Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кредит в ринковій економіці України: сутність, форми і роль

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
47
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Курсова робота на тему:
 
"Кредит в ринковій економіці України: сутність, форми і роль"
 
ЗМІСТ
 
Вступ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН ТА КРЕДИТУ
1.1. Сутність кредиту
1.2. Принципи та види кредитування
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН БАНКІВ УКРАЇНИ
2.1. Оцінка кредитної діяльності банків України
2.2. Оцінка кредитної діяльності Харківського регіону
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ
3.1. Особливості кредитних відносин в Україні
3.2. Проблеми та недоліки кредитування в Україні
3.3. Шляхи вдосконалення кредитних відносин в Україні.
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
 
Вступ
 
Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід’ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і об’єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни. Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі позичальнику, мають можливість отримати від нього додаткові грошові кошти. Кредит, що надається в грошовій формі, являє собою нові платіжні кошти. На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове позичення речі або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаваються товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об’єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політико-економічного аналізу.
Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відносини між суб’єктами з приводу речей. У зв’язку з цим кредит як економічну категорію потрібно розглядати як певний вигляд суспільних відносин. Однак кредит – не всяке суспільне відношення, а лише таке, яке відображає економічні зв’язки, рушення вартості. Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу. У той же час кредит необхідний для підтримання безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин. Кредит здатний надавати активний вплив на об’єм і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворювання на основі досягнень науково-технічного прогресу.
Актуальність даної теми полягає в величезному впливі на економіку нашої держави такої економічної категорії, як кредит.
Мета курсової роботи – виявити сутність кредиту, визначити основні форми його функціонування, функції та роль в економічному житті, розглянути особливості кредитних відносин в розвинутих країнах світу та в Україні.
Основними завданнями є:
-з’ясувати необхідність та сутність кредиту;
-дати повну характеристику формам кредиту;
-показати роль кредиту в економіці;
-проаналізувати стан кредитування в Україні на сучасному етапі.
Об’єктом дослідження є сутність кредитних відносин, кредиту, його роль у формуванні ринкової економіки.
Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають з приводу сплати кредиту
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися загальні методи наукового пізнання. Зокрема: аналізу, синтезу, спостереження, групування, узагальнення – в процесі розробки остаточних висновків на основі отриманих результатів аналітичних досліджень.
Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти, що діють в Україні, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, а також ресурси інтернет.
Структура роботи. Відповідно до завдань та мети дослідження курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг курсової роботи складає 47 сторінки.
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН ТА КРЕДИТУ
 
