Контрольна з дисципліни "Соціологія" №Соц-0000001

у структурі суспільного виробництва під впливом науково-технічного прогресу і вдосконалення організації виробничих процесів. Цей тип безробіття також є тимчасовим (хоча і більш тривалим, ніж фрикційне безробіття), оскільки зникнення одних виробництв (галузей) супроводжується бурхливим зростанням інших. Проблема лише в тому, наскільки швидко безробітні зможуть пристосуватися до нових умов ринку праці. 

Таким чином, західні економісти визнають, що безробіття - невід’ємний атрибут ринкової системи господарства, воно неминуче, а у своєму “природному” варіанті навіть корисне для забезпечення необхідної гнучкості ринку праці. 

Усі наявні погляди на причини безробіття можна згрупувати наступним чином:

• причиною безробіття може стати відносно надлишкове населення, “зайве” у порівнянні з досягнутим рівнем національного виробництва. Цей фактор безробіття особливо сильно позначається в країнах, які розвиваються; 
• безробіття може бути результатом змін у структурі економіки, у тому числі – у технології (структурне безробіття). Це безробіття є тимчасовим, тому що на зміну старим галузям і виробництвам (технологіям) приходять нові;
• безробіття може тимчасово збільшитися внаслідок природного бажання людей знайти роботу “по душі” і з кращими умовами праці і оплати (фрикційне безробіття);
• особливо різке збільшення рівня безробіття відбувається у результаті циклічного спаду в економіці (циклічне безробіття). Цей вид безробіття є найбільш небезпечним, тому що виникає замкнуте коло: падіння виробництва – безробіття – зменшення загального рівня доходів – зниження сукупного попиту – падіння виробництва – безробіття і т. д.;
• у деяких випадках генератором безробіття може стати активне втручання держави і профспілок у відносини між найманим робітником і роботодавцем, що приводить до ринкової негнучкості заробітної плати і змушує підприємців вирішувати проблему досягнення максимального прибутку шляхом скорочення зайнятості.

Усі ці причини безробіття являють собою скоріше фактори, які впливають на розмір і динаміку безробіття. Основними джерелами безробіття є не ринкові пропорції і умови, які складаються на ринку праці, оскільки ринок праці лише відображає існуючі у даний момент пропорції між попитом і пропозицією робочої сили, але особистої участі у їх формуванні не приймає. Ці пропорції залежать від процесів, які знаходяться за межами ринку праці, а останній лише виявляє їх і безробіття, робить його видимим для суспільства. 

3. Шляхи подолання безробіття у світі і в Україні

Сьогодні, у світлі чергової трансформації економічної системи нашої країни, склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи є малоефективними або неефективними взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття: 

• створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими;
• розширення сфери послуг (внаслідок значного падіння рівня життя попит на послуги скорочується, ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем); 
• дотації на створення робочих місць, пільги при найманні працівників, допомога малому і середньому бізнесу;
• перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів (ці заходи допомагають, коли одні галузі згасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства); 
• інвестиційні фонди міністерств і відомств. 

Очевидно, що фінансова стабілізація сьогодні слабко підкріплена стабілізацією виробництва, тому що викликає катастрофічний зріст безробіття, тому центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата і усунення причин, які спричинили його низьку ефективність. Зазначені процеси трансформації економіки України повинні проходити на фоні монетаристської політики, тому що в протилежному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфіки нашої економічної системи. 

Варто врахувати, що трансформація економіки України здійснюється при набагато більш глибокому падінні виробництва і більш відсталому виробничому апараті, ніж у країнах, які розпочали цей процес раніше, тому для України дуже актуальною є проблема забезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробства на невеликих ділянках землі і т. д.), організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених верств населення. 

Традиційні методи подолання безробіття, які використовуються при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні підтримки не знаходять. Вихід з кризи можливий завдяки швидкій трансформації економічної системи і модернізації виробничого апарата. В силу специфіки цих одночасних процесів спостерігається збереження високого безробіття, яке потребує заходів захисту соціально вразливих верств населення. 

Деякі вчені вважають, що саморегулююча економіка не може перебороти безробіття, а рівень зайнятості залежить від так званого “ефективного попиту” (спрощено - рівня споживання й інвестицій). Недоспоживання виражається в тому, що по мірі підвищення доходів споживача у нього, в силу психологічних факторів, “схильність до заощадження” перевищує “спонукання до інвестицій”, що тягне за собою спад виробництва і безробіття. Таким чином, неминучість кризи саморегулюючої економіки вказує на необхідність державного економічного впливу для досягнення повної зайнятості. 

