Контрольна робота з дисципліни "Криміналістика"

 

 

1. Поняття та загальна характеристика наукових основ кваліфікації злочинів

2. Задача 

Є. на законних підставах одержав кредит і побудував магазин біля автомагістралі. Через тиждень до нього приїхали Д. і Ж. і почали вимагати, щоб він покинув займатися цим бізнесом і продав їм за безцінь магазин. На підтвердження цього вони декілька разів ударили Є. по голові, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Кваліфікуйте дії Д. і Ж. Відповідь обґрунтуйте

Список використаної літератури

 

 

Кваліфікація злочинів є одним із важливих і відповідальних етапів застосування норм закону про кримінальну відповідальність. Правильна кваліфікація злочинів є необхідною умовою здійснення принципу законності у кримінальному судочинстві, досконалого та юридично виваженого досудового розслідування кримінальних проваджень, розгляду їх у суді та призначення особам, визнаним винними, справедливого покарання чи звільнення їх за рішенням суду від кримінальної відповідальності або від покарання.

Узагальнивши позиції, висловлені в науковій літературі, можна прийти до висновку, що термін кваліфікація розглядається у двох основних значеннях: а) для позначення певного процесу діяльності відповідних суб’єктів щодо оцінки та встановлення юридичної природи вчиненого діяння, відповідності між фактичними й юридичними ознаками посягання; б) для встановлення результату такої діяльності, який полягає у визначенні кримінально-правової норми (статті, частини статті) кримінального закону, які передбачають відповідальність за вчинене. Крім того, певні дослідники під кваліфікацією розуміють не лише юридичну, а й соціально-політичну оцінку скоєного.

Найголовніше, основне, визначальне у кваліфікації, її суть та зміст полягають в оцінці того, що відбулося, тобто в оцінці поведінки особи (вчиненого нею діяння) на підставі положень кримінального закону. Як свідчить аналіз, сутність кримінально-правової кваліфікації полягає у правозастосовній діяльності щодо застосування кримінально-правових норм до конкретного випадку вчинення суспільно небезпечного діяння.

Перш за все доцільно з’ясувати етимологічне значення поняття «кваліфікація». Так, термін кваліфікація походить від двох латинських слів: «gualis» – якість, «facere» – робити. В буквальному перекладі кваліфікація означає визначення якості, оцінка. Відповідно до тлумачного словника української мови кваліфікувати означає: 1) оцінювати, визначати якість чого-небудь; характеризувати предмет, відносити його до певної групи, певного класу, розряду тощо; 2) визначати ступінь придатності, підготовленості до якого-небудь виду праці.

Зміст кваліфікації злочинів полягає в тому, що вона:

1) здійснюється уповноваженими на те органами держави – дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;

2) проводиться у відповідній процесуальній формі, а її результати закріплюються в актах вказаних вище органів;

3) тягне правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для державних органів;

4) спрямована на оцінку суспільно небезпечної поведінки особи, тому визначається кримінально-правова норма, що передбачає відповідальність за скоєне діяння.

Наукові основи кваліфікації злочинів охоплюють розгляд положень щодо принципів, передумов, підстав, структури, видів, функцій, правил кваліфікації та юридичного закріплення її результатів.

Кваліфікація злочинів ґрунтується на певних загальних положеннях – принципах. Принципи кваліфікації злочинів – це система науково обґрунтованих, стабільних, свідомо застосовуваних, найбільш загальних положень, на підставі яких здійснюється вибір кримінально-правової норми, котра передбачає скоєне діяння, доводиться необхідність застосування саме цієї норми та процесуально закріплюється висновок, що діяння охоплюється саме обраною нормою.

Уявляється, що кваліфікація злочинів має здійснюватися з дотриманням таких принципів: 1) законність; 2) офіційність; 3) об’єктивність; 4) точність; 5) індивідуальність; 6) повнота; 7) вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються; 8) недопустимість подвійного інкримінування; 9) стабільність.

Передумовами правильної кваліфікації злочинів є такі вимоги:

1) глибокого вивчення та розуміння особою, що застосовує кримінально-правові норми, засад кримінального права, кримінально-правової політики держави та судово-слідчої практики;

2) правильного з’ясування та тлумачення змісту кримінального закону, всіх ознак конкретної кримінально-правової норми;

3) повного й усебічного дослідження фактичних ознак учиненого суспільно небезпечного діяння;

4) застосування правил кваліфікації злочинів, вироблених теорією та практикою, при обґрунтованому поєднанні ознак злочину, що встановлені законом, із ознаками вчиненого діяння.

Структуру кваліфікації злочинів утворюють ті ж елементи, що й структуру будь-якої людської діяльності. Структурними елементами кваліфікації злочинів є їх об’єкт, суб’єкт і зміст..

Об’єкт кваліфікації – це діяння, що підлягає кримінально-правовій оцінці. Суб’єкт кваліфікації – це органи, що здійснюють кримінально-правову оцінку діяння.

Зміст кваліфікації – це те, що складає її сутність, у зв’язку з чим розпочинається та заради чого здійснюється певна діяльність, тобто це оцінка скоєного з погляду кримінального закону як злочину чи незлочинної поведінки.

Класифікації кримінально-правової кваліфікації та виділення її видів мають важливе значення для більш глибокого її вивчення і, як наслідок, розширення пізнання конкретних рис (ознак). Значення поділу кваліфікації на види дає підставу більш ретельно з’ясувати зміст і обсяг поняття кваліфікації, її принципи, стадії та предмет, суб’єктів здійснення тощо.

Залежно від того, хто здійснює кваліфікацію злочинів, розрізняють два види кваліфікації злочинів:

1) офіційна (легальна) кваліфікація – це кваліфікація злочину, яку здійснюють уповноважені на те державою особи (працівники органів дізнання, слідчі, прокурори та судді). Наслідки такої кваліфікації закріплюються в процесуальних документах і мають обов’язковий характер;

2) неофіційна (доктринальна) кваліфікація – це