1.1. Сутність кредиту
 
Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу і викликають кредитні відносини. Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.
Як написав Лагутін В. Д. в своїй книзі «Кредитування: теорія і практика», «Кредит – це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу» [3, с. 7].
На думку Коваленко Д. І., в своєму підручнику «Фінанси, гроші та кредит», «Кредит (лат. «creditium» – позичка, борг; «credo» – вірити) – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності». [2, с. 202]
Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.
Неодмінною економічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою – гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.
Потреби в кредитах також виникають у зв'язку з особливостями індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.
Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на одному й тому ж підприємстві або організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і фондів обігу та погашення їх через певний час. У масштабах економіки країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникненням вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для перерозподілу грошових коштів між різними галузями народного господарства за допомогою кредиту.
Розбіжності між надходженням грошових коштів і витрачанням їх виникають і в сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у населення з'являються внаслідок перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах.
Економічною основою заощаджень є добровільне відкладення населенням грошей на деякий час після задоволення своїх поточних потреб. На певний час припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у грошовій формі. Відповідні грошові кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських установах і частково тезавруються в готівковій формі у громадян.
Грошові нагромадження треба відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних і платіжних засобів, які утворюються у підприємств і населення внаслідок короткострокової розбіжності між поточними грошовими надходженнями і витратами. Наприклад, виплата заробітної плати два рази на місяць зумовлює створення резерву платіжних і купівельних засобів у громадян. У них такий резерв виникає також внаслідок поступової витрати одержаної заробітної плати та інших доходів на поточні потреби. Однак відомо, що у населення може виникнути потреба в кредиті.
Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб.
Економічні відносини між кредитором і позичальником виникають під час одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їх суб'єктами, а грошові чи товарні матеріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту. Кредитні відносини виникають між різними суб'єктами. Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, і підприємствами з іншого. Вони характеризуються в залежності від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто – одержувачем кредиту.
В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.
Дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинного законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо.
Кредитні відносини між фізичними особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.
Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.
Економічні відносини між сторонами кредитної угоди мають своїм об'єктом грошові кошти або речі, що втілюють певну вартість і які позичальник використовує як для задоволення потреб виробництва, так і своїх власних. Тому об'єкт кредитних відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість. Спрямовані в обіг гроші або речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у процесі виробництва, служить виробнику джерелом сплати відсотків за кредит. Якщо кредит надається для задоволення особистих потреб громадян, то це передбачає одержання ними у майбутньому доходів від теперішньої, минулої чи майбутньої участі в процесі суспільного виробництва.
Як бачимо, сутність кредиту складна і має різні площини аналізу. Її пізнання ускладнено великою кількістю проявів кредиту, особливості яких затушовують його суть. В зв'язку з цим в економічній літературі обґрунтовуються різні точки зору на природу кредитних відносин.
Кредит є обов'язковим атрибутом народного господарства. Його беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що у нього в силу певних причин в певній мірі не вистачає власних ресурсів.
Для того, щоб можливість кредиту стала реальністю, потрібні принаймні дві умови:
учасники кредитної угоди – кредитор і позичальник – повинні виступати як юридичне самостійні суб'єкти, що матеріально гарантують виконання зобов'язань, які випливають з економічних зв’язків;
кредит стає необхідним в тому випадку, коли відбувається збіг інтересів кредитора і позичальника.
Найбільш загальним виявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, що рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві – товарна (натурально-речова) та грошова. Тому і форм кредиту також може бути дві – товарна і грошова.
Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома видами вияву єдиної форми кредиту – вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися у грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості й ефективності.
У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється у грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту.
Як правило, у грошовій формі надають свої позички міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди, банки та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення, а саме за розміщення заощаджень у банківські депозити, одержання позичок у банках тощо. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.
На сучасному етапі розвитку економіки кредит є головним джерелом забезпечення грошовими ресурсами поточної фінансово-господарської діяльності підприємств. Незважаючи на кризові явища в економічній системі, кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків.
У ринковій економіці розрізняють багато видів банківського кредиту, що зумовлено розвитком товарно-грошових відносин у сучасному світі.
Межі кредиту визначаються таким рівнем розвитку кредитних відносин, в якому процес реалізації кредиту врівноважує попит і пропозицію на кредитні ресурси в умовах стабільної, помірної та доступної для переважної більшості нормально функціонуючих позичальників процентної ставки.
На мікроекономічному рівні межі кредиту визначаються:
- обсягами попиту на кредит з боку позичальників за номінальної ставки банківського кредиту і доступної ринкової ставки позичкового процента;
- характером коливання потреб позичальника в основному й оборотному капіталі;
- станом забезпеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання;
- ефективністю й окупністю проектів, на реалізацію яких позичаються кошти.
Макроекономічний рівень меж кредиту охоплює об'єктивний обсяг кредитних вкладень в економіку в цілому. Він формується під впливом обсягів і темпів зростання ВВП, структури і рівня розвитку фінансової системи, стану державних фінансів, цілей і методів реалізації державної грошово-кредитної політики, розвитку ринкових відносин.
Функції кредиту – це специфічне відображення дії, «роботи» кредиту.
Функції кредиту виражають суть кредиту та виділяють його, як самостійне явище економічних відносин, визначають місце й роль кредиту в ринковій економічній системі. У ринковій економіці кредит виконує надзвичайно важливі функції.
Із сутності кредиту випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення. Отже, кредит виконує перерозподільну функцію, яка полягає у тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються у тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб [14, c. 177].
Вона властива всім формам та видам кредиту.
Характерна риса перерозподільної функції полягає у тому, що з її допомогою перерозподіляються не тільки грошові, але й товарні ресурси. У товарній формі виражаються комерційний й лізинговий кредити, частково споживчий та міжнародний. Процес перерозподілу не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення, а саме: кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє розширенню виробництва; вільні кошти через кредит спрямовуються у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже – одержання вищих прибутків. Це створює можливості для запровадження нової техніки прогресивного коригування всієї структури виробництва, підвищення його ефективності.
Розвиток перерозподільної функції, удосконалення практичного механізму її реалізації має ключове значення для підвищення ролі кредиту, для швидкого подолання економічної кризи і забезпечення економічного зростання країн [22, c. 399]
Функція заміни готівкових коштів безготівковими розрахунками сприяє прискоренню швидкості обертання грошей, економії затрат грошового обігу, дозволяє впроваджувати прогресивні системи розрахунків і коригувати необхідну кількість грошей в обігу та забезпечувати купівельну стабільність грошової одиниці.
Ця функція пов'язана зі специфікою сучасної організації грошового обігу, його функціонування переважно в безготівковій формі. Відомо, що основна частина надання кредиту здійснюються через банки. Вкладаючи та зберігаючи гроші у банку, клієнт тим самим вступає у кредитні відносини з ним, крім того, створюються умови для заміщення готівки в обігу кредитними операціями у вигляді записів по банківським рахункам. Виникає можливість надання позики у безготівковому порядку та розвиток безготівкових розрахунків. Безготівкові операції являються кредитними, тому що строки відвантаження продукції та її оплата, як правило, не співпадають. В залежності від того, що передує у часі – отримання товару чи грошей – або постачальник кредитує одержувача, або одержувач – постачальника.
Питання про функції кредиту є найбільш дискусійним у теорії кредиту. Різні погляди з приводу кількості та змісту функцій обумовлено не тільки відмінностями у трактуванні сутності кредиту, але і у відсутності єдності у визначенні методологічних підходів до їх аналізу. Деякі автори вважають за доцільне виділяти такі функції кредиту, які охоплюють частину кредитних відносин і властиві окремим стадіям єдиного кредитного процесу. До них відносяться акумулююча функція кредиту, функція утворення додаткової купівельної спроможності, функція капіталізації вільних грошових доходів (заощадження фізичних та юридичних осіб), функція грошового обслуговування обігу капіталу в процесі його відтворення, функції прискорення концентрації та централізації капіталу, обслуговування інноваційного процесу кредитом, зростання ефективності грошового обігу та ін. [9, c. 295-296]
Грошову (емісійну) функцію виконує тільки банківський кредит. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу. Однак вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг. [14, c. 178]
Окремі дослідники визнають також контрольну функцію кредиту, вбачаючи сутність її в тому, «що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди». Проте наявність такої функції кредиту багато хто заперечує, посилаючись на те, що контроль властивий не тільки кредитним відносинам, а й багатьом іншим – фінансовим, страховим, торговельним тощо, тобто він не є суто родовою ознакою кредиту. [22, c. 401]
Всі вказані функції важливі для практики в банківській чи іншій сфері фінансово-господарської дії, але мало пов’язані з економічною сутністю кредитного процесу. Їх використання штучно обмежує масштабність перерозподільної функції кредиту та функції заміни готівкових коштів безготівковими розрахунками та, фактично, стає гіршим їх виразом.
Питання про функції кредиту до кінця ще не вирішене, залишається дискусійним, як і багато інших положень теорії кредиту. Тому це питання вимагає до себе більш пильної уваги дослідників. Без вироблення єдиного методологічного підходу у нас і надалі у кожного автора буде «своя» кількість функцій кредиту. [22, c. 402]
Виконання кредитом ряду функцій дає можливість йому відігравати значну і багатогранну роль у розвитку економіки і суспільства в цілому. У своїй перерозподільній функції кредит, який характеризується високою мобільністю, активно впливає на всі процеси суспільного відтворення. Насамперед, кредит відіграє значну роль в організації грошових розрахунків – готівкових та безготівкових.
Особливо значна роль кредиту в задоволенні тимчасових потреб у коштах, обумовлені сезонністю виробництва та реалізації продукції. Надзвичайно важливою є роль кредиту у використанні досягнень науково-технічного прогресу: в технічному переоснащенні або реконструкції діючих підприємств і впровадженні прогресивної техніки на нових підприємствах, що вимагає значних коштів. Особливо це стало відчутним в умовах переходу до ринкової економіки. Механізм безповоротного виділення на капітальні вкладення бюджетних чи відомчих асигнувань відійшов у минуле. Головним інструментом у таких умовах може бути тільки кредит, особливо так званий ризиковий (венчурний), що функціонує переважно з державною допомогою. Велику роль відіграє кредит у становленні ринкової інфраструктури: організації і функціонуванні фондових та товарних бірж, бірж нерухомого майна та результатів інтелектуальної праці, посередницьких контор, торгових домів лізингових і факторингових компаній.
 
