Контрольна робота з дисципліни "Криміналістика"

Слід зауважити, що перелік класифікаційних критеріїв кримінально-правової кваліфікації й, відповідно, виділення її видів може бути розвинений практично до безкінечності. Принциповим є те, що подані та інші класифікації й види кваліфікації свідчать про багатоаспектність і складність такої категорії, як «кваліфікація».

В межах розгляду кваліфікації злочину важливо виділити та проаналізувати ознаки кваліфікації злочину.

Отже, ознаками кваліфікації злочину є:

1. Кваліфікація це мислений процес (розумова, інтелектуальна діяльність), що відбувається у свідомості особи та пов’язана з вирішенням конкретного завдання. При цьому кваліфікація є певною операцію, яка проводиться за відповідними правилами логіки. У разі кваліфікації злочинів послідовно здійснюється низка етапів розумового процесу. Спочатку вирішується питання про те, чи відноситься взагалі випадок (поведінка особи), що розглядається, до групи діянь, передбачених кримінальним законом, або він є іншим видом правопорушення.

2. Кваліфікація є однією зі стадій застосування кримінально-правової норми, а власне являє собою застосування її диспозиції та гіпотези, що простежується у таких етапах (стадіях) : встановлення фактичних обставин, на які розрахована та чи інша кримінально-правова норма; вибір кримінально- правової норми, що підлягає застосуванню; з’ясування змісту цієї норми; перевірка її чинності; вирішення колізії та подолання прогалин; видання акту застосування кримінально-правової норми. Як справедливо зазначається у юридичній літературі, основою кваліфікації є склад злочину. Для кваліфікації мають значення не всі ознаки конкретного діяння, а лише ті з них, які визначають його кримінально-правовий зміст, тобто є ознаками елементів складу злочину. У зв’язку з цим перелік ознак діяння, які потрібні для кваліфікації, обмежений законом. Слід зазначити, що у конкретному складі злочину немає першочергових та другорядних ознак. Будь-яка ознака елементу конкретного складу злочину однаково необхідна для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Якщо в поведінці (діянні) особи відсутня та чи інша ознака елементу складу злочину, то це свідчить про відсутність складу злочину у цілому. В такому разі або поведінка (діяння) особи повинна бути кваліфікована за іншою кримінально-правовою нормою, або кримінальне провадження слід припинити за відсутності складу злочину в діянні особи.

3. Кваліфікація не є статичною. По-перше вона являє собою певний розумовий процес, а по-друге, вона може змінюватися під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. Лише після набуття вироком суду законної сили кваліфікація стає усталеною. Як свідчить аналіз, кваліфікація злочину – доволі динамічний процес, який на різних етапах кримінального провадження має певні особливості та специфіку, при цьому суб’єкти кваліфікації йдуть від «незнання до повного знання». Так, при відкритті кримінального провадження доволі часто наявний лише мінімальний обсяг відомостей про вчинений злочин. У процесі досудового розслідування, кількість та обсяг (якість) фактів збільшується, і на момент завершення розслідування справи відповідний суб’єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими й необхідними даними про вчинене діяння.

4. Кваліфікацію злочинів здійснюють відповідні суб’єкти – представники органів державної влади до повноважень яких, належить досудове розслідування та судовий розгляд відповідного кримінального провадження. Слід зазначити, що кваліфікувати вчинене особою може й суб’єкт, що вчинив злочин, потерпілий, його представники, юристи, науковці та інші особи. Проте обов’язок кваліфікації лежить саме на відповідних органах державної влади. У зв’язку із зазначеним у кримінально-правовій науці кваліфікацію злочинів класифікують на: обов’язкову та факультативну (офіційну та неофіційну, легальну та доктринальну).

5. Кваліфікації (оцінці) підлягає лише поведінка особи, тобто вчинене нею діяння, передбачене КК. Як у теорії кримінального права, так і у слідчо- судовій практиці кваліфікація пов’язуються зі вчиненням злочину. Проте, крім кваліфікації злочинів існує ще й кваліфікація діянь, які не є злочинами, хоча й передбачені КК. Саме тому кваліфікація злочинів і кваліфікація діянь, які не є злочинами, охоплюються ширшим поняттям – кримінально-правової кваліфікації. Тому уявляється можливим говорити про кваліфікацію в широкому сенсі (кримінально-правова кваліфікація) та про кваліфікацію у вузькому сенсі (кваліфікація злочинів).

Результатом кваліфікації злочинів повинно бути визнання наявності в діях особи ознак елементів складу відповідного злочину, вчиненого одноособово або у співучасті, закінченого або незакінченого, за відсутності ознак: 1) діяння, що є малозначним (ч. 2 ст. 11 КК) ; 2) діяння, вчиненого за відсутності суспільної небезпечності та протиправності; 3) множинності (повторності, сукупності чи рецидиву) злочинів; 4) суспільно небезпечного діяння, що не є злочином, через відсутність окремих його елементів (відсутність предмета, вини, суб’єкта вчинення злочину, або інших елементів (ознак) складу злочину) ; 5) діяння, яке не містить ознак елементів складу злочину, передбаченого КК.

6. Оцінка здійснюється з урахуванням (на підставі) статей Загальної та Особливої частин КК. Необхідне обґрунтування застосування саме тієї (тих) статей (частин статей) КК. Це здійснюється шляхом доведення того, що кримінально значимі ознаки діяння, яке кваліфікується, точно й повно відповідають (є тотожними, ідентичними) юридичним ознакам елементів складу злочину, передбаченого КК. Кваліфікація злочину може бути вчинена правильно лише у разі, коли всі без виключення обставини, пов’язані зі всіма елементами складу злочину мають місце і повністю (точно) відповідають ознакам того чи іншого складу злочину, передбаченого КК.