Контрольна робота з дисципліни "Криміналістика"

4) обґрунтування кваліфікації.

Складання формули кваліфікації – це здійснення вказівки на статті Особливої, а за певних умов – і Загальної частин КК, які передбачають вчинене діяння через використання скорочених, умовних позначень.

Формула кваліфікації – це сукупність буквених (літерних) і цифрових позначень, які вказують на кримінально-правові норми (статті, їх частини та пункти), що підлягають застосуванню. І якщо цифри у формулі кваліфікації злочинів можуть бути різними (нині максимальне число – 447, тобто останній номер статті в КК України – щодо відповідальності за найманство), то перелік букв є обмеженим: з 33 букв української абетки застосовуються тільки “п” (що означає “пункт”), “ч” (що означає “частина”), “ст” (що означає “стаття”), а також абревіатура “КК” (що означає “Кримінальний кодекс”).

Формула кваліфікації злочинів дає відповідь на запитання: чи має діяння склад злочину та якою власне статтею кримінального закону його передбачено?

Значення формули кваліфікації – стисле й точне посилання на закон про кримінальну відповідальність, що скорочує обсяг процесуальних документів.

Формула кваліфікації має містити:

1) обов’язкове посилання на статтю (частину, пункт частини, статті) Особливої частини КК, що містить юридичний склад злочину, який відповідає встановленим фактичним обставинам. Наприклад: встановлено, що дії К. підпадають під ознаки складу злочину, передбаченого ст. 113 КК; визнати М. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК; дії Н. слід кваліфікувати за пунктами 1 і 12 ч. 2 ст. 115 КК;

2) обов’язкове посилання на конкретні частини відповідних статей Загальної частини КК – якщо йдеться про:

а) готування до злочину. У такому разі при кваліфікації потрібно посилатися на ч. 1 ст. 14 КК та на відповідну статтю (частину, пункт частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин. Наприклад: визнати Б. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14 та ч. 3 ст. 190 КК;

б) замах на злочин. За таких умов, залежно від виду замаху (закінчений або незакінчений), при кваліфікації потрібно посилатися на частини 2 або 3 ст. 15 КК та на відповідну статтю (частину, пункт частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин. Наприклад: дії Д. слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 і п. 2 ч. 2 ст. 115 КК; діяння І. підпадає під ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 5 ст. 186 КК. Якщо ж особа вчиняє замах на злочин через бездіяльність, то при кваліфікації необхідно посилатися на ч. 1 ст. 15 КК і статтю Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, на який особа вчиняє замах. Це пов’язано з тим, що частини 2 і 3 ст. 15 КК передбачають замах як дію, а тому кваліфікація з посиланням на ці частини при злочинній бездіяльності неможлива;

в) співучасть у злочині (не “співучасть особливого роду”, яка прямо передбачена статею Особливої частини КК). У такому разі, залежно від виду співучасника, при кваліфікації потрібно посилатися на частини 3, 4 або 5 ст. 27 КК та на відповідну статтю (частину, пункт частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин. Наприклад: визнати П. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 249 КК; дії Р. слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 14 і ч. 2 ст. 262 КК; доведено, що С. було вчинено злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 308 КК;

3) обов’язкове окреме посилання на статті (частини, пункти частин статей) Особливої частини КК, якщо в межах кваліфікації злочинів встановлена відповідність фактичних обставин кільком різним юридичним складам злочинів і принаймні два з них інкримінуються особі (зокрема, при сукупності злочинів). Наприклад: підтверджено, що дії У. підпадають під ознаки складу злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 187 КК; дії Ф. необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 152 і ч. 3 ст. 152 КК;

4) поєднання другого та третього випадків. Наприклад: визнати Ц. винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 187 КК; дії Ч. необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 і ч. 3 ст. 185 КК;

5) правильне розташування розділових знаків і наведення відомостей у формі, яка б усувала непорозуміння чи двозначність (зокрема, варто пам’ятати про крапки після букв “п”, “ч”, “ст”, про з’єднуючі сполучники “і”, “та”, а також коми у відповідній формулі кваліфікації).

Таким чином, теорія кваліфікації злочинів є центральної частиною процесу застосування кримінального закону. Кримінально-правова кваліфікація – це оцінка діяння, яке заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду та характеризується ознаками кримінальної протиправності, що полягає у визначенні того, якою статтею (частиною, пунктом статті) кримінального закону передбачене вказане діяння. Вона включає вибір відповідної статті, обґрунтування необхідності її застосування, процесуальне закріплення висновку про те, що діяння передбачене вказаною статтею та, відповідно, що воно є (не є) злочином чи іншим діянням, передбаченим кримінальним законом.

 

 

Є. на законних підставах одержав кредит і побудував магазин біля автомагістралі. Через тиждень до нього приїхали Д. і Ж. і почали вимагати, щоб він покинув займатися цим бізнесом і продав їм за безцінь магазин. На підтвердження цього вони декілька разів ударили Є. по голові, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Кваліфікуйте дії Д. і Ж. Відповідь обґрунтуйте.

 

Дії Д. і Ж. слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 189 КК України (вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження). Так, умисне заподіяння при вимаганні тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за ч. ч. 1 чи 2 ст. 121, оскільки повністю охоплюється ч. 4 ст. 189 КК України.