Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Контрольна робота з дисципліни "Соціологія" №Соц-000003

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 

сталінські «теоретичні» положення. До «вторгнення» Сталіна у філософську та соціологічну науки у радянських вчених інколи ще спостерігалися різні підходи до соціології, її предмета, теорії, структури, методології, хоча все це і відбувалось у межах марксистського напряму. Були й такі, хто ставив під сумнів існування соціології як науки. А згодом Сталін вольовим рішенням «скасував» її. Теоретичне обґрунтування цього кроку можна знайти в розділі «Про діалектичний та історичний матеріалізм», написаному ним для короткого курсу «Історія Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків)» (1938). З того часу найважливіші складові частини марксистської соціології (теорія формацій, класів тощо), основний понятійний апарат і категорії стали розглядатися тільки на філософському, абстрактно-теоретичному рівнях. Соціологічні методи конкретного дослідження суспільства були не тільки вилучені з ужитку, а й протиставлені соціологічному знанню як знанню філософському. На конкретне вивчення процесів, явищ соціального життя була накладена сувора заборона. Соціологія була оголошена псевдонаукою, несумісною з марксизмом, ворожою йому. Фундаментальні та прикладні дослідження в цій галузі були фактично припинені.

Виходячи із суміжних наук, у 20-ті роки багато уваги соціологічним питанням приділяє ряд інститутів у межах ВУАН.

З 1936 p., із посиленням хвилі репресій, відбувається майже повна ліквідація будь-яких соціологічних досліджень. Такий стан проіснував понад 30 років, незважаючи на спорадичні «потепління» й спроби пожвавлення соціологічних студій у межах академічних установ. Соціологію радянського періоду можна вважати однією з найвідсталіших наук як в Україні, так і в цілому в СРСР. Оцінюючи становище соціологічної думки в умовах існування тоталітарного режиму, український соціолог в еміграції А.Симиренко підкреслює, що нерозвинутість соціології в Україні та інших радянських республіках була навмисне спланованим феноменом. Сучасний український дослідник історії вітчизняної соціології В.Степаненко додає, що становище соціології в Радянській Україні було ще гіршим, ніж у СРСР в цілому, оскільки в ній існував жорстокіший, консервативніший політичний та ідеологічний режим, який відверто демонстрував антипатію до соціології. Багато шкоди завдавав також штучно витворений провінціалізм української соціології, коли кращі сили вітчизняних соціологів зосереджувались поза межами України.

2. Соціологія освіти: поняття, сутність, використання соціології освіти

Соціологія освіти - галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є система освіти як соціокультурний інститут, його взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціокультурні процеси у сфері освіти.

Об'єктом соціології освіти є сфера освіти, тобто соціальне середовище, у якому розгортається функціонування процесів освіти, діють суб'єкти освіти. Соціологія освіти є водночас фундаментальною, прикладною, теоретичною й емпіричною наукою. Вона має свої методологічні принципи, використовує широкий арсенал методів соціологічного дослідження. Спираючись на широку інформаційну базу і здійснюючи прогностичні функції, соціологія освіти покликана забезпечити наукове обґрунтування соціальної політики у сфері освіти, реформ системи освіти, що є важливою умовою вирішення багатьох проблем сучасності.

Існує три підходи до тлумачення статусу соціології освіти. За першого вона тлумачиться як застосування методів емпіричного соціологічного дослідження для аналізу процесів у сфері освіти. У такому разі соціологія освіти наче й не потребує спеціальної теорії, оскільки вона перебуває в межах педагогіки. До такої інтерпретації схильні здебільшого представники педагогіки, які послуговуються методами соціології.

За другого підходу соціології освіти відводять суміжні проблеми: вплив освіти на економіку, соціальну структуру та ін. Так, Ф. Філіпов, Л. Коган, М. Руткевич стверджували, що соціологія освіти повинна займатись переважно впливом освіти на зміни в соціальній структурі, на досягнення соціальної однорідності, а внутрішня структура освіти, навчальний процес - у компетенції педагогіки. Таким чином основна діяльність суб'єкта у сфері освіти витісняється за межі предмета соціології освіти. Така позиція спонукає науку до поверхневого бачення її предмета, обмежуючи сферу пізнання і межі знання соціології. Наслідки були відповідними. Наприклад, наприкінці 80-х років XX ст. в процесі вироблення концепції реформи і демократизації освіти необхідно було вивчити і врахувати громадську думку викладачів і студентів про якість навчального процесу. Соціології було замовлено регулярні опитування. Однак виявилось, що запропоновані анкети здебільшого не відповідали реальним індикаторам змісту навчально-педагогічного процесу: питання акцентували увагу на зовнішньому боці спілкування викладача і студента, не розкриваючи якості навчання.

Соціологія не була готовою до цього, оскільки донедавна аналіз навчального процесу не вважали її предметом. Вона займалася пограничними аспектами взаємодії навчання і праці, навчання і дозвілля, освіти і соціальної структури, освіти і демократії та ін. Тому найраціональнішим вважається третій, соціокультурний підхід, за якого навчальний процес як вид соціокультурної діяльності належить до предметної сфери соціології освіти. При цьому соціологія освіти сприймається і як загальна теорія освіти, і як емпірична наука.

Такий підхід дає змогу простежити динаміку сфери освіти, характер її взаємодії з іншими сферами суспільного життя, процес розвитку суб'єкта під впливом освіти.

Соціокультурний напрям у зарубіжній соціології освіти зародився в 30-х роках XX ст. Нині він реалізується через концепцію «реконструкції соціальної позиції» французьких соціологів Бурдьє і Пассерона. У російській соціології освіти такої орієнтації дотримується В. Нечаєв. За соціокультурного підходу предметом соціології освіти є стан і динаміка соціокультурних процесів у сфері освіти; закони, принципи, технології навчання; взаємодія сфери освіти з іншими сферами суспільного життя. Відповідно тлумачиться і поняття «соціологія освіти».

Освіта як соціальний інститут відповідає за своєчасну та адекватну підготовку людей до повноцінного функціонування в суспільстві. Система освіти не єдиний, але надзвичайно важливий чинник соціалізації людей.

Фото Капча