Конституційне право України

підбурювання до дискримінації – вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками

утиск – небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:

1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;

2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;

3) повагу до гідності кожної людини;

4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Суб’єктами, наділеними повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, є:

Верховна Рада України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Кабінет Міністрів України;

інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;

громадські організації, фізичні та юридичні особи.

Особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію, має право звернутися із скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації.

Громадянство України відповідно до закону України про громадянство України від 18. 01. 2001 р. зі змінами (напам’ять) громадянство України – це правовий зв'язок між фізичною особою та Україною, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

До громадянства України належать:

Усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України;

Особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на 13. 11. 1991 року проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13. 11. 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР органами внутрішніх справ України внесено запис «Громадянин України», а також їх неповнолітні діти, які прибули в Україну разом з батьками, якщо ці особи подали заяву про оформлення належності до громадянства України.

Особи, які набули громадянства України відповідно до законів України та міжнародних договорів України

Документами, які підтверджують належність до громадянства України є:

Паспорт громадянина України;

Свідоцтво про належність до громадянства України; (ЗУ «про єдиний державний демократичний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України чи її спец статус.)

Паспорт громадянина України для виїзду закордон;

Тимчасове посвідчення громадянина України;

Проїзний документ дитини;

Дипломатичний паспорт;

Службовий паспорт;

Посвідчення особи моряка;

Посвідчення члена екіпажу;

Освідчення особи на повернення в Україну.

Принципи громадянства – це основоположні засади. Виходячи з яких регулюються відносини між громадянами та Україною. Спеціальні принципи – більшість. До спеціальних принципів громадянства належать:

Принцип єдиного громадянства – конституційний, закріплений в ст.. 4 КУ включає два аспекти: 1 – передбачає неможливість існування в Україні громадянства адміністративно – територіальних одиниць, у зв’язку із тим, що Україна є унітарною державою;

Заборона існування подвійного громадянства (біпатризму) в Україні означає, що, якщо громадянин України набув громадянство, або підданство іншої держави (держав), то у відносинах із Україною він визнається лише громадянином України, так само, якщо іноземець набув громадянство України, але при цьому не припинив попереднє громадянство, то у відносинах з Україною він є лише громадянином України.

Принцип запобігання виникненню випадків без громадянства – спрямований на те, щоб особа, яка набуває громадянство України, або виходить з громадянства України, не втратила громадянства у випадку відповідно не набуття громадянства України, або громадянства іноземної держави. Закон України про громадянство України ст.. 2

Принцип неможливості позбавлення громадянина України громадянства України – ч. 1 ст. 25 КУ. На відміну від втрати громадянства, позбавлення громадянства здійснюється лише в недемократичних державах за політичними мотивами і за відсутності чітко визначених та вичерпних підстав позбавлення громадянства. Принцип неможливості позбавлення громадянства закріплений ч. 1 ст. 25 КУ та міжнародними правовими актами (загальна декларація прав людини та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод).

Принцип визнання права громадянина України на зміну громадянства України.

Принцип неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем, або особою без громадянства в наслідок укладення шлюбу з громадянином України, або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним із подружжя внаслідок припинення шлюбу, або припинення громадянства України другим із подружжя.

Принцип рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України.

Принцип збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. (принцип екстериторіальності громадянства) Існування цього принципу обумовлено закріпленою у ст.. 33 КУ свободи громадян України на пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Принцип гарантування Україною піклування та захисту своїм