1.2. Принципи та види кредитування
 
Одним із визначних елементів методологічної основи кредитної діяльності, суб'єктами якої є банківські установи, виступають принципи кредитування. Принципи банківського кредитування визначають найважливіші умови функціонування банківського кредиту і покликані стимулювати розвиток підприємств-позичальників, сприяти зміцненню грошового обігу в державі й забезпечувати безперервну циркуляцію позикового капіталу, досягаючи при цьому ефективності реалізації перерозподільної функції.
Принципи банківського кредитування – основні положення, правила й умови, яких повинні дотримуватися банки у процесі здійснення кредитування. Ці положення і правила визначаються природою, роллю, функціями кредиту і тими суспільними умовами, в яких вони проявляються. Реалізація принципів кредитування є першоосновою здійснення кредитного процесу. Основними, найбільш визнаними є такі принципи кредитування (Додаток. Б) :
1. Цільове призначення позички.
2. Строковість передачі коштів кредитором позичальнику.
3. Платність користування позиченими коштами.
4. Забезпеченість позички.
5. Поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі.
Цільове призначення позички полягає у тому, що економічні суб'єкти, що виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь чітко визначити, на яку ціль будуть використані позичені кошти. Визначену ціль повинні однаково розуміти й оцінювати обидві сторони, погоджуючись на її кредитування. Це базова передумова забезпечення кожною зі сторін своїх інтересів у певній позичці та реалізації їх відносин як кредитних.
Строковість позички передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк, який сторони повинні узгодити в момент вступу в кредитні відносини. Строковість випливає з цільового призначення позички і сама слугує передумовою для подальшого розгортання кредитних відносин між сторонами позички: визначення плати за позичені кошти, порядку повернення коштів тощо. Конкретні строки окремих позичок визначаються залежно від тривалості кругообігу капіталу позичальника, у формуванні якого бере участь позичена вартість. Економічно обґрунтоване визначення строку позички має вирішальне значення для забезпечення інтересів суб'єктів позички, ефективного використання позиченої вартості, зменшення кредитного ризику та ін.
Поверненість позиченої вартості кредитору означає, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Цей принцип випливає з попереднього – строковості позички та тісно пов'язаний із ним, але це самостійний принцип. Визначення строку позички при укладанні відповідної угоди зовсім не гарантує того, що вона буде погашена якраз у цей термін. Дуже часто позичка повертається несвоєчасно. Але якщо навіть вона погашається в установлений строк, це не означає, що вся позичена вартість повернута. Девальвація валюти позички, інфляція можуть знецінити грошову одиницю та основну суму грошової позички, тому при поверненні номінальної суми позички кредитор зазнає збитків. Подібні втрати він матиме і при поверненні товарної позички у вигляді тих самих матеріальних цінностей, якщо їх ринкова ціна впала за період користування позичкою.
Види кредитів:
1) Міжнародний кредит – форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб'єкти різних країн.
2) Банківський кредит – наданнябанкому тимчасове користування частини власного або залученогокапіталу – здійснюється у формі видачіпозик, облікувекселівта ін.
3) Брокерський кредит- позички, які отримують брокеривбанкахабо інших брокерів (брокерських фірмах) для різних цілей
4) Комерційний кредит-це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності.
5) Товарний кредит – товари, що передаються у власність юридичнимчи фізичним особамна умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під відсоток. Т. к. передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) в момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості. Товарний кредит надається під боргове зобов'язання (вексель) або шляхом відкриття рахунку за заборгованістю. Товарний кредит сприяє пришвидшенню реалізації товарів і збільшенню швидкості обороту капіталу.
6) Бланковий кредит – кредит, що не має спеціального забезпечення конкретними цінностями, а видається під зобов'язання боржника погасити кредит у встановлений термін або при настанні певних умов (наприклад, після прибуття товарув порт призначення).
7) Овердрафт – короткостроковийкредит, що надається банком у випадку перевищення суми операцій за банківськими платіжними картками установленого видаткового ліміту.
8) Авальний кредит – кредит банку, що надається клієнтові для забезпечення його гарантійних зобов'язань. Призначення авального кредиту – покрити зобов'язання клієнта, якщо він фінансово неспроможний виконати їх самостійно.
9) Іпотечний кредит – застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи. Кредит, отриманий під заставу нерухомого майна
10) Споживчий кредит – кошти, що надаються кредитором (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
11) Державний кредит – грошові відносини, що виникають між державою та юридичними й фізичними особами у зв'язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади та їхнім використанням на фінансування державних витрат. Основними формами державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.
12) Сезонний кредит- короткостроковий кредит, наданий для покриття експлуатаційних видатків.
13) Міжбанківський кредит – кредит одного банку іншому банку
14) Зовнішня позика – це кредит, отриманий від іноземних кредиторів (наданий закордонним позичальникам), здійснення якого обумовлено появою кредитних відносин між державами, установами, банками, міжнародними корпораціями.
15) Комунальний кредит – сукупність економічних відносин між органами місцевого самоврядування, з одного боку та фізичними і юридичними особами з другого, при яких місцеве самоврядування виступає в якості частіше усього позичальника, рідше -кредитора.
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН БАНКІВ УКРАЇНИ
 
