Лікарські рослини, які виявляють радіопротекторну дію

Рис. 2. 8. Алое деревовидне

мечоподібно-видовжені, з верхнього боку увігнуті, з нижнього – опуклі, голі, вкриті восковим нальотом, з шипуватими краями, звичайно зібрані на верхівці стовбура у вигляді розетки. Квітки жовтогарячо-жовті, на тонких квітконосах. Плід – тригранна циліндрична коробочка (див. рис 2. 8.).

Поширення:

Росте в напівпустельних районах Південної та Східної Африки. В Європі культивується кущова форма, що характеризується порівняно низьким ростом та дрібними листками. Успішно культивується в зоні вологих субтропіків Закавказзя. Алое деревоподібне вирощується у закритому ґрунті (теплиці) як господарська однорічна культура.

Хімічний склад сировини:

Похідні оксиметилантрахінону: алое-емодин (1, 66%), с-глікозид алоїн, що складається з алое-емодинантрону та арабінози, а також наталоїн – глікозид антрону та арабінози. Знайдені гіркі речовини, ферменти, амінокислоти, полісахариди, смолисті речовини, вітамін В12, органічні кислоти жирного та ароматичного ряду [4, 291].

Біологічна дія:

В алое є багато вітамінів, один з них – В12, який дуже рідко зустрічається в харчових і лікувальних рослинах. В аптеці продається сироп алое з залізом, який дуже добре приймати людям з анемією при інтоксикаціях, після тривалої хвороби, операцій і травм, а також при променевій хворобі.

Лінімент алое, застосовують для лікування опіків, уражень шкіри при променевій хворобі, сухій себореї, екземі, псоріазі, грибкових захворюваннях шкіри і нігтів [6, 420-421].

 

 

Обліпиха крушиновидна – (Hippophaё rhamnoides)

род. Маслинкові – Elaeagnaceae

Сировина – Плоди обліпихи крушино видної (Fructus Hippophaёs)

Біологічні характеристики:

Кущ або невелике, заввишки до 6 м, дерево. Дводомна рослина з колючими, вкритими сірою корою гілками. Листки

Рис. 2. 9. Обліпиха крушиновидна

чергові, вузькі, лінійні або лінійно-ланцетні, майже сидячі, завдовжки до 8 і завширшки 0, 5 см, зверху темно-зелені, зісподу сріблясті. Квітки дрібні, розвиваються на пагонах минулого року, одностатеві, буруваті, з дволопатевою чашечкою, з простою оцвітиною. Чоловічі квітки зібрані в суцвіття у вигляді короткого колоса, який на верхівці переходить у китицю; жіночі – у китицевих суцвіттях. Плід – овальна або майже куляста соковита несправжня кістянка завдовжки 4-12 мм з короткою плодоніжкою, жовтого, жовтогарячого або жовтогарячо-червоного кольору, солодкувато-кислого смаку, з характерним запахом, що нагадує ананасний. Насінина гладка, блискуча, з поздовжньою борозенкою, брунатна або майже чорна (див. рис. 2. 9.). Цвіте у квітні-червні, плоди достигають у вересні-жовтні.

Поширення:

У дикому вигляді в Україні росте в дельті Дунаю. Як декоративну й плодову культуру вирощують по всій території України, особливо у південно-західних районах.

Хімічний склад сировини:

М’якуш плодів обліпихи містить жирну олію (1, 7-8%), до складу якої входять гліцериди олеїнової, пальмітинової, пальмітоолеїнової, стеаринової та інших жирних кислот, фосфоліпіди (до 1%), каротиноїди (0, 31-20 мг%), у складі яких є α-, β- і γ-каротини, лікопін, зеаксантин та ін. ; токофероли (до 110 мг%) ; філо-хінон (0, 8-1, 5 мг%) ; вітаміни В1 (0, 02-0, 08 мг%), В2 (0, 03-0, 05 мг%), С (50-1000 мг%), холін, серотонін і бетаїн (до 700 мг%), нікотинову кислоту, інозит, фолієву кислоту; флавоноїди: лейкоантоціани, катехіни, флавоноли (ізорамнетин, кверцетин, рутин, кемпферол), флавони; кумарини, фенолокислоти (кавову, хлорогенову) ; стерини (до 2%) ; фосфоліпіди; тритерпенові кислоти (урсолову, олеанолову) ; органічні кислоти (яблучну, винну, винно-кам’яну, щавлеву, янтарну – загалом 3%), моно- і дисахариди, сліди дубильних речовин. Жирна олія (12, 5%), яку одержують з насіння, містить повний набір жиророзчинних вітамінів і гліцериди лінолевої та ліноленової кислот; відноситься до висихаючих олій [4, 564].

