Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Контрольна робота з дисципліни "Соціологія" №Соц-000003

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 

Осягненню суті та специфіки освіти як соціального інституту сприяє з'ясування її специфічних рис, до яких належать:

  • соціально значущі функції навчання і виховання, підпорядковані суспільним потребам;
  • форми закладів освіти, їх певна організація і становище в суспільстві; 
  • групи осіб, які професійно забезпечують функціонування освіти, певний статус цих осіб у суспільстві;
  • регулятори функціонування закладів освіти і суб'єктів освітянської діяльності (законодавчі і нормативні акти про освіту, кваліфікаційні характеристики, контрольні установи і т. ін.);
  • спеціальні методи освітянської діяльності - навчання, виховання;
  • свідомо поставлені цілі;
  • планомірна, систематична реалізація процесу свідомої соціалізації;
  • певний зміст освіти - наявність навчальних програм і планів, відповідне дозування матеріалу;
  • ефективність освітянської діяльності у формуванні багатьох психічних рис людини, розвитку її мислення;
  • використання освіти як механізму запобігання соціально небажаних видів поведінки;
  • зорієнтованість освітньої діяльності в майбутнє, заангажованість на формування передумов реалізації цього майбутнього.

Система освіти - соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку і залучення до життя суспільства через навчання і виховання).

Специфічність процесу соціалізації людей у системі освіти полягає в тому, що він відбувається цілеспрямовано, систематично, планомірно, за допомогою певного кола осіб (педагогів), у спеціальних закладах. Цей соціальний інститут поширює панівну в суспільстві ідеологію, відображає у своїй структурі й функціонуванні суспільні відносини і є одним з важливих засобів забезпечення спадкоємності поколінь, соціальної безперервності. Крім того, освіта здійснює багато інших соціально-важливих функцій.

На початку 90-х років із розбудовою Української держави і необхідністю радикального реформування системи національної освіти зросла актуальність проектування системи освіти та її складових з позицій наукового прогнозування. Активізувалися спроби побудови загальних концептуальних моделей соціології освіти, які б інтегрували різні напрями досліджень, а також вироблення проектниих моделей діяльності, кваліфікаційних характеристик спеціаліста. Однак поза увагою вітчизняних вчених опинилися проблеми прогнозування освіти.

Натомість зарубіжна соціологія має значний досвід у сфері прогнозування освіти. Практично всі зарубіжні футурологи зважають на освіту як головний чинник вирішення глобальних проблем. Члени Римського клубу Д. Медоуз і Л. Перельман, наприклад, вважають, що курси всіх традиційних дисциплін повинні бути переглянуті і складені на основі програм, які б відображали особливості глобальних проблем сучасності. Вона має здійснюватись не у формі викладу готових формул з наступною перевіркою якості їх засвоєння, а бути акцентованою на розвиток пізнавального інтересу до самостійного наукового пошуку, тобто слід вчити, як треба вчитися. На зміну «підтримуючому навчанню» повинно прийти «інноваційне». Адже, як зазначив засновник Римського клубу А. Печчеї, «тільки якісний стрибок у людському мисленні й поведінці може допомогти нам прокласти новий курс, розірвавши порочне коло, в якому ми опинилися».

Нині вітчизняна соціологія освіти вирішує такі завдання:

1. Теоретико-прогнозуючі, які полягають у виробленні теоретичних схем, програм освіти, напрямів інтеграції національної освіти в європейський, світовий освітній простір. Вони охоплюють дослідження впливу розвитку суспільства на вимоги до людей як працівників, громадян, особистостей; прогнозування цих вимог на основі аналізу тенденцій науково-технічного і соціального прогресу.

2. Дослідження впливу освіти на соціальне середовище, соціальну структуру, соціальну мобільність та ін. 

3. Вивчення поведінки людини в системі освіти: її ставлення до інститутів освіти, наміри і запити, інтереси і мотиви щодо освіти.

Дослідження в цій сфері дають змогу визначити ефективність освіти, виявити проблеми та обґрунтувати оптимальні шляхи їх вирішення.

3. Основні функції влади

Влада - слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних але взаємопов'язаних понять:

1) право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось;

2) політичне панування, політичний устрій;

3) керівні державні органи, уряд чи особи що мають урядові повноваження.

Найзагальнішим та основним є саме перше визначення, а наступні є його специфічними відображеннями. Ця стаття присвячена розгляду влади саме як загального поняття.