Тепер розглянемо, які ж реальні кроки може застосовувати держава для зменшення рівня безробіття. Різноманіття типів безробіття робить завдання його скорочення надзвичайно складним. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям не існує, в будь-якій країні для рішення цієї проблеми доводиться використовувати різні методи. 

Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок: 

1) поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці. В усіх країнах цю функцію виконують організації з працевлаштування (біржі праці), які збирають у роботодавців інформацію про існуючі вакансії і повідомляють її безробітним; 

2) усунення факторів, які знижують мобільність робочої сили. Для цього необхідно, насамперед, створення розвинутого ринку житла, збільшення масштабів житлового будівництва, скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного пункту в інший. 

Скороченню структурного безробіття найбільше сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації, які повинні привести до того, щоб робоча сила найкращим чином відповідала наявним робочим місцям. Це завдання досягається програмою професійної підготовки та інформацією про робочі місця. Програми професійної підготовки забезпечують підготовку як на робочих місцях, так і у спеціальних навчальних закладах для безробітних, молоді, а також для працівників старшого віку, професія яких виявилася застарілою. 

Найважче боротися з циклічним безробіттям, для вирішення цього завдання найбільш ефективними є створення умов для росту попиту на товари. Оскільки попит на ринку праці – похідна категорія, яка залежить від ситуації на ринках товарів і послуг, то зайнятість зросте, а безробіття впаде в тому випадку, якщо товарні ринки пред’являть більший попит і для його задоволення треба буде найняти додаткових працівників. 

Способами збільшення попиту є: 

• стимулювання росту експорту, що може привести до росту обсягів виробництва і, відповідно, - зайнятості у них; 
• підтримка і заохочення інвестицій у реконструкцію підприємства з метою підвищення конкурентноздатності продукції;
• створення умов для скорочення пропозиції праці - чим менше людей претендують на робочі місця, тим легше знайти роботу навіть при тому ж числі вільних робочих місць. Скоротити число претендентів на ці місця і, більш того визволити додаткові вакансії для безробітних цілком реально. 

Деяке полегшення може принести надання можливості дострокового виходу на пенсію працівникам, які ще не досягли пенсійного віку. Разом з тим цей спосіб може використовуватися у дуже обмежених масштабах, тому що він спричиняє істотне збільшення пенсійних виплат. 

Створення умов для росту самозайнятості. Зміст такого роду програм полягає в тому, що людям допомагають відкрити власну справу, щоб вони могли прогодувати себе і свою родину, навіть якщо їм не вдається знайти роботу за наймом. 

Для допомоги молоді можуть використовуватися різні методи: 

• економічне стимулювання молодіжної зайнятості; 
• створення спеціальних фірм, які пропонують роботу саме молоді;
• створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у яких є найбільш високими. 

Виходячи з вищевикладеного, проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не вирішивши її, неможливо налагодити ефективну діяльність економіки і правового регулювання. Особливо гостро проблема безробіття стоїть сьогодгі перед Україною, тому що національна економіка ще знаходиться у глибокій кризі. Величезний економічний спад, розваливши промисловість, не міг не торкнути ринок праці. 

Отже, категорії зайнятості і безробіття займають одне з найважливіших місць в аналізі ринку праці. Зайнятість населення визначає рівень і якість життя як окремих громадян, так і суспільства в цілому. Існує безліч видів безробіття, які поєднуються економістами в три основних типи: фрикційну, структурну, циклічну. 

У розвинутих країнах безробіття є результатом високих темпів розвитку НТП і розбіжності попиту та пропозиції на ринку праці. В Україні основними типами безробіття є структурне, приховане і жіноче, при цьому рівень безробіття останнім часом неухильно росте. У розвинутих країнах світу державна політика зайнятості функціонує у двох напрямках: сприяння працевлаштуванню і перенавчання, створення гнучкого ринку праці. Серед перспективних шляхів зниження безробіття найбільш цікавими є скорочення робочого тижня, розширення сфери послуг і надомного виробництва. 

В Україні, в силу специфіки сформованої ситуації, традиційні методи скорочення безробіття не можуть дати той же ефект. Основними методами повинні стати стимулювання ділової активності, технологічне переозброєння і забезпечення самозайнятості населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України “Про зайнятість населення” від // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14.
2. Кодекс законів України про працю. - К.: – А.С.К. – 2002. 
3. Конституція України. – К. Преса України. - 1997. – 80 с. 
4. Людина і праця. Довідник з правових питань / Козінцев І. П., Савенко Л. А. – К.: Юрінком Інтер, 1997.
5. Мочерний С. Н. Основи економічної теорії. - К.: Вентурі. – 1999.
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. “Про затвердження положення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників” // Збірник законодавства про працю. К., - 2001.