Біологічна дія:

Плоди обліпихи є цінним джерелом для отримання обліпихової олії – Oleum Hippophaёs (олійний екстракт, який отримують з шроту плодів після віджиму соку). Обліпихова олія прискорює грануляцію і епітелізацію тканин. Застосовується при виразковій хворобі. Зовнішньо застосовують для лікування променевих ушкоджень шкіри [3, 105].

 

 

Ламінарія японська – Laminaria japonica

Родина Ламінарієві – Laminariaceae

Сировина – Слані Ламінарії (Thalli Laminariae)

Біологічні характеристики:

Багаторічна водорость завдовжки 2-12 м і завширшки 10-35 см. Слані дворічні, складаються з ременеподібних соковитих загострених пластин (таломів) ; края суцільні, хвилясті, колір сланей від

Рис. 2. 10. Ламінарія японська

зеленкувато-сірого до зеленкувато-чорного. Біля основи утворюється багаторічне циліндричне стебло, або черенок, від якого відходять ризоїди, що прикріплюють водорості до субстрату (див. рис 2. 10.). Рослина спороносна, спорангії дозрівають у вересні-жовтні.

Поширення:

Зустрічається вздовж узбережжя Японського, Охотського, Білого, Баренцева морів, навколо островів Тихого океану, утворюючи густі зарості завширшки до 10 км на глибині 4-10 м.

Хімічний склад сировини:

Містить органічні бром і йод (не менше 0, 1%) ; полісахариди, основним є альгінова кислота (від 13 до 35%), ламінарин та сульфовановий фукан. Сировина містить також манніт, азотисті сполуки, вітаміни В1, В2, В12, каротиноїди, аскорбінову, пантотенову і фолієву кислоти, 23 амінокислоти (глютамінову, аспарагінову кислоти, аланін та ін.) [4, 94-95].

Біологічна дія та застосування:

Ламінарія задовольняє потребу організму людини в харчових волокнах і в йоді, нормалізує травлення і обмінні процеси, діяльність ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем, кров'яний тиск і рівень холестерину в крові. Доведено, що морська капуста містить комплекс речовин, необхідних для відновлення організму після екстремальних дій – радіоактивного опромінювання, отруєння важкими металами і токсичними речовинами. Цей дар моря підвищує імунітет і надає антивірусну дію, а також зменшує в'язкість крові, знижує тонус судин і уповільнює розвиток атеросклерозу [9].

Льон звичайний

Льон звичайний – Linum usitatissimum

Родина Льонові – Linaceae

Сировина – Насіння льону (Semina Lini)

Біологічні характеристики: Рослина однорічна трав’яниста, з голим, циліндричним стеблом, розгалуженим від основи або у

Рис. 2. 11. Льон звичайний

верхній частині, заввишки 0, 6 – 1, 5 м. Листки вузьколанцетні або лінійні, чергові. Квітки небесно-сині або фіолетові, зібрані на верхівці стебла у розлогі щитковидні суцвіття. Чашечка п’ятичленна, віночок – п’ятипелюстковий, тичинок п’ять або десять. Плід – яйцевидна або куляста коробочка з численним дрібним блискучим насінням. Воно плескате, яйцеподібної форми, загострене з одного кінця і округле з іншого, нерівнобоке, завдовжки до 6 і завтовшки до 3 мм. Поверхня гладенька, від світло-жовтого до брунатного кольору, зі світло-жовтим насіннєвим рубчиком (див. рис. 2. 11.).

Поширення:

У дикому вигляді невідомий. Культивується в країнах СНД, Західній Європі (Франція, Бельгія).

Хімічний склад сировини:

Насіння містить слиз (6%), висихаючу жирну олію, а також ензим лінамаразу, ціаноглікозид лінамарин, протеїн, сахари тощо [4, 87-88].

Біологічна дія та застосування:

При опiках, променевих ушкодженнях шкiри використовують препарат Лiнетол, який готують iз oлiї, яка справляє ранозагоювальну дiю, стимулює реrенерацiю тканин [1, 86].

 

 

Радіація згубно впливає на живий організм. Може спричинити променеву хворобу, параліч клітини (з наступним повним або частковим відновленням), розлад нормальних функцій клітини, поява клітин злоякісного новоутворення, мутація генів і пошкодження хромосом та ферментів і навіть у деяких випадках призвести до болючої смерті.