2.1. Оцінка кредитної діяльності банків України
 
Банківська система України виявилась найбільш вразливою до поточної економічної кризи. Скорочення виробництва, інфляційний тиск на економіку, зниження інвестиційної активності, втрата основного ринку збуту ускладнили функціонування всієї системи. Банківська система сьогодні не виконує своє основне завдання, оскільки не фінансує і не кредитує реальний сектор економіки.
Ситуація, що склалася на ринку банківського кредитування в Україні, є нестабільною. До основних перешкод у розвитку кредитування українськими банками належать кризове становище розвитку економіки, значний обсяг проблемних кредитів, зниження довіри населення до банківської системи, нестабільність законодавчої бази та інші. Як зазначає Некрасова В. В., за результатами оцінки міжнародного рейтингового агентства Standart&Poors, питома вага проблемних кредитів українських банків знаходиться на рівні 40% (включаючи нестандартні, сумнівні та безнадійні кредити) [7].
У таких умовах для банківських установ одним із найважливіших питань є аналіз кредитного портфеля, оскільки від нього залежить у подальшому рівень дохідності банківських активів. Тому постає необхідність у дослідженні кредитної діяльності банків, а висновки, отримані в результаті аналізу, дозволять розробити рекомендації щодо управління якістю кредитного портфеля, що забезпечить ефективну роботу банків, підвищить ступінь їх прибутковості та надійності.
Для початку розглянемо його динаміку, яку можна дослідити на основі звітних даних, опублікованих Національним Банком України «Основні показники діяльності банків України на 01. 09. 2015 року» [8].
Показники якості кредитного портфеля банків України в 2011-2015 рр. наведені у табл. 2. 1.
Таблиця 2.1
Показники якості кредитного портфеля банків України в 2011-2015 рр., (млн. грн.) 
№ з/пНазва показника01. 01. 201101. 01. 201201. 01. 201301. 01. 201401. 01. 201501. 09. 2015
Стан кредитного портфеля
1Обсяг кредитного портфеля755 030825 320815 327911 4021 006358929 603
2Обсяг активів942 08810542801 127 1921 278 0951 316 8521 227 944
3Питома вага кредитного портфеля в активах, % 80, 1478, 2872, 3371, 3176, 4275, 7
4Кредити, що надані суб'єктам господарювання508 288580 907609 202698 777802 582761 509
4. 1Питома вага, % 67, 370, 474, 776, 779, 7581, 92
5Кредити, надані фізичним особам186 540174 650161 775167 773179 040144 808
5. 1Питома вага, % 24, 721, 219, 818, 417, 7915, 58
6Прострочена заборгованість по виданих кредитах84563792307256470178135858, 3172906, 2
7Резерви під активні операції148 839157 907141 319131 252204931265195
Характеристика кредитного портфеля банків з огляду кредитного ризику 
8Частка простроченої заборгованості в обсязі кредитного портфеля банків, % 11, 29, 68, 97, 713, 518, 6
Оцінка кредитного портфеля банків з погляду захисту від можливих втрат 
9Відношення резервів під активні операції до виданих кредитів, % 19, 7119, 1317, 3314, 420, 3628, 53
Як свідчать наведені дані, протягом періоду 2011-2014 рр. у банківській системі відбувалося коливання обсягів кредитного портфеля. Так, якщо на початку 2011 р. обсяг кредитного портфеля складав 755030 млн. грн., то вже наступного року він збільшився на 9, 3%, до 825320 млн. грн., а в 2013 р. зменшився на 1, 2%, до 815327 млн. грн., проте у 2014 р. він збільшився на 18, 44%, і станом на 01. 11. 2014 р. складав 965692 млн. грн., а станом на 01. 01. 2015 р. склав 1 006358 млн. грн., на 01. 09. 2015 929 603 млн. грн. Одночасно відбувалося зменшення питомої ваги кредитного портфеля в активах банків. У 2011 р. частка кредитного портфеля в активах складала 80, 14%, а потім почала поступово знижуватися, і станом на 01. 01. 2014 р. дорівнювала 71, 31%, а вже станом на 01. 01. 2014 р. збільшилася на 4, 48 пункти до 75, 79%, станом на 01. 01. 2015 р. склала 76, 42 %., на 01. 09. 2015 75, 7%. (рис. 2. 1.)
Рис. 2. 1 Динаміка кредитного портфеля банків України в 2011-2015 рр.
Частку кредитного портфеля в загальних активах на такому рівні слід розцінювати як критично високу, відповідно й рівень концентрації кредитних операцій є занадто ризикованим. Значний обсяг кредитного портфеля в загальних активах, який спостерігається протягом останніх років, призвів до негативних наслідків і втрати стабільності банківської системи. Також, серед причин, що призвели до погіршення ситуації, є нестабільна політична та економічна ситуація в країні, низька платоспроможність вітчизняних позичальників, неврегульованість законодавства, зокрема щодо процедури банкрутства та процедури реєстрації обтяжень, високий кредитний ризик, що, у свою чергу, вимагає формування значних резервів.
Аналіз кредитного портфеля банків України за категорією позичальника, який у свою чергу поділяється на кредити, що надані суб’єктам господарювання та кредити, що надані фізичним особам.
Банки віддають перевагу кредитуванню суб’єктів господарювання. Частка наданих їм кредитів за аналізований період поступово збільшувалася, а саме у 2011 р. становила 67, 3% (508288 млн. грн.), у 2012 р. – 70, 4% (580907 млн. грн.), у 2013 р. – 74, 7% (609202 млн. грн.) та станом на 01. 11. 2014 р. – 77, 9% (752227 млн. грн.), станом на 01. 01. 2015 р. склала 79, 75 %. (802 582 млн. грн), на 01. 09. 2015 – 81, 92 % (761 509 млн. грн)  (рис. 2. 2.).
Рис. 2. 2 Динаміка наданих кредитів банків України в 2011-2015 рр. за видами
Що стосується кредитів, наданих фізичним особам, то динаміка за аналізований період поступово зменшується, а саме у 2011 р. їх частка у загальній сумі кредитного портфеля становила 24, 7% (186540 млн. грн.), у 2012 р. – 21, 2% (174650 млн. грн.), у 2013 р. – 19, 8% (161775 млн. грн.) та станом на 01. 11. 2014 р. – 17, 85% (172383 млн. грн.), станом на 01. 01. 2015 р. склала 17, 79 % (179 040 млн. грн.), на 01. 09. 2015 – 15, 58% (144 808млн. грн.).
Причинами такої динаміки є те, що в Україні спостерігалося погіршення економічної ситуації через загострення політичної напруженості в суспільстві та несприятливий вплив зовнішнього середовища, низька платоспроможність населення, високий кредитний ризик, що, у свою чергу, вимагає формування значних резервів. Частка проблемних (прострочених та сумнівних) кредитів в обсязі кредитного портфеля в період з 2011 р. по 2014 р. знизилася з 11, 2% до 7, 7% станом на 01. 01. 2014 р.
Однак такий стан не міг тривати дуже довго, і, розуміючи це, банки намагалися скористатися ситуацією, адже їх приваблювала досить висока норма прибутковості. Очевидно, що загальний ступінь ризикованості банківської діяльності був значно вищий, а така ситуація була одномоментною, а не систематичною. Це означає, що надані банками кредити здебільшого мали довгостроковий характер, тому строки погашення цих кредитів ще не настали, а отже, частка проблемних кредитів в аналізований період не зросла. Разом з тим довгострокові кредити є більш прибутковими для банку, а тому це суттєво вплинуло на рівень загальної прибутковості.
Показник, який характеризує кредитний портфель банків з огляду кредитного ризику та з погляду захисту від можливих втрат мають динаміку до зростання, що у першому випадку свідчить про негативну тенденцію а у другому про те що банки підвищують рівень резервів (рис 2. 3).
Банківська система перебуває в дуже небезпечному стані. Протягом періоду з 01. 01. 2014 р. по 01. 11. 2014 р. частка проблемних кредитів в обсязі кредитного портфеля збільшилася на 3, 8 пункти, що складає 11, 5%.
Рис. 2. 3 Динамка показників якості кредитного портфеля банків України в 2011-2015 рр.
Головними викликами, що постали перед Україною у 2015 році, насамперед є – ескалація військового протистояння, повільне впровадження структурних реформ, розбалансування державного бюджету, зниження економічної активності, погіршення платіжного балансу, відплив депозитів та суттєве скорочення обсягів кредитування через низьку кредитну активність, обумовлену значними ризиками реального сектору, та ускладнення доступу до зовнішніх ринків капіталу. У 2014-2015 роках в позичальників виникли значні труднощі з обслуговуванням кредитів, що суттєво посилило ризиковість банківського бізнесу. Частка негативно класифікованої заборгованості в загальному обсязі кредитної заборгованості банків за рік зросла.
 
