Курс лекцій з предмету "Фінанси підприємств"

Фонд оплати праці - для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам.

Амортизаційний фонд - для фінансування капітальних вкладень та капітального ремонту.

Резервний фонд – для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень. 

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством грошових засобів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в не фондовій формі. У не фондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові засоби, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать усі грошові фонди та частина грошових засобів, яка використовується в не фондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти.

До власних належать: статутний фонд; амортизаційні відрахування; валовий дохід; прибуток.

До залучених належать : позичковий капітал (передається підприємству у тимчасове користування: кредити банків, інших підприємств і т.д. ); бюджетні асигнування (це грош, які виділяються з бюджету за цільовим призначенням. Вони можуть бути поворотними і безповоротними).

 

 

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

Під організацією фінансів розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому виразу) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.

Комерційний розрахунок справляє вплив на організацію фінансів підприємства. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - за допомогою відповідної податкової амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тому числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок, які суперечать чинному законодавству, державних органів та посадових осіб, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як робити, кому реалізовувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати, але в рамках чинних законів.

Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій.

Справді, самостійне підприємство покриває свої витрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями.

У підприємств формуються різноманітні взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва.

Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій.

Зараз є такі форми власності:

8- державна;

8- комунальна;

8- кооперативна;

- орендна;

8- акціонерна;

8- приватна;

8- змішана.

У державному секторі перебувають ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету.

Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, що в них держава є основним держателем корпоративних прав - електроенергетика, вугільна промисловість та ряд інших.

На організацію фінансів впливають:

- Організаційно-правові форми господарювання;

Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання цього паю.

Акціонерне товариство відкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановлення відкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставити свої акції.

Акціонерне товариство організується на добровільних засадах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки грошові засоби (в тому числі в іноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуальної власності, інших основних фондів.

В Україні передбачено можливість реєстрації різних видів товариств.

Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Кожен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. У подальшому відповідальність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов'язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в його активі. Товариство з обмеженою