Пом'якшення наслідків впливу іонізуючих випромінювань досягається шляхом проведення йодної профілактики, використання синтетичних радіопротекторів, а також використання радіопротекторів рослинного походження, які містять такі речовини, як вітаміни, флавоноїди, пектини, деякі полісахариди та дубильні речовини. Саме ці речовини спроможні скорегувати чи навіть повністю усунути важкі симптоми і причини захворювань, викликаних радіацією.

 

 

1. Бобкова І. А. Фармакогнозiя: Пiдручник / I. A. Бобкова, Л. В. Варлахова, М. М. Маньковська. – К. : Медицина, 2006. – 440 с.
2. Гребенюк А. Н., Стрелова О. Ю., Легеза В. И., Степанова Е. Н. Основы радиобиологии и радиационной медицины: Учебное пособие. – СПб: ООО «Издательство ФОЛИАНТ», 2012. – 232 с.
3. Карпук В. В. Фармакогнозия: учеб. пособие / В. В. Карпук. – Минск: БГУ, 2011. – 340 с. – (Классическое университетское издание).
4. За ред. проф. Ковальова В. М. Підруч для студ. вищ. фармац. установ освіти та фармац. ф-тів вищих мед. установ освіти III-IV рівнів акред. (Учбове вид.). – X. : Вид-во НФаУ, «Прапор», 2004 – 704 с.
5. Норми радіаційної безпеки (НРБ-99) СП 2. 6. 1. 758-99
6. Сокольский И. Н., Самылина И. А., Беспалова Н. В. Фармакогнозия: Учебник. – М. : Медицина, 2003. – 480 с.
7. Стародуб Ю. П. – Лекція №2. – Тема 2. «Біологічна дія іонізуючого випромінювання». Дисципліна «Радіація, хімічний та біологічний захист». Електронний ресурс: http: //ubgd. lviv. ua/moodle/course/view. php? id=139
8. Товстуха Є. С., Фітотерапія. – 2-е вид. – К. : Здоров'я, 2001. – 368 с.
9. http://uk.wikipedia.org/wiki/
10. http://slavspc.at.ua/publ/chornobil/radiacija_shho_ce_take/16-1-0-125
11. https://ru.wikipedia.org/wiki/

 

 

Надзвичайні випадки, пов'язані з радіаційними викидами класифікуються за шкалою МАГАТЕ INES по одному з 8 рівнів. Поширення радіоактивності класифікується за цією шкалою від 2 до 7 рівня, великі рівні відповідають більшій небезпеці. Так, ризик опромінення населення виникає тільки на рівнях INES 4 і вище. 

ДатаМісце аваріїКраїнаINES

12 грудня 1952Аварія в Чок-Ріверській лабораторіїКанадаINES 5

29 вересня 1957Киштимська аваріяСРСРINES 6

10 жовтня 1957Аварія в УіндскейліВеликобританіяINES 5

1960, 1961К-8 (підводний човен) СРСР

4 липня 1961К-19СРСР

1965К-11СРСР

17 січня 1966Авіакатастрофа над ПаломаресІспанія

21 січня 1968Авіакатастрофа над базою ТуліГренландія

24 травня 1968К-27СРСР

18 січня 1970Радіаційна аварія на заводі «Червоне Сормово»

2 жовтня 1974, 24 серпня 1978Ядерні вибухи в ЯкутіїСРСР

24 січня 1978Космос-954

28 березня 1979Аварія на АЕС Три-Майл-АйлендСШАINES 5

1983Космос-1402СРСР

10 серпня 1985Радіаційна аварія в бухті ЧажмаСРСР

26 квітня 1986Аварія на Чорнобильській АЕССРСРINES 7

4 травня 1986Хамм-УентропНімеччина

1993Аварія на Сибірському хімічному комбінатіРосіяINES 4

2005СеллафілдАнгліяINES 3

2006Флерюсе (2006)

11 березня 2011Аварія на АЕС Фукусіма-1ЯпоніяINES 7

Інші випадки радіоактивного забруднення: 

ДатаМісце радіоактивного викидуКраїнаINES

З 1949ТечаСРСР

З жовтня 1951Озеро КарачайСРСР

1980-1989Радіоактивне зараження в КраматорськуСРСР

1987Радіоактивне зараження в ГояніїБразиліяINES 5

1985-1987Therac-25США і Канада

[11].

Рис. Д. 1. Аварія на Чорнобильській АЕС