2.2. Оцінка кредитної діяльності Харківського регіону
 
Банківська система Харківської області – надійний партнер підприємств та організацій. Станом на 01. 10. 2014 року на її території діють 9 самостійних комерційних банків – юридичних осіб [4]. Станом на 1 січня 2015 на території Харківської області працювали 4 самостійних банку, 4 філії і 1197 відділень; 5 банків області перебували в стадії ліквідації. Всі банки перейшли на міжнародну форму бухгалтерського обліку, що дозволяє інтегруватися у світову банківську систему. Для області – розвинена банківська система – це система концентрації капіталу для інвестування пріоритетних проектів, вирішення регіональних проблем розвитку економіки регіону.
Загальні активи банківських установ Харківської області за рік зросли на 3, 5% і станом на 1 січня склали 54, 1 млрд. грн. зобов'язання скоротилися на 1% до 39, 1 млрд. грн.
Загальний обсяг коштів, залучених на депозитні рахунки в банках області, зменшився на 3, 4% і на 1 січня склав 30, 1 млрд. грн. Частка банківських депозитів населення залишилася найбільшою в структурі депозитних вкладень – 72, 1%. Станом на 1 січня депозити суб'єктів господарювання склали 7, 8 млрд. грн., За рік вони зросли на 12, 5%.
Переважна частина коштів фізичних осіб і суб'єктів господарювання в структурі депозитів – це вклади в національній валюті: їх частка становить 54, 2% і 64, 5% відповідно.
У грудні 2014 середньозважена ставка за залученими банками депозитами в національній валюті становила 14, 8%, в іноземній валюті – 7, 3%; розмір середньозваженої ставки за строковими депозитами в національній валюті фізичних осіб склав 20, 0%.
За станом на 01. 11. 2014 р кредити банків Харківського регіону становили 27327, 4 млн. грн. При цьому можна стверджувати, що Харківська область протягом останніх років не міняла пріоритетів: кредити надавалися, переважно, на операції з нерухомістю, у переробну промисловість і в торгівлю.
Основними завданнями вітчизняної банківської системи є: подолання інфляційних процесів, стабілізація національної валюти, відновлення довіри населення до банківської системи. Банківська система дуже чутлива до негативних процесів, які виникають через економічну та політичну нестабільність у країні, фінансову кризу, що охопила весь світ. Розвиток банківської системи, її надійність в умовах світової фінансово-економічної кризи великою мірою залежать від стану і якості діяльності центрального банку країни та банківських установ.
Таблиця 2.2
Показники якості кредитного портфеля банків Харківського регіону в 2011-2014 рр. (млн. грн.) 
№ з/пНазва показника01. 01. 201101. 01. 201201. 01. 201301. 01. 201401. 11. 201401. 01. 2015
1Обсяг кредитного портфеля28721, 827546, 227219, 930651, 327327, 429485, 1
2Обсяг активів49583, 845703, 944060, 652284, 449275, 554114, 3
3Питома вага кредитного портфеля в активах, % 57, 960, 361, 858, 655, 554, 49
4Кредити, що надані суб’єктам господарювання16870, 916345, 117583, 121608, 617789, 618551, 2
4. 1Питома вага, % 58, 759, 364, 670, 565, 162, 9
5Кредити, надані фізичним особам11850, 611200, 89636, 58658, 59532, 710933, 9
5. 1Питома вага, % 41, 340, 735, 428, 234, 937, 1
6Резерви під активні операції4709, 34211, 13896, 94084, 85036, 05124
7Відношення резервів під активні операції до виданих кредитів, % 16, 415, 314, 313, 318, 417, 4
Протягом 2010-2012 рр. відбувалося зменшення кредитного портфеля, і станом на 01. 01. 2011 р. становили 28721, 8 млн. грн., 01. 01. 2012 р. – 27546, 2 млн. грн. та на 01. 01. 2013 рр. – 27219, 9 млн. грн., а у 2013 р. зросли і станом на 01. 01. 2014 р. складали 30651, 3 млн. грн., проте за 2014 р. знову знизилися й на 01. 11. 2014 р. становили 27327, 4 млн. грн (рис. 2. 4).
Отже, протягом 2011-2014 рр. поступово зменшувалися обсяги резервів під кредитні ризики, і лише станом на 01. 11. 2014 р. їхній темп приросту стрімко зростає як в Харківському регіоні, так і в Україні в цілому, що зумовлено погіршенням якості кредитного портфеля банківських установ України і зокрема в Харківському регіоні.
Рис. 2. 4 Динаміка кредитного портфеля банків Харківського регіону в 2011-2014 рр.
Станом на 1 січня 2015 р. загальний обсяг кредитних вкладень банківських установ Харківської області склав 29, 4 млрд. грн., скоротившись за рік на 2, 5%.
Переважна частина кредитів була направлена в реальний сектор економіки – 63% кредитної заборгованості, або 18, 5 млрд. грн. За рік обсяг кредитів, наданих бізнесу, зменшився на 9, 8%, що в основному відбулося під впливом виходу з ринку ліквідованих банків.
Рис. 2. 5 Співвідношення виданих кредитів згідно секторів економіки Харківського регіону в 2011-2014 рр.
Банківські установи області продовжували кредитувати пріоритетні сектори економіки регіону. За 2014 р. відбулося збільшення обсягів кредитування підприємств переробної промисловості на 53, 4% до 7, 1 млрд. грн., сільського господарства – на 32, 8% до 2, 0 млрд. грн., транспорту – на 41, 7% до 1, 8 млрд. грн.
Середньозважена процентна ставка за кредитами в національній валюті склала в грудні 2014 р 22, 0%, в іноземній валюті – 11, 8%.
Обсяги кредитів, виданих фінансовими установами Харківської області, за перший квартал 2015 р. збільшилися на 22%, проте в цілому, по Україні приріст кредитного портфеля склав 15%. Харківська область показала хороші результати і стресостійкість. Тільки за перший квартал 2015 р. в реальний сектор економіки було видано близько 8 млрд. грн. нових кредитів з 35, 844 млрд. грн. кредитного портфеля.
Реалії сьогоднішнього дня свідчать про те, що банківські кредити недостатньо орієнтовані на реальний сектор економіки. Отже, необхідно переосмислювати політику у фінансовій сфері, посилювати регулювання та створення стимулів для фінансової підтримки розвитку національного виробництва.
Спостерігаючи загальні тенденції у розвитку банківського сектора Харківського регіону, необхідно відзначити, що з метою закріплення існуючого стану та зменшення негативних наслідків кризового періоду, необхідно впроваджувати стратегію інноваційного розвитку банківського сектора регіону. Така стратегія повинна враховувати прогнози на майбутні періоди і використовувати існуючі джерела потенціалу регіону.
 
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ
 
3.1. Особливості кредитних відносин в Україні
 
Історія розвитку кредитних відносин у незалежній Україні ще досить коротка. Але складалась вона на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно-командною системою господарювання. Щоправда, у галузі кредитних відносин перехід від старої до ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс – гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Радянського Союзу розвивались недостатньо, що негативно вплинуло на розвиток і стан економіки. З переходом до ринкових умов господарювання змінювався склад як кредиторів, так і позичальників.
Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А позичальниками дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось кредитування і підприємств державної форми власності. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об'єктів, передбачених банківськими інструкціями в радянський час, комерційні банки перейшли до кредитування суб'єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. 3амість досить складного порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підприємств окремих галузей чи підгалузей економіки, кредитування почало здійснюватися в основному па покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств.
Умовою виникнення кредитних відносин є нерівномірність руху основних і оборотних засобів у процесі суспільного виробництва, що призводить до виникнення тимчасового дефіциту цих засобів у одних економічних суб’єктів та тимчасового надлишку в інших. При цьому вивільнення ресурсів та додаткова потреба в них, як правило, не збігаються за обсягами та часом утворення, кількістю тощо. Процес акумуляції тимчасово вільних ресурсів та їх перерозподіл на тимчасове використання і формує основу для виникнення кредитних відносин. Основними питомими ознаками кредитних відносин є: їх виникнення на стадії перерозподілу кінцевих доходів; формування на засадах повернення і з виплатою відсотків; вплив на структуру та обсяги грошових потоків і кон’юнктуру економіки країни. Ці ознаки обумовлені необхідністю безперервного кругообігу ресурсів у межах економічної системи, і саме тому кредитні відносини виступають чинником ефективного (або неефективного) використання фінансових ресурсів для потреб виробництва, торгівлі та споживання.
У розвитку кредитних відносин в Україні за час незалежності можна виділити щонайменше чотири періоди я потреб виробництва, торгівлі та споживання.
Період І – 1991-1992 рр. – період становлення нового типу кредитних відносин на базі соціалістичних форм і видів кредитування. Зростання обсягів наданих кредитів відбувається шляхом розширення переліку суб’єктів кредитних відносин, в умовах відсутності досвіду ринкових відносин з позичальниками та сформованого правового поля. Саме в цей період «…відновлюється істинна сутність кредиту як самостійної економічної та базової категорії в кредитному механізмі, припиняється безповоротне фінансування видатків бюджету, надання кредитів збитковим господарствам, а також на цілі, які не відповідають внутрішній природі кредиту і принципам комерційної діяльності» [34; с. 38].
Період ІІ – 1993-1999 рр. – період значного зменшення обсягів наданих кредитів та перехід до товарної форми кредитування. У лютому 1993 р. Національний банк України затвердив Порядок проведення банками операцій з векселями, яким було встановлено особливості застосування комерційного кредиту. У цей період практично призупиняється довгострокове інвестиційне кредитування. Фінансовий стан як суб’єктів господарювання, так і комерційних банків погіршується. На фоні зростання попиту на кредити це призводить до зростання відсоткових ставок. Найкритичнішого стану ситуація в банківській системі набуває в 1996 році у період фінансової кризи.
Період ІІІ – 2000 – 2008 рр. – період динамічного зростання обсягів кредитування в економіці України. Відбувається процес відновлення інвестиційного кредитування. Пік обсягів кредитів, наданих комерційними банками – 2006 – 2008 рр. У цей період зростання кредитного портфеля відбувається на 60-80% щорічно (у 2006 році – на 72% від попереднього року, у 2007 році – на 80%, 2008 році – на 63%). При цьому в структурі наданих кредитів переважає частка кредитування юридичних осіб – 60-94%. Значне зростання обсягів кредитних ресурсів у 2008 р. пов’язане з переоцінкою кредитів в іноземній валюті внаслідок девальвації гривні. Саме на цьому етапі формується система парабанківських кредитних установ.
Період IV – з 2009 року – характеризується зменшенням кредитних вкладень в економіку країни. Основні причини: значний відплив депозитних ресурсів унаслідок фінансової дестабілізації в 2008-2009 рр. та зростання недовіри до банківської системи; призупинення взаємного кредитування банками на міжбанківському ринку. Кредитні відносини відіграють вагому роль у динамічному розвитку реального сектору. Проте їх вплив позитивний лише в тому випадку, якщо кредитні відносини мають адекватні цільові орієнтири та оптимальну інституційну структуру. Залежно від спрямування кредитних ресурсів, у сукупності «кредитні відносини – реальний сектор економіки» з теоретичної та практичної точки зору можна виокремити негативний та позитивний цикли. В умовах негативного кредитного циклу кредитні ресурси спрямовуються у сферу нематеріального виробництва, тобто в галузі та сфери діяльності, які не забезпечують зростання обсягів виробництва. До них, зокрема, належать невиробничі види побутового обслуговування населення, житлово-комунальне господарство, охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення, освіта, культура та мистецтво, наука і наукове обслуговування, фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення, управління тощо. Додатковим чинником макроекономічної дестабілізації виступає зростання обсягів кредитування фізичних осіб за рахунок зменшення обсягів кредитів, наданих суб’єктам господарювання.
 
