+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
основні порушення: нормального співвідношення амінокислот у тканинах; процесів дезамінування і переамінування амінокислот; ферментативних функцій; нормального процесу утворення сечовини і процесів окислювання кетокислот, дикарбонових кислот; синтезу глікогену й ефіросіркових кислоту печінці, навіть при достатній кількості вуглеводів у кормах; процесів фосфорилювання. Більшість змін, що виникають при білковій недостатності, пов'язані з порушенням правильного співвідношення амінокислот в організмі тварин. При низькобілковій одноманітній годівлі одні амінокислоти можуть накопичуватися в надлишку, тоді як кількість інших стає мінімальною. До порушення співвідношення призводить і те, що раніш інших у кишечнику у вільному вигляді з'являються ароматичні амінокислоти і триптофан. У нормі, отже, є відомий розрив між часом появи амінокислот і їх усмоктування з кишечника. Цей розрив при фізіологічних умовах не перевищує двох годин, що не відбивається на амінокислотному складі тканинних білків. При патологічних же процесах нерідко відбувається розрив в часі між відщіпленням і усмоктуванням незамінних амінокислот, що досягає 5-6 годин, що й призводить до порушення синтезу білків тканин.
Порушення процесів перетравлення білків і усмоктування амінокислот може бути результатом не тільки первинних захворювань шлунково-кишкового тракту, але і виникати в зв'язку з вторинними функціональними його ураженнями. Так, при гіпопротеїнеміях і анеміях (екзо-і ендогенного походження) відбуваються зміни у водяному обміні й у зв'язку з цим спостерігається набряк слизової оболонки шлунка і кишечника, порушується як секреторна, так і усмоктувальна функції епітелію, а також функція ряду протеолітичних ферментів.
Деякі білки з кишечника можуть всмоктуватися в незмінному вигляді і потрапляти в лімфатичні судини. Цей факт довго залишався дискусійним і лише за останні роки доведений імунологічними методами. Підтвердженням можливості проникнення в кров незмінних білків із харчотравного тракту служить фізіологічна, харчова (аліментарна) альбумінурія.
Аліментарна протеїнурія спостерігається частіше у молодняка в неонатальний період при перевантаженні організму їжею, багатою білками -молоком. Проникнення чужорідних білків і поліпептидів у кров тягне за собою розвиток алергічних станів. Виведення чужорідного білка і поліпептидів із сечею є захисною реакцією.
Білки, що не переварилися, і високомолекулярні поліпептиди, всмоктавшись у кишечнику, потрапляють у кров і діють на організм як алергени. У молоці корів знаходиться біля 15 білків, кожний із який може бути алергеном.
Участь центральної нервової системи в регуляції азотистого обміну починається з регуляції процесів перетравлення й усмоктування продуктів розпаду білків. У регуляції азотистого обміну беруть участь як умовно-рефлекторні механізми, так і безумовні рефлекси (виділення харчотравних соків вже при потраплянні їжі в ротову порожнину). Регуляторні впливи центральної нервової системи здійснюються шляхом двосторонньої екстерорецептивного і інтерорецептивного зв'язку.
Зміни білкового обміну в тканинах при ураженнях та патологіях нервової системи характеризуються підвищеним розпадом білків і уповільненим їхній ресинтезом, що веде до розвитку атрофії, дистрофій і інших порушень.
Розлади нервових механізмів ведуть до значних змін в азотистому обміні. Видалення великих півкуль головного мозку у тварин супроводжується падінням вмісту залишкового азоту.
Великий вплив на білковий обмін мають гормони. Гормони щитовидної залози посилюють процеси розпаду білків і підвищують швидкість відновлення білків. При гіперфункції щитовидної залози посилений розпад білків може призвести до негативного азотистого балансу.
Діагностика порушень обміну білків - колоїдно-осадові проби (реакції), це тимолова проба, сулемова проба, проба з сульфатом цинку, проба Вальтмана та інші.
Розділ 3. Лабораторна діагностика
3.1. Лабораторні методи дослідження
Діагностика. Лабораторні дослідження включають: морфологічні дослідження крові, біохімічне дослідження крові, аналіз сечі, біопсія.
Дослідження крові-це один із найважливіших діагностичних методів. Кровотворні органи дуже чутливі до фізіологічних і особливо патологічних дій на організм тварини. Картина крові дуже інформативно відображає гомеостаз і функціональну повноцінність організма.
Предметом дослідження крові для отримання інформації про стан організма є:
1. Структурні характеристики-форма і будова клітин, наявність хімічних зв’язків з певними структурами.
2. Кількісна характеристика-розміри і співвідношення структурних компонентів клінит, відповідних клітинних елементів і їх співвідношення, концентрація хімічних зв’язків (ферментів, гормонів, білків, пігментів, жирів, вуглеводів, мікро-та макроелементів)
3. функціональні характеристики-цикл розвитку і дозрівання клітин, утворення хімічних сполук.
При загальному аналізі крові досліджують:
1. ШОЕ-швидкість зсідання еритроцитів. ШОЕ має діагностичне і прогностичне значення, але не є специфічним показником якогось захворювання. ШОЕ залежить від в’язкості крові, розмірів і форми формених елементів.
2. Гематокрит-загальний об’єм еритроцитів, відсоткове співвідношення плазми і формених елементів. Найпростіший метод виявлення гематокрита – центрифугування в гематокрит ній трубці: кров набирається в гематокритну трубку до мітки 100 і центрифугується.
3. Кольоровий показник-ступінь насичення еритроцитів гемоглобіном.
4. Гемоглобін-загальний дихальний пігмент, хромопротеїн, який забезпечує тканини киснем.
5. Еритроцити-червоні кровяні тільця, які беруть участь в усіх необхідних для нормального існування організма. Кількість еритроцитів підраховують у камері Горяєва.
6. Ретикулоцити-незрілі еритроцити, які мають рештки РНК в рибосомах. Фарбуються метиловим синім.
7. Лейкоцити-білі кровяні тільця. Підраховують у камері Горяєва.
8. Лейкограма-відсоткове співвідношення окремих груп лейкоцитів.
Нейтрофіли-це захисні клітини. Вони виробляють бактерицидні, антитоксичні, пірогенні і гідролітичні ферменти.
Еозинофіли-беруть участь в алергічних реакціях, адсорбують на своїй поверхні антитіла, токсини, інактивують їх і беруть участь в імунологічних реакціях і мають високу дезінтоксикацій ну дію.
Базофіли-беруть участь у запальних і алергічних реакціях.
9. Лімфоцити-захисні клітини організму, забезпечують специфічний імунітет.