Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Лабораторна діагностика порушень обміну білків при патологіях тварин

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

безводного карбоната натрія. На реактив капають каплю сечі. Позитивний результат дає темно-червоне забарвлення.

10. Жовчні пігменти-білірубін, білівердин і уробіліноген-виявляють в сечі тільки при патології. Підвищення цих пігментів спостерігається при патології печінки.
Метод дослідження білірубіна в сечі. Проба Розина-на 2 мл сечі нашаровують 0. 5 мл розчина йода. При наявності білірубіна на межі між двума рідинами утворюється зелене кільце.
Метод визначення уробіліногена в сечі. Пробо Богомолова. До 10-15 мл сечі додають 2-3 мл насиченого розчину сульфата міді. Якщо зявляється помутніння, то додають декілька крапель соляної кислоти до прозорості. Через 5 хвилин додають 2-3 мл хлороформа. При наявності уробіліногена в сечі хлороформ зафарбовується в рожево-червоний колір.
Кров і кровяністі тільця-при нормі вони є в незначній кількості. Ця патологія зявляється при хворобах нирок, інтоксикаціях, травмах.
Сечовина-при патології печінки рівень сечовини знижується, оскільки сечовина синтезується тільки в печінці.
Дослідження калу:
1. Кількість
2. Консистенція
3. Запах
4. Колір
5. Наявність домішок
6. Частота дефекації
 
3.2. Сулемова проба
 
Сулемова проба, як і тимолова, відноситься до осадових проб, але менш чутлива і виявляє зміна дисперсності білків (розміру та здатності перебувати в плазмі в завислому стані). При додаванні до сироватці крові сулеми утворюються солі ртуті, що супроводжується випаданням в осад крупнодисперсних частинок і помутніння вмісту пробірки. Якщо помутніння сталося, то проба вважається позитивною. Результат оцінюється по кількості реагенту, який викликав осадження білків.
У нормі сулемовая проба позитивна при використанні 1, 5-2, 2 мл розчину сулеми. Зміна дисперсності білків виявляються при захворюваннях печінки, особливо при хронічному гепатиті та цирозі. У цих випадках кількість сулеми, необхідне для помутніння сироватки крові, знижується до 1 мл.
При інфекційних гепатитах сулемовая проба різко позитивна, потім її показник збільшується. При жовтяниці, пов'язаної з порушенням відтоку жовчі, результат проби в перші дні відповідає нормі, потім він стає все більш позитивним у міру залучення в патологічний процес печінкової тканини.
 
3.3. Тимолова проба
 
Суть даного лабораторного обстеження полягає в осадженні білків сироватки крові, помутніння якої свідчить про позитивному результаті. Ступінь помутніння визначається фотоколорометрично і виражається в одиницях Маклагана. Варто відзначити, що фізико-хімічні особливості тимолової проби не з'ясовано до кінця, але відомо, що в ході реакції виникають складні комплекси глобулінів, фосфоліпідів, тимолу і холестерину. Тимолова проба підвищена. Що це означає? У минулому позитивні результати розцінювали як специфічний ознака ураження печінки. Сьогодні відомо, що існує значна кількість інших патологій, які також характеризуються диспротеінемія. Як правило, підвищена тимолова проба реєструється при: захворюваннях печінки (гепатити вірусної, токсичної, лікарською або алкогольною етіології, цирози та жирова інфільтрація печінки, її пухлини і порушення її функціонування внаслідок прийому стероїдів або контрацептивів); захворюваннях нирок, для яких властива втрата білка альбуміну з сечею (наприклад, гломерулонефрит, пієлонефрит або амілоїдоз); при спадкових порушеннях обміну білків; при системних ревматоїдних патологіях – дерматоміозит, ревматоїдні поліартрити або системний червоний вовчак; при захворюваннях органів травлення, особливо це стосується панкреатитів і ентеритів з тяжкою діареєю; при мієломної хвороби; при наявності злоякісних новоутворень; причини підвищеної тимолової проби також можуть включати надмірне вживання жирної їжі, тому для правильної оцінки результатів слід враховувати інші біохімічні показники. Так, при захворюваннях печінки потрібно звернути увагу на рівень білірубіну, холестерину та трансаміназ, лужної фосфатази, а також на результати сулемовой або цинк-сульфатної проби. Розшифровка тимолової проби варто пам'ятати, що даний аналіз лише підтверджує або заперечує кількісні або якісні порушення білкового складу крові. Інтерпретація досить проста. У випадках, коли білковий склад сироватки крові не порушений, результат зазначеного біохімічного дослідження від'ємний і становить не більше 5 одиниць (при диспротеинемии даний показник вище). Незважаючи на те, що існує багато хвороб, які супроводжуються реактиви для тимолової пробыположительной тимолової пробій, найбільше діагностичне значення вона має для раннього виявлення гепатиту, оскільки на первинних стадіях цього захворювання жовтяниця відсутня, а рівень білірубіну і аминотрасфераз може бути в межах норми. Позитивна тимолова проба може свідчити вже про перенесений гепатит і дозволяє робити висновки щодо динаміки процесів, відновлення в печінці, тому для уточнення діагнозу рекомендується проводити серологічне дослідження крові. Важливою диференційно-діагностичним критерієм також є закономірність, що в 75% випадків механічної жовтяниці у дорослих результати проби негативні. Вони стають позитивними лише тоді, коли патологічний процес ускладнюється паренхіматозних запаленням печінки. При оцінці результатів слід пам'ятати, що норма тимолової проби залежить від віку, ваги та інших чинників (наприклад, від вмісту альфа – і гамма-глобулінів, а також від інгібуючої здатності бета-ліпопротеїдів). Значення має і час проведення аналізу (потрібно забирати кров вранці строго натщесерце в спеціальну вакуумну систему без антикоагулянтів). При розшифровці отриманих даних треба враховувати, що прийом гепатотоксичних фармакологічних засобів здатний вплинути на результат обстеження. Потрібно сказати, що, незважаючи на наявність більш сучасних методів діагностики (наприклад, електрофорезу або імунологічних тестів), тимолова проба продовжує широко застосовуватися в медичній практиці, що дозволяє своєчасно виявляти і лікувати значна кількість важких патологій як печінки, так і інших органів.
 