3.2. Проблеми та недоліки кредитування в Україні
 
Сучасна система кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а декількох банках. Лібералізація системи кредитування розширює можливості клієнта в отриманні кредиту та створює умови для розвитку міжбанківської конкуренції. В свою чергу, комерційні банки при проведенні кредитної політики, виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та клієнтів із врахуванням загальнодержавних інтересів.
На сьогоднішній день у зв’язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти (близько 17 млрд. доларів), які вже роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування примушує банки і саму державу вживати заходів для забезпечення фінансової спроможності української банківської системи. Вчасно не скоригувавши свою політику та не вживши ефективних заходів для мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок держави і власних клієнтів. Банки переживають кризу ліквідності; їм потрібні гроші, які вони намагаються залучити всіма можливими методами. Арсенал засобів і винахідливість банкірів вражає – вони підвищують відсоткові ставки за наданими кредитами, не повертають депозити як достроково, так і після закінчення строку, затримують проведення платежів, вимагають додаткових платежів та ін.
Зокрема, обсяг виданих позик українськими банками у 2009 році перевищує акумульовані кошти на депозитах у 2, 24 рази, при цьому кредитів в американській валюті видано у 2, 8 рази більше, ніж залучено валютних ресурсів на депозитах [29].
У першій половині 2010 р. економіка України продовжила тенденції поступового виходу з кризового стану, котрі намітились ще з другої половини 2009 р. ВВП у І кварталі зріс на 4, 9%. Приріст промисловості перевищив 10%. Проте слід відзначити, що такі значні цифри відмічаються на фоні глибокого минулорічного падіння. Тому стверджувати про остаточне подолання симптомів рецесії зарано. Позитивним фоном для відродження фінансової системи є стабільність курсу гривні та відсутність масових банкрутств банків (прийнято рішення про ліквідацію лише 13). Негативним фактором виступає наявність значної кількості пробемних кредитів та майже повна стагнація кредитування [28].
Активи банків демонструють поступове збільшення. За січень-квітень 2010 р. вони виросли з 868, 1 до 885, 8 млрд. грн. Однак кредитний портфель банків перебуває в стадії стагнації: він навіть скоротився з 730 до 723 млрд. грн. Особливий удар криза нанесла по споживчому кредитуванню фізичних осіб. З початку року спостерігається подальше скорочення обсягів кредитування з 217, 3 до 206, 1 млрд. грн. Натомість ринок кредитів для суб'єктів господарської діяльності фіксує мінімальний ріст на 3 млрд. грн. Деструктивну функцію в майбутньому може зіграти і зростання грошової маси в економіці: з 480 до 521 млрд. грн. (травень 2010 р.), тоді як в минулий рік було зафіксовано її стабілізацію.
Незважаючи на ознаки симптомів оздоровлення, стан банківської системи продовжує залишатися складним. Свідченням чого є збиток в сумі 7, 5 млрд. грн. за п'ять місяців поточного року. Доходи банків за січень – травень 2010 року порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилися на 11, 3% і склали 53, 9 млрд. грн. Витрати банків порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилися на 15, 6% і становили 61, 4 млрд. грн. У структурі доходів найбільшу питома вага належить процентним доходам (86, 5%). Комісійні доходи займають 10, 7%, результати від торговельних операцій – 0, 95%, інші операційні доходи – 1, 33%. Серед витрат провідне місце займали процентні (43, 4%), потім йшли адміністративні – 31, 5%. Частка інших є порівняно незначною. У результаті нестачі власних ресурсів, банки скоротили кредитування економічних суб’єктів. Скорочення кредитування економіки банківським сектором може негативно відбитись на розвитку практично усіх секторів економіки [30].
Ускладнення доступу до кредитних ресурсів, невизначеність перспектив кон’юнктури ринків та економіко-правового середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків дестимулюють інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки та погіршують якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного зростання.
Також важливим чинником, що обмежує обсяги кредитування, а також конкурентоспроможність банківської системи України за сучасних умов є недостатній рівень їх капіталізації, який проявляється у тому, що попри зростання капіталу, темпи збільшення капіталу банків не встигають за розширенням їх зобов’язань та активів. Низький рівень капіталізації також сприяє зростанню кредитних ставок та знижує конкурентоспроможність банків.
Таким чином, імідж вітчизняної банківської системи, що створювався протягом декількох років ціною величезних матеріальних витрат, був зруйнований протягом декількох днів в кінці 2008 року. Сповільнення динаміки і спад в реальному секторі економіки у 2008 році супроводжувалися активним наростанням негативних тенденцій макрофінансової дестабілізації. Погіршення фінансового становища банків відбилося в підвищенні ними жорсткості власної політики: банки згорнули довгострокові програми кредитування, ужорсточили умови надання споживчих позик, підвищили процентні ставки (за рік кредитні ставки банків у національній валюті зросли з 14, 4% до 21, 6% річних). Відбулось зростання частки проблемних кредитів [31, 159].
Причина, через яку виникла криза в Україні, – залучення банками зовнішніх запозичень з метою кредитування в Україні. Причому важливим є те, що переважно здійснювалося споживче кредитування населення. Тобто гроші направлялися не на реальний розвиток економіки, а на споживання побутової техніки, автомобілів і квартир (на придбання сьогодні того, що хочеться, але на що немає грошей). Головною проблемою стало те, що гроші надавалися споживачам на тривалий строк – 5-7 років для авто й 20-30 років для нерухомості, а закордонні кредити вітчизняні фінустанови залучали на незначний строк – 3-5 років. При цьому наші банки розраховували перекредитовуватися за кордоном на таких же вигідних умовах і надалі. Але через світову фінансову кризу іноземні банки спочатку зробили жорсткішими умови залучення кредитів в Україну, а незабаром взагалі перестали надавати кредити українським банкам [25, 37].
Отже, очевидно, що найбільш значними проблемами банківського кредитування підприємств в Україні є:
нестабільність фінансової та політичної системи,
недосконале та непостійне законодавство,
надто високі кредитні відсотки,
невигідні умови кредитних угод для позичальників,
надзвичайно довга процедура розгляду можливості отримання кредиту
 
