Краєзнавча діяльність південно-західного відділу російського географічного товариства у Києві (1873 – 1876 рр.)

У вступній промові на першому засіданні новоутвореного Товариства П.П.Чубинський наголосив, що утворення відділу покликане пожвавити економічний й інтелектуальний стан суспільства, сприяти виникненню нових наукових осередків в Україні. Зазначивши, що одним з головних завдань відділу є організація етнографічно-статистичного вивчення краю, насамперед трьох основних етнографічних типів – українського, польського і єврейського. Згадавши імена видатних українських і польських дослідників краю, Чубинський закликав присутніх працювати на користь країни, "откуда пошла есть руськая земля".

Навколо Товариства згуртувався потужний прошарок української інтелігенції. Його активними членами були В.Б.Антонович, М.П.Драгоманов, П.Г.Житецький, М.І.Зібер, О.Ф.Кістяківський, О.В.Клосовський, О.М.Лазаревський, М.В.Лисенко, С.О.Подолинський, О.О.Русов, І.Я.Рудченко, М.П.Старицький, М.П.Яснопольський. З перших днів існування Відділ розгорнув активне дослідження природних умов і соціально-економічного життя краю. Зокрема, К.М.Феофілактов здійснював вивчення геологічної будови і рельєфу, О.С.Рогович – рослинного світу, О.В.Клосовський – клімату, П.П.Чубинський, М.І.Зібер, С.А.Подолинський – населення, М.П.Яснопольський – стан хлібної торгівлі тощо. Особливу увагу вчені звертали на краєзнавче вивчення Києва, провівши 2 березня 1874 року одноденний перепис населення міста. Перепис дав цінні відомості про кількісний, становий, релігійний, національний склад населення, допоміг скласти розгорнуту краєзнавчу економіко-географічну характеристику міських жителів, яких, до речі, за переписом налічувалось 127551 осіб.

За матеріалами перепису у 1875 р. побачила світ книга "Киев и его предместия: Шулявка, Соломинка с Протасовым Яром, Байкова гора и Демиевка с Саперною слободкою по переписи 2 марта 1874 года, произведенной и разработанной Юго-Западным Отделом Императорского Русского Географического Общества". Книга містила значний статистичний матеріал, але була вкрай вороже зустрінута реакційними колами. Їх рупор – газета "Киевлянин", яку редагував професор університету В.Шульґін, вміщувала інспіровані властями матеріали, де висловлювався сумнів з приводу достовірності наведених у праці відомостей про соціальний і національний склад населення міста. Проти цих необґрунтованих звинувачень у "Киевском телеграфе" виступив М.І.Зібер. Тоді "Киевлянин" почав приписувати членам Південно-Західного відділу "...поширення соціалістичних ідей". Це негативно вплинуло на долю цієї науково-краєзнавчої організації.

 

Важливе місце в діяльності відділу займало налагодження відносин з іншими науковими товариствами й установами, обмін друкованою продукцією, складання і поширення програм для збирання матеріалів про край і предметів для музею, підготовка та заслуховування рефератів. Було закладено бібліотеку та музей.

У 1874 р. відділ одержав запрошення взяти участь у Географічному конгресі і географічній виставці в Парижі. Для відбору колекцій і складання бібліографічного огляду головних географічних та етнографічних праць про край, як було зазначено вище, було створено комісію під головуванням М.П.Драгоманова. На виставку  надіслана колекція фотографій видів місцевості України, типів жителів та узорів-орнаментів.

Свої реферати на виставку представили: В.Б.Антонович "Про ремісничу і фабричну виробничу діяльність у Південно-Західному краї в кінці XVIII ст.", М.П.Яснопольський "Про умови торгівлі Південно-Західного краю і Малоросії з північно-західними і особливо польськими ринками", О.В.Клосовський "Деякі дані для кліматології м. Києва", О.К.Волков "Про сільські ярмарки та значення їх для вивчення кустарної промисловості", О.О.Русов "Російські тракти кінця XVII і XVIII ст." та "Деякі дані про Дніпро із атласа кінця минулого століття". Протягом восьми місяців відділ мав свій друкований орган – газету "Киевский телеграф". За матеріалами перепису населення 1874 року на сторінках "Киевского телеграфа" вийшло цілий ряд аналітичних матеріалів, зокрема "О жилище бедного населення Києва", "Квартирний вопрос в Києве", "Женский труд в Києве" та ін. [19].

Науковим органом відділу стали "Записки Юго-Западного отдела РГО", хоча фактично видавнича діяльність відділу розпочалася ще з перших днів його заснування, коли вийшли в світ три томи "Трудов" етнографічно-статистичної експедиції П.П.Чубинського.

Впродовж 1874 – 1875 років побачили світ два томи "Записок". Серед найцікавіших краєзнавчих публікацій до них вміщено статті О.Клосовського про клімат Києва, бібліографічний покажчик праць О.Роговича, присвячений природі Київщини, статті О.Русова про Остапа Вересая, М.Драгоманова – про відголоски лицарської поезії в руських (тобто українських) народних піснях. В узагальненому вигляді було видрукувано матеріали перепису населення Києва.

У зв’язку з проведенням перепису П.Чубинський повідомляв віце-президента РГТ П.П.Семенова: "Юго-Западный отдел уже имел честь сообщить Вам о полном успехе переписи, о результатах её, по которим вказалось жителем в Киеве, не считая предместей, на 50 % почти более, чем считалось официально" [20]. У звіті, представленому князем М.О.Дондуковим-Корсаковим у грудні 1873 року правлінню РГТ, зокрема повідомлялося: "В первый же год своего существования Отдел успел составить и распространить обмерные программы для собирания сведений о крае, что вызвало уже присылку в Отдел разнообразных материалов, (...) выслушал 10 рефератов, касающихся края в естественно-историческом, зтнографическом и статистическом отношениях, что дало возможность приступить к напечатанию очередного тома "Записок", (...) положил основание зтнографическому музею, в который поступило уже до 800 предметов ".

Наукова продукція відділу дістала широкий міжнародний розголос. У рецензії на два перші випуски "Записок" англійський вчений У.Ральстон писав: "Книги, про які ми говоримо, прекрасно характеризують вчених, що завдяки своїй високій працездатності випустили їх у світ. Ніде на світі не видають тепер подібних книг краще, ніж  у Росії".

Науковці товариства склали програму комплексного краєзнавчого дослідження території України, яка мала 33 питання з топографії, орографії, гідрографії, вивчення ґрунтів, клімату і