Висновок
 
Отже, білковий обмін займає особливе місце в різноманітних перетвореннях речовин, характерних для всіх живих організмів. Біологічне значення білків визначається їх різноманітними функціями. Білки визначають мікро-і макроструктуру окремих субклітинних утворень, клітин, органів і цілісного організму, тобто виконують пластичну функцію. Білковий обмін забезпечує безперервність відтворення і поновлення білкових тіл організму. Енгельс охарактеризував білки як матеріальний носій життя і підкреслив динамічність білкового обміну. Він писав: «Життя є спосіб існування білкових тіл, і цей спосіб існування полягає по своїй суті в постійному самооновлення хімічних складових частин цих тіл». Крім пластичної ролі, білки виконують унікальну, функціональну, тобто каталітичну роль. Цією функцією не наділені ні вуглеводи, ні жири. Таким чином, білковий обмін координує, регулює та інтегрує процеси обміну речовин в організмі, підпорядковуючи його збереження виду, безперервності життя. Стан білкового обміну визначається безліччю екзо-і ендогенних факторів. Будь-які відхилення від нормального фізіологічного стану організму відбиваються на білковому обміні. Тому знання закономірностей цих змін при конкретному патологічному процесі має важливе значення для правильного розуміння механізмів хвороби і вибору тактики терапевтичних заходів.
 
Список використаних джерел
 
  1. Бажибина Е., Коробов А., Середа С. и др. Методологические основы оценки клинико-морфологических показателей крови домашних животних. – М: Аквариум, 2005. – 123с.
  2. Бурлистров. Клиническая лабораторная диагностика. Основные исследования и показатели. – 19 с.
  3. Бушарова Е. В. Основы ультразвуковой диагностики мелких домашних животных – М: НОУДО, 2008. – 100 с.
  4. Кирк Р., Бонагура Д. Современный курс ветеринарной медицины Кирка. – М: Аквариум, 2005. – 1375 с.
  5. Кесарева Е. А., Денисенко В. Н. Клиническая интерпритация биохимических показателей сыровотки крови собак и кошек. – М. : Колосс. – 27 с
  6. Кондрахин И. П., Архипов А. В. и др. Методы ветеринарной клинической лабораторной диагностики. – М. : Колосс, 2004. – 520 с.
  7. Кондрахин И. П, Левченко В. И. Диагностика и терапия внутренних болезней животных. – М. : Аквариум, 2005. – 825 с.
  8. Левченко В. І., Кондрахін І. П., Влізло В. В. та ін. Внутрішні хвороби тварин – У. : Біла Церква, 2012. – 527 с.
  9. Медведева М. Клиническая ветеринарная лабораторная диагностика. – М. : Аквариум, 2009. – 405 с.
  10. Риган В., Сандерс Т., Деникола Д. Атлас ветеринарной гематологии – М: Аквариум, 2007. – 136 с.
  11. Созинов В. А., Ермолина С. А. Современные лекарственные средства для лечения кошек и собак- М. : Аквариум, 2004. – 495 с.
  12. Уиллард М., Тведтен Г., Торивальд Г. Лабораторная диагностика в клинике мелкид домашних животных. – М. : Аквариум, 2006. – 414 с.
  13. Шабанов А. М., Зорина А. И. и др. Ультразвукавая диагностика внутренних болезней мелких домашних животных. – М: Колосс, 2005. – 138 с.
  14. Щербаков Г. Г., Коробов А. В., Анохим Б. М. и др. Внутренние болезни животных – М. : Лань, 2002. – 736 с.
  15. http: //dogsecrets. ru/stati/704-gepatit-u-sobak. html
Фото Капча