Контроль і ревізія

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, сплатити чекотримачу зазначену в чеку суму коштів. Чеки згруповані у чекових книжках. Чекові книжки поділяються на лімітовані та нелімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з поточного рахунку відкритого у тому самому банку. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. На обкладинці лімітованої чекової книжки банк проставляє граничну суму- ліміт (цифрами і прописом) і засвідчує її підписом і печаткою.

Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекотримача протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується). Підприємство повинно регулювати перерахування коштів на рахунки лімітованих чекових книжок в межах мінімальної потреби (1 тиждень, декада), а загальний ліміт не повинен перевищувати місячну потребу в коштах для даного виду розрахунків.

З метою раціонального використання коштів, на початку ревізії необхідно перевірити, чи перевищує ліміт нормальну потребу в коштах для проведення таких розрахунків, оскільки перевищення ліміту веде до заморожування коштів ревізуючого підприємства і скорочення їх оборотності.  Джерелом  перевірки  операцій  по  чеках  є  виписки  банку,  авансові   звіти підзвітних  осіб  по  виданих  чекових  книжках  з  відповідними  додатками,  реєстр  чеків  та відповідні  облікові  регістри.  Ревізор  повинен  зіставити  залишки  ліміту  із  лімітованих чекових книжок з залишками на дату перевірки по рахунку 331 “Грошові документи в національній валюті субрахунок “Лімітована чекова книжка”, а також із виписками банку. При такому порівнянні можуть бути виявлені розбіжності, їх можна пояснити тим, що видані із лімітованих чекових  книжок (ЛЧК) чеки не були до  кінця місяця пред'явлені в банк  д о оплати. При нормальних умовах залишок по цьому субрахунку повинен дорівнювати залишку, який значиться у чековій книжці.

Розрахункові чеки видаються підзвітними особами, як правило, одночасно із відпуском ТМЦ або виконання послуг. В практиці роботи зустрічаються випадки, коли підприємство видає чеки при повній або частковій відсутності реально відвантажених ТМЦ, виконання послуг і т.д. Виявивши такі випадки, ревізор повинен вжити відповідні заходи до винуватців у таких порушеннях. До кожного оплаченого чека ревізором підбирається підтверджуючі документи, які додаються до звіту підзвітними особами. При цьому необхідно знати, що по всіх оплачених рахунках постачальника повинні бути проставлені номери чеків, якими оплачені дані рахунки. На підставі перевірки виправдальних документів ревізор може виявити випадки оплати чековими книжками витрат інших підзвітних чи приватних осіб. Одночасно необхідно вияснити своєчасність надходження звітів від підзвітних осіб про використання коштів з чекових книжок, а також перевірити правильність ведення обліку ЛЧК по кожній підзвітній особі.

Перевіряє ревізор також своєчасність і повноту зарахування невикористаного залишку ЛЧК на той же рахунок, з якого його депоновано. Аналогічно проводиться перевірка розрахунків з використанням не-лімітованих чекових книжок.

 

3.2.4. Ревізія операцій з векселями

 

В передових цивілізованих країнах з розвинутою ринкової економікою розрахунки векселями набули значного поширення. Це обумовлюється насамперед економічною спроможністю   їх   банківської   системи.   В   Україні   вексельний   оборот   знаходиться   на початковій стадії свого розвитку. Хоча відповідна нормативно -правова база уже створена. І

 

тому, перевіряючи вексельні операції ревізору необхідно керуватись такими нормативними актами: Постановою Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті  України”  від  17.06.1992  р.;  Указом  Президента  України  “Про  розширення  сфери обігу векселів” від 26.07.1995 р.; Законом України “Про цінні папери і фондовий ринок” від

23.02.2006р.

Ревізор  при  перевірці  вексельних   операцій  використовує  такі  облікові  ре гістри: платіжні документи; аналітичні відомості по векселях виданих та отриманих; журнали та відомості; Головну книгу; Баланс.

В економічному і юридичному аспекті вексель - письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику беззаперечне право після певного строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми. В умовах ринкових відносин розрахунки векселями є однією із найпопулярніших форм розрахунків, яка одночасно виступає засобом кредитування. Розрізняють прості і переказні векселі.

Простий вексель виписує і підписує боржник. Ревізор повинен перевірити, чи заповнено такі реквізити: визначена до сплати сума; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж; найменування юридичної особи, якій або за наказом кого платіж повинен бути здійсненим; дата та місяць складання  векселя; підпис того, хто видає вексель (векселедавець).

Переказний вексель виписує і підписує кредитор, і він є наказом боржнику про сплату в зазначений строк вказаної в ньому суми третій особі. Він, як і простий вексель, має ті самі реквізити, проте включає ще додаткові реквізити: визначена до сплати сума; найменування того, хто повинен сплатити за векселем (платники).

Відповідно до Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” вексель, у якому немає будь-якого з реквізитів простого чи переказного векселя, не має юридичної сили. Винятком можуть бути такі випадки: вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядають як такий, що підлягає оплаті після пред'явлення; якщо немає особливої вказівки зазначення місця поряд із найменуванням платника (місце складання документа для простого векселя), тоді вважають місцем платежу юридичну адресу платника