3.3. Шляхи вдосконалення кредитних відносин в Україні
 
Аналізуючи проблеми банківського кредитування в Україні видно, що банківська система України потребує значного реформування, направленого на здешевлення кредитів, їх доступності, економічно обґрунтованих кредитних ставках, вдосконалення законодавчої бази, переймання досвіду іноземних держав (так, у Японії ставка за банківський кредит становить 7 – 8%, у Росії – 12, 36 – 12, 81% тощо). Отже, Україна потребує значних реформ, як у банківській системі, так і у фінансовому секторі в цілому.
Удосконалення кредитної політики вітчизняними банками повинно забезпечити оздоровлення фінансового сектору та відновлення темпів економічного зростання в Україні. Саме це є головним завданням в умовах необхідності якнайшвидшого подолання наслідків фінансової кризи у вітчизняній економіці та запорукою забезпечення її подальшого розвитку [32].
Усунення недоліків системи банківського кредитування може відбуватись такими шляхами.
1. Диференціація та розширення банківських операцій (крім кредитних та депозитних). Головною метою діяльності банків залишається отримання прибутку. Останнім часом основними операціями в комерційних банках є операції з кредитування та робота з депозитами клієнтів, здебільшого юридичних осіб. Це дозволяє банкам вкладати кошти на короткостроковий термін та отримати прибуток за найменших витрат на обслуговування клієнтів. Але при цьому підвищується ризик кредитування, насамперед внаслідок впливу різних чинників, зокрема таких, що мають об’єктивний характер (наприклад, міжнародна економічна криза, отримання кредитних ресурсів у міжнародних банках, підвищення рівня інфляції, економічна політика держави, заходи Національного банку України та інші). Крім того, через достатньо велику конкуренцію з боку інших банків та різних фінансових структур банки змушені знижувати відсоткову ставку за кредитами, що впливає на зменшення прибутку. У розвинутих країнах світу існують різноманітні джерела отримання прибутку від проведення інших банківських операцій (наприклад, обслуговування платіжних карток, різноманітні трастові операції з обслуговування майна клієнтів, консалтингові послуги, отримання комунальних платежів та інші).
2. Зниження відсотка за користування кредитом. З урахуванням того, що комерційні банки орієнтуються на ставку рефінансування Національного банку України, вони встановлюють відсоткову ставку на рівні не нижче ніж ставка НБУ і додають свій відсоток для відшкодування власних витрат та отримання прибутку (іноді до 10-12%). Але у розвинутих країнах світу маржа комерційних банків при поточному кредитуванні встановлюється на рівні 3-4%. Через велику маржу вітчизняних банків підприємствам та фізичним особам брати кредити невигідно.
3. Спрощення процедури видачі кредиту. Основною умовою видачі кредиту є гарантованість його повернення. При цьому головним засобом залишається застава або гарантія третьої особи. Комерційні банки повинні страхуватись від ризику неповернення наданого кредиту, але в більшості випадків вартість майна, яке приймається як застава, оцінюється на рівні 50-60% від його ринкової вартості, що ставить кредитоотримувача в достатньо скрутні умови.
4. Подолання недовіри до банківської системи з боку юридичних та фізичних осіб. Одним з джерел грошових коштів, які надаються в позику, є грошові ресурси клієнтів банку. Постійна зміна валютних курсів, умов зберігання та видачі депозитів призводить до відтоку грошових ресурсів з вітчизняних банків і викликає недовіру до банківської системи. Крім того, деякі комерційні банки змінюють, без відповідного повідомлення клієнтів, умови встановлення відсоткових ставок, повернення кредиту та інше.
5. Підвищення ефективності діяльності кредитних бюро різних банків та об’єднання їх в єдину взаємопов’язану мережу. Нестикування їх роботи призводить до можливості отримання кедитних ресурсів різними злочинцями та аферистами, що завдає суттєвих втрат комерційним банкам. Крім того, недостатньо застосовуються можливості системи страхування діяльності банків.
6. Диверсифікація банківського кредитування. Надання кредитів банками має на меті отримання швидких грошей, тому банки в основному надають короткострокові кредити. Вони зазвичай застосовуються для кредитування обігових ресурсів і надаються підприємствам торгівлі, масового харчування та туристичного бізнесу. Це дає комерційним банкам тимчасову вигоду, але має невеликий макроекономічний ефект. Банки неохоче надають кредити під інноваційні проекти, придбання основних фондів, новітніх технологій. Це призводить до зменшення продуктивності та ефективності праці в національній економіці, зниження валового внутрішнього продукту тощо. Недостатньо активно та ефективно банки працюють під час проведення лізингових операцій, відтак втрачаючи можливість отримання додаткового прибутку.
Для забезпечення фінансової стабільності банківської системи України та розвитку банківського кредитування у період економічної кризи необхідно:
- підвищити рівень капіталізації банківського сектора шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу;
- удосконалити процедури санації, реорганізації та ліквідації банків;
- підвищити конкурентоспроможність банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти;
- запровадити стимули для комерційних банків, які кредитують інноваційні проекти;
- збільшити кількість державних банків, їх капітальні ресурси та посилити ролі. державних банків на вітчизняному фінансово-кредитному ринку;
- запровадити державне обмеження відсотків за кредитами та здійснювати контроль за дотриманням цього обмеження;
- законодавчо закріпити як критерій проблемного банку скорочення його регулятивного капіталу на 20 і більше відсотків.
- розробити програму покриття бюджетного дефіциту за рахунок, переважно, внутрішніх запозичень [25, 38].
Спираючись на вищезазначені заходи можна сподіватись на оздоровлення національної економіки у найближчий час.
 
Висновки
 
Кредит – явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв’язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п’ять етапів:
- формування вільної вартості;
- розміщення вільної вартості в позички;
-використання позиченої вартості на потреби позичальника; -вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника;
- повернення вивільненої вартості кредитору і сплата процентів. Рух кредиту здійснюється за певними закономірностями, які зумовлюються особливою сутністю кредиту. Ці закономірності є визначальними чинниками в організації управління кредитними відносинами. На їх підставі формуються принципи (правила) кредитування. Основними принципами кредитування є: цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами.
Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов’язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту – грошову та товарну, які тісно пов’язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти (фінанси, торгівля), проте це не суперечить сутності форми як найбільш загального, контурного прояву економічного явища. Такий контур можуть мати й інші вартісні явища.
Вид кредиту – це конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування.
Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування. Ця функція досить яскраво виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викликає сумніву.
У своїх проявах кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту. Їм властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль. У перші роки існування України як незалежної держави кредитні відносини в ній розвивались суперечливо і поки що не відповідають суспільним потребам.
Для Харківської області – розвинена банківська система – це система концентрації капіталу для інвестування пріоритетних проектів, вирішення регіональних проблем розвитку економіки регіону. Спостерігаючи загальні тенденції у розвитку банківського сектора Харківського регіону, необхідно відзначити, що з метою закріплення існуючого стану та зменшення негативних наслідків кризового періоду, необхідно впроваджувати стратегію інноваційного розвитку банківського сектора регіону. Така стратегія повинна враховувати прогнози на майбутні періоди і використовувати існуючі джерела потенціалу регіону.
У процесі виконання курсової роботи було розглянуто такі поняття як „кредитна система”, „позичковий капітал”, „позичковий процент”, охарактеризовано їх структуру та визначено функції кредитної системи: перерозподільну, функцію заміщення, стимулюючу та контрольну. Також було охарактеризовано становлення кредитної системи України, визначено проблеми та недоліки кредитування та шляхи їх вирішення.
 
