+3 8(066) 185-39-18
fкатегорій населення, які вперше шукають роботу і повертаються на роботу після тривалої перерви. До першої групи відноситься, насамперед, молодь, до другої - жінки, які залишили роботу у зв’язку з народженням і вихованням малолітніх дітей. Основний же масив безробітних - це особи, звільнені з підприємств і працівники, які мають стаж. До цієї категорії, в основному, входять працівники, які втратили роботу внаслідок структурних змін в економіці і виробництві, закриття підприємств і установ, модернізації виробництва, переходу на нові види продукції і т. д. Серед них є люди різних кваліфікацій і професій, готові працювати за своєю спеціальністю на інших підприємствах, пройти перепідготовку і підвищити свою кваліфікацію.
Безробіття може існувати в різноманітних формах, основними з яких є:
1) фрикційна - тимчасова добровільна незайнятість, пов’язана з переходом з однієї роботи на іншу. Вона виникає через недосконалість у технічному функціонуванні ринку праці, відсутність інформації про наявність робочих місць, прагнення громадян краще застосувати свої здібності і носить короткостроковий характер;
2) структурна – вид вимушеного безробіття, викликаного структурною перебудовою економіки, ліквідацією застарілих галузей, що змінює, у свою чергу, структуру загального попиту на робочу силу у професійному або регіональному розрізі;
3) циклічна – безробіття, викликане спадом виробництва, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, а безробіття росте;
4) прихована – зайва кількість працівників, зайнятих у виробництві, хоча виробничий процес вимагає меншого числа працюючих;
5) "конверсійна" – безробіття, пов’язане зі скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях агропромислового комплексу;
6) молодіжне безробіття;
7) залишкова - безробіття, викликане обмеженням працюючих за станом здоров’я, за віком, більш низькою продуктивністю мобільністю, відсутністю прагнення до підвищення кваліфікацій у літніх людей.
Крім того, існують сезонний, технологічний, регіональний, застійний і інший види безробіття.
На сьогодні економісти вважають, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5-6%, а якщо поточна безробіття значно перевищує природну норму, то це свідчить про змушене безробіття.
Безробіття, особливо вимушене, - це щось більше, ніж економічне лихо, це також і соціальна катастрофа. Депресія безробітного приводить до бездіяльності, а бездіяльність – до втрати кваліфікації, самоповаги, занепаду моральних надбань, розпаду сім’ї, самогубств, соціальної напруженості. Історія переконливо показує, що масове безробіття приводить до швидких, а іноді й дуже швидких соціальних політичних змін, тому держави намагаються знижувати рівні безробіття, щоб попередити соціальні вибухи і потрясіння.
Проблеми безробіття породжуються наступними передумовами.
По-перше, людина – це економічний ресурс особливого типу. Втрачений робочий час не відновлюється, і той обсяг благ, який не був сьогодні вироблений внаслідок безробіття, вже не можна компенсувати у майбутньому.
По-друге, навіть якщо людина не працює, вона не може перестати споживати і їй все одно потрібно годувати свою сім’ю, тому суспільство вимушене шукати кошти для порятунку безробітних від голодної смерті, але кошти, які направляються на це, не стають винагородою за виробництво нових благ, тобто не ведуть до подальшого росту добробуту всіх громадян країни.
По-третє, зростання безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому ринку. Люди, які не одержують зарплату, вимушені задовольнятися мінімумом засобів існування. У результаті збут товарів на внутрішньому ринку країни зменшується («ринок стискається»). Тим самим підйом безробіття загострює економічні проблеми країни і служить поштовхом для подальшого скорочення зайнятості.
По-четверте, безробіття загострює політичну ситуацію у країні, причиною чого є зростаюче озлоблення людей, яких позбавили можливості гідно жити.
У західній економічній літературі причини безробіття досліджуються переважно на основі чисто економічного підходу. При цьому безробіття розглядається як макроекономічна проблема недостатньо повного використання сукупної робочої сили. Часто причини безробіття пояснюються незбалансованістю ринку праці або несприятливими змінами на цьому ринку.
Найбільш відомою теорією, яка пояснює причини безробіття, є теорія Дж.М.Кейнса, яка змінила в середині 30-х років теорію класиків-економістів (А.Сміт, А.Маршалл), які пояснювали причину безробіття високим рівнем заробітної плати. За Кейнсом, безробіття є зворотною функцією сукупного попиту. “Обсяг зайнятості, - писав Кейнс, - чітко пов’язаний з обсягом ефективного попиту”. Недостатній обсяг ефективного попиту обумовлює повільність інвестиційного процесу, а отже, - неможливість забезпечення зайнятості, що веде до росту безробіття. Вихід з цієї ситуації Кейнс бачив у підвищенні ролі держави у формуванні сукупного попиту за рахунок збільшення державних витрат, насамперед, на інвестиційні товари.
Так, наприклад, Ф. Хайєк вважав, що безробіття “є прямим результатом короткозорої політики повної зайнятості, яку проводили протягом останніх двадцяти п’яти років”. Зріст державних витрат, на думку Ф.Хайєка, неминуче веде до інфляції, яка, досягаючи критичної межі, сама стає причиною безробіття. Вихід з цього замкнутого кола один – припинити інфляційну політику повної зайнятості. Звичайно, на першому етапі це приведе до різкого стрибка безробіття, але саме це, за ідеєю Хайєка, дасть можливість виявити всі недоліки у розміщенні праці, розробити і здійснити не інфляційними методами програму забезпечення високого і стабільного рівня зайнятості.
Монетаристи, на чолі з М. Фрідменом, висунули концепцію “природного” безробіття, до якого вони відносять так зване фрикційне безробіття, яке охоплює працівників, які змінили, з тих чи інших причин, місце роботи, наприклад, у пошуках більш високого заробітку або роботи з більшою престижністю, більш сприятливими умовами праці, мігруючих у зв’язку з необхідністю зміни місця проживання. До природного безробіття відносять також структурне, викликане змінами