В найширшому розумінні влада це здатність впливати на події та явища. В такому широкому значенні говорять не тільки на відносини між людьми, але й на взаємодію людини з навколишнім світом (кажуть про владу людини над природою) чи навіть природних явищ між собою. Однак перш за все влада розглядається як соціальна категорія і стосується стосунків між людьми.

Багатозначність влади проявляється й у іншому аспекті: влада може виступати як соціальна, тобто бути присутньою у відносинах між великими соціальними групами, і як міжособова (у стосунках між друзями, між подружжям тощо). Соціальна влада проявляється в політичній і неполітичній формах. Політична влада взаємопов'язана з іншими видами соціальної влади, причому всі вони можуть бути використані в політичних цілях. Інші види соціальної влади виділяються залежно від сфери поширення і методів володарювання. 

Економічна влада означає контроль над ресурсами, що мають вартісне вираження власністю, над матеріальними цінностями. 

Адміністративно-примусова (політична влада у вузькому значенні) передбачає опір на силові ресурси і означає контроль за людьми за допомогою застосування або загрози застосування фізичної сили. 

Духовно-інформаційна - культурна, релігійна, влада ЗМІ. Особливого значення у сучасному суспільстві набули ЗМІ, оскільки виступають основним каналом впливу на масову аудиторію. О.Тоффлер визначив владу ЗМІ в сучасному суспільстві таким чином: вона дозволяє досягти поставленої мети, мінімально витрачаючи ресурси влади, дозволяє перетворити супротивників у союзників.

Функції влади – це коло діяльності влади та її напрямів; основні обов’язки, роль влади: організація, керування, контроль, прогнозування, виховання тощо. Якщо вдуматися в розуміння функцій влади, то правомірно скористатися близьким (але не тотожним) поняттям «владні функції». Це вироблені теорією і практикою та покладені на певних осіб і органи (організації) обов’язки, пов’язані з їх приналежністю до сфери влади, обслуговуванням і розвитком цієї сфери, її гуманізацією.

Таким чином, на нашу думку, до найважливіших, суспільно значущих функцій влади можна віднести наступні:

  • панівна – забезпечення панування певних соціальних груп (класів) у суспільстві;
  • охоронна – управління громадським життям людей, включаючи підтримку громадського порядку з позицій інтересів тих або інших соціальних груп;
  • інституалізаційна – підтримка цілісності і єдності суспільства (інституалізаціявлади в спеціальні установи);
  • захисна – виявлення обмежень і розв’язання конфліктів;
  • координаційна – підтримка суспільного порядку та стабільності;
  • регулююча – досягнення суспільної злагоди;
  • функція примусу – примушення в ім’я соціально значущих цілей і збереження стабільності;
  • управлінська – управління справами суспільства;
  • комунікативна – забезпечення взаємозв’язку окремих людей, груп, класів, установ і організацій;
  • контрольна – забезпечення дотримання соціальних норм, правил діяльності людей і соціальних груп у суспільстві. Контроль виконує також роль зворотного зв’язку, за допомогою якого влада стежить за тим, які наслідки має її управлінський вплив;
  • інтеграційна – забезпечення об’єднання різних верств населення задля досягнення певних цілей;
  • інформаційна – передача набутого досвіду владарювання.

Серед основних функцій політичної влади виокремлюють такі:

1) функцію перерозподілу матеріальних і духовних цінностей;

2) функцію підтримки соціального миру в суспільстві: розшарування суспільства веде до диференціації інтересів різних соціальних груп, їх зіткнення та протиборства. Узгодження й регулювання цих інтересів є головним завданням політичної влади;

3) функцію підтримання інституціональної єдності суспільства, збереження єдиного соціокультурного простору: влада створює необхідні умови для ефективного функціонування єдиного нормативного порядку, що поєднує різноманітні інститу-ціональні утворення, є проявом загального інтересу, єднальним врівноваженням, яке забезпечує цілісність соціуму;

4) мобілізаційну функцію, що проявляється в здатності організовувати та спрямовувати маси на вирішення проблем суспільства, на реалізацію прийнятих рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Брегеда А. Ю. Основи політології: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000.
  2. Дворецька В. Г. Соціологія: навч. посіб. - К.: Вид-во КНЕУ, 2002.
  3. Сірий Є. В. Соціологія: спеціальні та галузеві соціології. - К.: МАУП, 2006.
  4. Соціологія: підручник для студ. вищ. навч. закл. / за ред. В. Г. Городяненка. - К.: Вид. центр “Академія”, 2004.
  5. Теремко В.І. Соціологія. - К.: Академвидав, 2002.

 

Фото Капча