Список використаних джерел
 
1. Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування [Текст]: Навч. -метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К. : КНЕУ, 2002. – 272 c.
2. ВітлінськийВ. В. Кредитний ризик комерційного банку [Текст]: Навч. посібник / В. В. Вітлінський, О. В. Пернарівський, Я. С. Наконечний; За ред. В. В. Вітлінського. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. -251 с.
3. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2002.
4. Якубовський М. М., Бабич Л. М. Податковий кредит як джерело інвестиційних ресурсів [Текст]: // Фінанси України. – 1996. – № 10.
5. Мелкумов Я. А. Организация и финансированиеинвестиций [Текст]: Учеб. пособие. /Я. А. Мелкумов. : «ИНФРА-М», 2000. -248 с.
6. Міжнародні валютно-кредитні відносини [Текст]: Підручник / А. С. Філіпенко, В. І. Мазуренко, В. Д. Сікора та ін. ; За ред. А. С. Філіпенко. – К. : Либідь, 1997. -340 с.
7. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі [Текст]/Б. В. Губський: «Монографія -К. : Наук. Думка», 1998. -400 с.
8. Шмырева А. И., Колесников В. И., Климов А. Ю. Международные валютно-кредитныеотношении /А. И. Шмырева, И. В. Колесников. : «СПб. : Питер», 2001. – 272 с.
9. Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції [Текст]: Підручник. /В. Л. Руденко: «ЦУЛ», 2003. – 616 с.
10. Матвієнко П. В. Покращення інвестиційного клімату – пріоритетне завдання державного управління / П. В. Матвієнко: «Інвестиції практика та досвід» – 2007. – № 1. -132 с.
11. Правик Ю. М. Стратегічні напрями залучення і використання іноземних інвестицій [Текст] /М. Ю. Правик: «Інвестиції: практика та досвід» – 2006. – №18. -420с.
12. Сердюк Л. В. Аналіз кредитного портфеля банків України та Харківського регіону/ Л. В. Сердюк, О. В. Симоненко // Науковий журнал «Молодий вчений». – 2015. – № 1 (16). – С. 57-61.
13. Економічні аспекти регулювання боргів країн світу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. nbuv. gov. ua/2010_2/6Pasko. pdf
14. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України [Текст]/І. М. Крупка: «Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка», 2001. – 608 с.
15. Пазізіна С. Імпортозаміщення в Україні при переході до сталого економічного зростання [Текст ]/ І. С. Пазазіна: «Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє». – 2010. – № 14-15. -260с.
16. Офіційний веб-сайт Міністерства закордонних справ України [Електронний ресурс]: http: //www. mfa. gov. ua/mfa/ua – Режим доступу: // http: //www. mfa. gov. ua/mfa/ua/publication/content/2932. htm
17. Жолудь О. Кредит МВФ для України [Текст]/О. Жолудь: – Київ: РУТА, «Український журнал» № 9-10, 2010. -54с.
18. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www. ukrstat. gov. ua
19. Офіціальний сайт Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //europa. eu/documentation/official-docs/index_en. htm
20. Офіціальний сайт Україна й Світова організація торгівлі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www. wto. in. ua
21. Міжнародні валютно-кредитні відносини / А. С. Філіпенко, В. І. Мазуренко, В. Д. Сікоратаін. ; За ред. А. С. Філіпенка. – К. : Либідь, 1997. -365с.
22 Міжнародні валютно-кредитні відносини / А. С. Філіпенко, В. І. Мазуренко, В. Д. Сікоратаін. ; За ред. А. С. Філіпенка. – К. : Либідь, 1997. -365с.
23. Руднєва С. О. Аналіз якості та ефективності управління кредитним портфелем банків України / С. О. Руднєва // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2013. – Вип. 1. – С. 32-37. – Режим доступу: http: //nbuv. gov. ua/j-pdf/Fkd_2013_1_7. pdf
24. Боринець С. Я. Міжнародні Валютно-фінансові відносини. – К. : Знання, 1999. -215с.
25. Шиян Д. Банківське кредитування та економічна динаміка // Банківська справа. – 2010. – №1. – С. 27-38.
26. Воронкова А. А., Куцина Л. В. Проблеми банківського кредитування товаровиробників в Україні // Сучасне банківництво – проблеми та перспективи розвитку. -2009. – С. 33-37.
27. Васильченко З. М. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України // Фінанси України. – 2009. – № 9. – C. 140-151
28. http: //www. bank. gov. ua/ fin_ryn /index. htm
29. Економічний потенціал банків України: теоретико-методологічні основи/ Воробйова О. І. // Інвестиції: практика і досвід. – 2009. – №23. – С. 36 – 40.
30. http: //ukrbanking. com – Банківська система України
31. Лащ Т. А. Проблеми банківського кредитування малого підприємництва // Економічний простір. – 2009. – №23/1. – С. 155 – 162.
32. Кредитування в Україні відновиться наступного року http: //tsn. ua/ groshi
33 http: //fin. at. ua/_ld/0/82_money_kred. zip (ст. 413-420)
34 Гуцал, І. Мотиваційні фактори у забезпеченні ефективності кредитування // Банківська справа. – 2002. – №3. – С. 38-45
 
Додатки
 
Таблиця 1. Види кредитів. 
КритерійВид кредиту (позички) 
1. Роль банку (кредитор або позичальник) Активний. Пасивний
2. Умови наданняПільговий. Нормальний. Виданий за особливо жорсткими умовами
3. ПризначенняПозички торговим і промисловим організаціям. Позички під нерухомість. Позички приватним особам. Позички фінансовим підприємствам. Позичкифермерам. Позички на придбання або збереження цінних паперів. Інші позички
4. МетаНа збільшення капіталу (виробничих фондів). На споживчі цілі населенню 
5. Наявність і характер забезпеченняБланковий (незабезпечений). Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний), гарантійним зобов'язанням або порукою
6. Ступінь ризикуЗ найменшим ризиком. З підвищеним ризиком. З граничним ризиком. Нестандартний
7. Джерела залученняВнутрішні (у межах своєї країни). Зовнішні (міжнародні) 
8. Статус кредитораОфіційні. Неофіційні. Змішані. Міжнародних організацій
9. Форма наданняГотівково-грошова. Рефінансування. Переоформлення. Реструктуризація. Надання нового кредиту
10. Ступінь вірогідності поверненняНезабезпечені (міжбанківські). Забезпечені. Матеріально забезпечені (заставою), у т. ч. ломбардні й іпотечні. Бланкові (забезпечені банківськими векселями) 
11. Техніка надання (притягнення) Однією сумою. Відкрита кредитна лінія. Stand-by. Контокорентні. Овердрафтні
12. Ступінь концентрації об'єкта кредитуванняПід одиничну потребу/Під сукупну потребу. Під укрупнену потребу
13. Економічне призначенняРозрахункові (урахування векселів). Під фінансування виробничих витрат. Під фінансування інвестиційних витрат. Споживчі. Проміжні. Незв'язані (без зазначення об'єкта кредитування в кредитній угоді) 
14. Вид процентної ставкиЗ фінансованою ставкою. З плаваючою ставкою. Зі змішаною ставкою
15. Форма погашенняПогашаються одноразовим платежем. Погашаються через рівні проміжки часу рівними частками. Погашаються нерівними частками. 
16. Юридична підпорядкованість кредитних операційПідпорядковуються законодавству країни-кредитора. Підпорядковуються законодавству країни-позичальника. Підпорядковуються законодавству третьої країни. 
 
Додаток Б
Таблиця 2. Приципи кредитування
Фото Капча