Кишкова непрохідність пухлинного генезу, як проблема невідкладної хірургії (патогенез, діагностика, клініка, лікування, хірургічна реабілітація)

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ХІРУРГІЇ ТА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ

 

ГОРДІЙЧУК Прокіп Іванович

 

УДК 616. 34-007. 272-006-089

 

КИШКОВА НЕПРОХІДНІСТЬ ПУХЛИННОГО ГЕНЕЗУ, ЯК ПРОБЛЕМА НЕВІДКЛАДНОЇ ХІРУРГІЇ (патогенез, діагностика, клініка, лікування, хірургічна реабілітація) (клінічне дослідження)

 

14. 01. 03 – хірургія

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України

НАУКОВИЙ КОНСУЛЬТАНТ доктор медичних наук, професор РАДЗІХОВСЬКИЙ Анатолій Павлович, Лауреат Державної премії України, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри хірургії та опікової хвороби Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор ЗАХАРАШ Михайло Петрович, начальник військово-медичного управління служби безпеки України доктор медичних наук, професор КОВАЛЬЧУК Леонід Якимович, завідувач кафедри госпітальної хірургії Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України доктор медичних наук, професор КИКОТЬ Володимир Онуфрійович, головний науковий співробітник науково-дослідного відділення абдомінальної онкології Інституту онкології АМН України.

ПРОВІДНА УСТАНОВА: Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра загальної хірургії

Захист відбудеться 04. 10. 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 561. 01 при Інституті хірургії та трансплантології АМН України (03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30)

 

 

Актуальність теми. Товста кишка є однією з найбільш розповсюджених місць локалізації злоякісного процесу, частка якого в структурі онкологічної захворюваності невпинно зростає (В. Д. Федоров и соавт., 1987, 1994; В. И. Юхтин, 1988; Г. И. Воробьев, В. З. Тотиков, 1993; В. О. Кікоть і співавт., 1998; Я. В. Шпарык, Б. Т. Билынский, 1999; H. K. Nazarian et al., 1993; L. S. Mc Ginnis, 1994).

Незважаючи на можливості сучасних діагностичних методів, кількість ускладнених форм раку товстої кишки залишається високою і перевищує 60% (Э. Н. Ванцян и соавт., 1988; В. П. Зиневич, В. Я. Бабкин, 1991; Н. А. Яицкий и соавт., 1992, 1994; Р. А. Михинсон, Г. Н. Филькин, 1993; Н. М. Николаев, И. М. Иноятов, 1993; Б. М. Даценко и соавт., 1994; G. Georgiev et al., 1991). У структурі ускладненого раку товстої кишки провідне місце займає обтураційна товстокишкова непрохідність (ОТКН), яка ускладнює перебіг пухлини товстої кишки в 52 – 79, 3% випадках (В. П. Зиневич, В. Я. Бабкин, 1991; Ив. Виячки, 1993; Б. М. Даценко и соавт., 1994; Н. А. Яицкий и соавт., 1994; Г. М. Шамседдин, 1996; S. A. Gurley et al., 1988; V. Morici et al., 1989).

У переважній більшості випадків (57 – 90%) хворі з явищами ОТКН госпіталізуються в загальнохірургічні стаціонари. За останні роки майже удвічі збільшилася кількість хворих із даною патологією, госпіталізованих за невідкладними ознаками (Н. А. Яицкий и соавт., 1992; Р. Г. Каланов, 1994, В. І. Мамчіч і співавт., 2000). Тому не випадково, що питання, пов”язані з даною проблемою, є предметом дискусії на різних форумах хірургів.

Постійне удосконалення діагностичної тактики, впровадження нових варіантів оперативного втручання, різних методик інтенсивної терапії не привело до значного покращення безпосередніх результатів лікування ОТКН. Післяопераційні ускладнення часто виникають під час проведення лікування (53 – 86, 7%)  (А. М. Тетдоев, А. В. Поляков, 1990; В. В. Кулемин и соавт., 1994; С. А. Алиев, А. А. Ашрафов, 1997; C. E. H. Scott-Conner, K. S. Scher, 1987; Kh. Stoianov, A. Atanasov, 1993), летальність залишається високою (31, 1 – 43, 8%)  (М. В. Гринев и соавт., 1992; Д. Г. Ушверидзе и соавт., 1996; Г. А. Султанов и соавт., 1997; П. Д. Фомін і співавт., 2001; L. E. J. Kyllonen, 1988; Ph. Morel et al., 1989; S. Machenzie et al., 1992; H. K. Nazarian et al., 1993).

Відсутність об”єктивних критеріїв у виборі лікувально-діагностичної тактики, варіанта хірургічного втручання, прогнозування безпосередніх результатів лікування доводить необхідність визначитися з ступенями розвитку ОТКН на основі клінічних, рентгенологічних, ультрасонографічних, ендоскопічних та лабораторних чинників. Важливим критерієм у даному процесі є визначення тяжкості загального стану хворих на доопераційному етапі. Впровадження об”єктивної класифікації за тяжкістю стану при ОТКН на сьогоднішній день залишається актуальним завданням (Ф. А. Бурдыга и соавт., 1991; Я. В. Гоер и соавт., 1991; С. Я. Долецкий, 1992; Н. П. Макарова и соавт., 2000; D. Dominioni et al., 1987; G. Bertolini et al., 1998; R. Moreno et al., 1998).

Перспектива удосконалення хірургічної тактики при лікуванні ОТКН належить диференційному використанню первинно-відновних оперативних втручань, які дозволяють не тільки ефективно усунути кишкову непрохідність, видалити пухлину, але і відновити безперервність кишечника під час екстреного хірургічного втручання (Н. А. Яицкий и соавт., 1992; С. В. Васильев и соавт., 1995; Г. В. Бондарь и соавт., 2000; Е. М. Хавина и соавт., 2000; S. A. Gurley et al., 1988; B. Stephenson et al., 1990; N. J. Carty, A. P. Corder, 1992; H. Mochizuki et al., 1993; C. Schulz et al., 1994). Впровадження в практику екстреної хірургії вказаних оперативних втручань неможливе