Країнознавство

б) країни світу вивчає не лише країнознавство;

в) вважається аксіомою, що усі сфери функціонування суспільства будь-якої країни так чи інакше тісно взаємопов'язані?

3. Найбільший внесок у розвиток теорії географічного детермінізму зробили такі вчені:

а) Ф. Ратцель;

б) С. Гантингтон;

в) Д. Мейніг;

г) С Коен; 

ґ) Е. Реклю;

д) Г. Кіссінджер.

4.  Наукова течія енвайронменталізму виникла у таких країнах:

а) Росії;

б) Німеччині;

в) США;

г) Франції.

5. Функціональна теорія держави була висунута:

а) Р. Гартшорном;

б) С. Гантингтоном;

в)С.Коеном; 

г) Д. Мейнігом.

6.  Ідеї створення єдиної загальносвітової держави називаються:

а) атлантизм;

б) євразійство;

в) мондіалізм.

7. Визначте правильні твердження:

а) одним із напрямів мондіалізму є комунізм;

б) мондіалістську основу мають ідеї фашизму;

в) ідею "перманентної революції" висловив Ф. Ратцель.

8. Прихильниками ідей євразійства були:

а) Г. Кіссінджер;

б) Р. Челлєн;

в) К. Маркс;

г) П. Савицький; 

ґ) Л. Гумільов.

9. До закономірностей країнознавства належать:

а) неминучість розпаду імперії;

б) створення національних держав;

в) непорушність існуючих кордонів;

г) невтручання у внутрішні справи суверенних держав.

 

Політична карта світу в суто технологічному сенсі є географічною картою, яка відображає розміщення країн на нашій планеті. Політичні карти поділяються на загальні (оглядові) і спеціальні. Загальні передають особливості розміщення держав, найважливіших політичних і стратегічних центрів, міжнародних і внутрішньодержавних комунікацій. На спеціальних політичних картах показують окремі політичні проблеми, явища і події.

У загальному сенсі поняття політична карта світу відображає динамічний стан різних форм державних утворень нашої планети в їх еволюції і постійних взаємовідносинах.

 

Держава є політичною формою організації, суспільства. Вона утворюється як результат виникнення і діяльності публічної влади. Остання є особливою системою, яка керує основними сферами життя суспільства. До основних характерних ознак держави належать:

1. наявність і функціонування системи владних органів і установ, які у своїй сукупності формують механізм держави;
2. існування певної правової системи, встановленої або санкціонованої державою, яка визначає правила поведінки її громадян;
3. наявність певної, чітко обмеженої території (акваторії), в межах якої функціонує певна державна влада.

Держава постійно виконує внутрішні і зовнішні функції. До перших належать забезпечення функціонування суспільного організму як єдиної системи, збереження і диверсифікація в ньому ефективних зв'язків між окремими сферами, задоволення інтересів різних верств населення і соціальних груп, боротьба з внутрішніми деструктивними силами та стихійними лихами. Зовнішня функція держави полягає в захисті державних кордонів, цілісності власної території, суверенітету, сприянні розвитку взаємовигідних, справедливих форм співробітництва і взаємодії з іншими державами світу.

Держава має виступати на міжнародній арені як єдиний географічний, релігійний, мовний, культурний, правовий, господарський і геостратегічний організм. Лише за такої умови вона може сподіватися знайти і утримати власне "місце під Сонцем".

Країна — це політичне, національне, соціальне, культурне, господарське співтовариство, організоване державою на певній території. При цьому акцентується на його просторовому (географічному) положенні (розміщенні) у світі чи певному регіоні або материку, наприклад країни Південної Америки, країни Океанії. Хоча поняття "країна" в багатьох випадках вживається як синонім поняття "держава", проте має переважно культурно-історичний та соціально-економічний зміст (країни, що розвиваються, країни третього світу тощо). Адекватним є поняття "країна" і при характеристиці особливостей населення, його побуту і звичаїв, специфічних ознак суспільства (далекі країни, екзотичні країни тощо). Натомість для поняття "держава" притаманний більше політичний зміст.

У наш час на Землі налічується понад двісті юридично і фактично незалежних держав.

Незалежна держава — це країна, яка реалізує власну внутрішню і зовнішню політику на основі суверенної волі своїх громадян або правителя (монарха) і здатна проводити свою національну політику та відстоювати національні інтереси на міжнародній арені.

З метою реалізації власної суверенної влади над певною територією і населенням, що перебуває на ній держава створює органи управління. До них належать законодавча, виконавча і судова влади, прикордонна і митна служби, національна (республіканська) гвардія і збройні сили, інформаційні служби, валютно-грошова система тощо. Всі ці органи діють на чітко відокремленій території, яка обмежена з усіх боків сухопутними і морськими кордонами. В їх межах державі належать суходіл, внутрішні води, надра, повітряний простір. Якщо країна має безпосередній вихід до морів і океанів, їй належать і територіальні води — це водна смуга шириною 12 морських миль, що прилягає до берега. За міжнародними угодами деякі морські держави мають в океанах і морях економічні зони. Вони простягаються на 200 морських миль (одна морська миля становить 1852 м). У межах економічних зон державам належить виключне право на розвідування і розробку будь-яких природних ресурсів (корисні копалини на дні і в надрах морів і океанів, риба, водорості тощо).

Крім незалежних держав на нашій планеті все ще існують залежні території й країни. Останні перебувають під політичним або військовим контролем незалежних держав. Серед залежних територій і країн виділяються колонії, протекторати