, право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

право на повагу до гідності.

право на свободу та особисту недоторканність.

право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

право на житло.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

право на захист своїх прав та свобод, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

право на правову допомогу.

Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

дискримінація – рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі – певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина;

Формами дискримінації є:

пряма дискримінація;

непряма дискримінація;

підбурювання до дискримінації;

утиск.

пряма дискримінація – рішення, дії або бездіяльність, що призводять до випадку, коли до особи та/або групи осіб за їх певними ознаками ставляться менш прихильно, ніж до інших осіб в аналогічній ситуації;

непряма дискримінація – рішення, дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками, крім випадків, якщо такі дії або бездіяльність, правові норми