Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Культура усного професійного мовлення

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

якщо співрозмовник жінка або людина, старша за віком чи службовим становищем, то така можливість надається їй. У кінці розмови доброзичливо прощаються.

Культура ділового спілкування по телефону за останні роки помітно зросла, а хороші навички телефонної розмови вважають свідченням професійності й організованості фахівця.
Важливою формою міжперсонального професійного спілкування є суперечка–зіткнення різних поглядів чи позицій щодо певної проблеми, у процесі якого кожен учасник наводить аргументи на підтримку своїх переконань і критикує несумісні з ними твердження протилежної сторони.
Класична модель суперечки передбачає участь пропонента і опонента, арбітра та слухачів. Функції пропонента і опонента полягають у формулюванні власних позицій щодо дискутованої проблеми, аргументуванні висунутих положень, переконливій критиці поглядів протилежної сторони. Арбітр як організатор суперечки встановлює регламент, уточнює формулювання дискутованої проблеми, мету і завдання суперечки, здійснює контроль за дотриманням регламенту, підводить підсумки. Функції слухачів найчастіше полягають в оцінюванні суперечки (наприклад, голосуванням). Ділова суперечка, як правило, є своєрідним обговоренням якогось питання, словесним змаганням кількох учасників з активним обстоюванням власних позицій.
Характерні ознаки суперечки: наявність тези і антитези, які висувають опоненти; аргументування тези і антитези; критика позиції протилежної сторони.
Теза (грец. thesis–положення, твердження)–вербально оформлене твердження (чи сукупність тверджень), яке передбачає тлумачення фактів і додає дещо нове до існуючих знань; істинність тези необхідно доводити за допомогою аргументів.
Аргумент (лат. argumentum–показувати, з'ясовувати)–вербально оформлене положення, за допомогою якого обґрунтовують тезу і яке має доказову силу для тих, кому адресоване.
Аргументацію вибудовують на причинно-наслідкових зв'язках і законах формальної логіки: це є так, тому що... ; якщо це є таким, то... тощо. Аргументи можуть бути у формі прикладів, аналогій, визначень, аналізу причинно-наслідкових зв'язків, виявлення суперечностей та ін. Для більшої переконливості аргументи посилюють ілюстраціями, фактами тощо.
Різновидами суперечки є дискусія, полеміка, диспут, дебати.
Дискусія (лат. discussio–розгляд, дослідження)–публічне обговорення певної проблеми або групи питань на зборах, конференціях, у пресі, під час бесід тощо з метою досягнення істини. Характерною ознакою дискусії є відсутність тези і наявність єдиної теми. Завдання її полягає в досягненні згоди учасників щодо дискутованої теми.
Полеміка (грец. polemikos–ворожий, войовничий)–зіткнення різних поглядів при обговоренні наукових, політичних, літературних чи інших питань. На відміну від дискусії, найважливішим у якій є пошук істини шляхом зіставлення аргументів та контраргументів, у полеміці основне–досягнення перемоги власного погляду, хоч і нашкоду істині. У дискусії опоненти шукають істину, компроміс, консенсус, злагоду; у полеміці–утвердження власного погляду, перемогу своєї позиції.
Диспут (лат. dispute-досліджую, сперечаюсь)–заздалегідь підготовлена публічна суперечка (наукова, політична та ін.). Диспут широко використовують у системі освіти як одну з активних форм навчання. Проведення диспуту старанно планують. Учасники ознайомлюються з темою, опрацьовують необхідну літературу, щоб аргументовано відстоювати свій погляд.
Дебати (франц. debats–сперечатися)–обговорення проблем, обмін думками, ідеями, поглядами щодо важливих державних, громадських проблем. У сучасному суспільстві дебати використовують як специфічний спосіб передвиборної агітації, метою якого є публічна перемога над суперником і демонстрація своєї переваги. Для перемоги в дебатах важлива очевидна ораторська і візуальна перевага над суперником.
Кожен із видів суперечки має свою специфіку в організації і проведенні. Проте існують загальні правила переконання у суперечці, ефективність яких перевірена впродовж багатьох століть:
1.Правило Гомера
Послідовність наведених аргументів впливає на їх переконливість. Найбільш переконливим є такий перелік аргументів: сильні – середні – один найсильніший. Слабкі аргументи використовувати не слід, адже не кількість аргументів вирішує справу, а їх надійність.
2.Правило Сократа
Щоб отримати позитивну відповідь на дуже важливе для вас запитання, поставте це запитання на третє місце. Перед цим задайте два простих (для співрозмовника) запитання, на які він обов’язково відповість “так”. Два попередні питання мають бути короткими, стислими, щоб не втомити співрозмовника і не зайняти багато часу.
3.Правило Паскаля
Не заганяйте співрозмовника у глухий кут. Дайте йому можливість “зберегти обличчя”. Пам’ятайте слова Паскаля: “Ніщо так не роззброює співрозмовника, як умови почесної капітуляції”. Дайте можливість співрозмовнику з честю вийти зі скрутного становища–це допоможе йому стати на ваш бік.
На кожному етапі суперечки використовують відповідні мовні конструкції. Наприклад, вступ у суперечку виражається в словах: Не можу погодитися... ; Дозвольте заперечити... ; Моя думка з цього питання дещо інша тощо. Сумніви у достовірності тези співрозмовника чи несприйняття тези можуть мати таке мовне оформлення: Теза про те, що.., недостатньо аргументована; Положення... видається сумнівним (непереконливим, викликає застереження) ; Думка про... потребує більш ґрунтовної аргументації тощо. Спростування аргументів суперника може починатися словами: Аргументи недостатньо переконливі, тому що... ; Факти не підтверджуються, оскільки... тощо. Антитеза формулюється так: Припустимо, що... ; Якщо основна думка така, то... ; Уявімо що... тощо. Докази антитези: Доказом може бути... ; Можна навести інші приклади... ; Приклад може бути витлумачений інакше, якщо... тощо. Висновки починаються зі слів: Відповідно... ; От чому не можна погодитися... ; Така моя позиція... тощо.
У суперечці народжується істина, тому суперечка корисна не лише для вирішення ділових проблем. Вона викликає в ділових партнерів почуття задоволення, збуджує думку, дає змогу насолодитися інтелектуальною перемогою.
 
6.4.Етика усного професійного спілкування
 
Кожний зі схарактеризованих вище видів усного професійного мовлення передбачає дотримання відповідних етичних норм і
Фото Капча