Курс лекцій з предмету "Фінанси підприємств"

5.Назвіть резерви підвищення ліквідності активів та платоспроможності підприємств

6.Якою, на вашу думку, є різниця між поняттями прибутковості та рентабельності?

 

 

План

1. Необхідність та сутність фінансового планування

2. Зміст і значення фінансового плану

 

 

Планування було прерогативою командно – адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів в бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово - директивної економіки послаблювала економічної стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово – господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними. 

Міністерства, які вважали підприємства своєю власність, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасова вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкості фінансового стану та підвищення рентабельності підприємства.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо – господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв’язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.

За адміністративної економіки фінансове планування безумовна директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок “зверху”. Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, урахувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінансування.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є: 

•забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

•установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

•визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

•виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

•здійснення контролю та утворення та використання 

платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв’язати такі конкретні питання:

•які грошові засоби може мати підприємство в своєму розпорядженні;

•які джерела їх надходження;

•чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

•яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

•як повинен здійснювати розподіл прибутку на підприємстві;

•як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупність та самофінансування.

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні методи: нормативний, розрахунково – аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко – математичного моделювання. 

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основні встановлених фінансових норм та техніко – економічних нормативів розраховується потреба господарського суб’єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково – аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії виробу: максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу; максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат; мінімум поточних витрат; мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату; максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко – математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко – математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків).