Курс лекцій з предмету "Фінанси підприємств"

 

Поняття " фінанси " досить широке. Це - доходи, грошові платежі, хитрощі, лихварство, пограбування, державні доходи, а пізніше й видатки. Стосовно ж походження, то у науковій літературі є думка про зв'язок французького finance із давньофранцузьким finer -"платити", "сплачувати", а це слово, в свою чергу, пов'язане із латинськими fin, finis, які означають "кінець", "закінчувати".

У XIX столітті серед учених-філологів не було достатньої впевненості що до походження слово "фінанси" від fin. Так, Великий універсальний французький словник подає дві версії походження слово "фінанси". "Фінанси" - це слово, яке походить від давнього дієслова finer, а те - від латинського fines, яке означає, власне, "закінчувати", у значенні "сплачувати певну суму грошей", але зв'язок тут не такий ясний, і віддається перевага другої версії, що finance походить від стародавнього французького слово finer - "сплачувати", яке походить від латинських слів fenus, foenus — "прибуток, процент від грошей". Можна запропонувати як гіпотезу іншу версію походження слова "фінанси". Слово "фінанси" є результатом багаторічної трансформації і стародавніх конструкцій "Бог - Господь", "багатство - господарство", точніше, їх першої частини. У такому разі іноземне слово "фінанси" може перекладатися дослівно як "буття", що є формою коріння "Бог" і споріднене зі словом "вартість". Вважаємо, що спорідненими зі словом "Бог", є слова "багатство", "буття", "вартість", "вид", "воля", "збиток", "енергія", "прибуток", "свідомість", "форма", і тому через них можна охарактеризувати фінанси.

Фінанси - форма буття у свідомості особи, що означає прибутки чи збитки вартості або збагачення чи зубожіння .За звичай історію європейської фінансової науки пов'язують із ім'ям грецького письменника Ксенофонта ( 434 р. до н.е.), якому приписують твір "Доходи Афін", де йдеться про засоби збільшення багатства та доходів цього міста. Історія фінансової науки, яка подавалась у підручниках, являла собою історію науки про державні доходи. Питання збагачення держави бути своєрідним соціальним замовленням королів, правителів, урядів протягом кількох століть, яке виконували вчені, не надаючи уваги таким "дрібницям", як місцеві органи влади, підприємства або громадяни. Галузь місцевих фінансів майже не розглядалася фінансовою наукою до другої половини XIX століття. Про можливість отримання прибутків підприємством, учені стали писати тільки у XX столітті у межах спеціального курсу "Фінанси підприємств".

 

 

План

1. Суть і функції фінансів підприємств.

2. Фонди грошових засобів та фінансові ресурси.

3. Основи організації фінансів підприємств.

4. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи.

5. Зміст та завдання управління фінансами підприємств.

 

 

Фінанси є історично сформованою, складною та багатогранною економічною категорією. Термін “фінанси” походять від латинського “finantia”, що в перекладі означає “платіж”. Вперше він був застосований на практиці в Італії у ХІІІ ст. Зокрема, у Флоренції, Венеції, Генуї, де були добре розвинені торгівля, грошові розрахунки та банківська справа. Цим словом позначалися платежі та внески, які здійснювалися на користь держави.

В науковий обіг термін “фінанси” вперше ввів французький професор Ж. Боден в 1577 році у праці “Шість книг про республіку”.

На ранній стадії розвитку держави не існувало розмежування між ресурсами її глави: монархи розпоряджалися коштами країни як своєю власністю.

З виділенням державної казни і повним відокремленням її від власності монарха (ХVІ-ХVІІ ст.) виникли поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту. Такі зміни призвели до нового бачення суті фінансів. Податкоплатники поступово визнавали за державою право стягнення податків по мірі того, як держава зі свого боку, почала надавати послуги населенню і проводити ефективну фінансову політику.

З розвитком державного устрою різко зросли видатки на міжнародне співробітництво, оборону, охорону навколишнього середовища, соціальну сферу, видатки на втручання держави в економіку тощо.

Значні розміри видатків викликали необхідність збільшення податків – головного фінансового методу мобілізації ресурсів в державний і місцеві бюджети.

В умовах командно-адміністративної системи термін “фінанси” в значній мірі був пов’язаний з системою доходів і видатків держави.

Головним концептуальним ядром визначення фінансів у такій системі був домінант відносин. Саме відносини в таких варіаціях: економічні, грошові, суспільні, виробничі, специфічні – підкреслювали стерень розуміння категорії фінансів.

Про те, як підкреслює В.Л. Андрущенко у монографії “Фінансова думка Заходу в ХХ столітті (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів)”, концепція відносин стала бастіоном затратної економіки в держаних фінансах. Не підтягаючись рахунку, не передбачаючи критерії виміру ефективності, поняття відносин перетворилось в теоретичне запрошення до марнотратства: бездумного, безмірного розтрачання коштів, хоч реально асигнування коштів на певну мету неминуче означає відмову від фінансування чогось іншого.

Однак така категоричність автора не обґрунтовує і не спростовує того, що фінанси справді виникають та існують як специфічні відносини між людьми, які мають і кількісні, і якісні характеристики. В залежності від того , що береться за основу при аналізі, і будуть виступати або абстракції, або реальні грошові кошти.

Щоб забезпечити понятійну визначеність, у сучасній західній літературі термін “фінанси” в розумінні спеціальної самостійної наукової дисципліни, яка стосується грошових коштів та дохідно-видаткової діяльності держави, вживається в уточнюючому варіанті – державні фінанси; в усіх інших випадках застосовується розширювальний термін “фінанси”.

Так у підручнику “Фінанси” Еві