Лікарські рослини

 

 

Мета: ознайомитися з особливостями гнійничкових захворювань шкіри, вивчити ботанічну характеристику та фармацевтичні властивості лікарських рослин для лікування цих захворювань.

1. Гнійничкові захворювання шкіри можуть бути викликані різними мікроорганізмами: стафіло- або стрептококами, пневмококами, кишковою паличкою, грибками, вульгарним протеєм і ін. Відомо, що царапини, синці, рани, забруднення мікроорганізмами зустрічається в житті кожної людини, але захворювання виникає лише у індивідів з послабленою або зміненою реакцією організму НП мікроорганізми і пригніченою імунологічною реакцією.

2. Шавлія лікарська – Salvia officinalis L. Російська назва – шалфей лекарственный. Родина: губоцвіті – Lamiceal.

Багаторічний пів кущ, заввишки до 70 см. Пагін сіро-зелений, гілчастий, внизу дерев’янистий, покритий тонкою сірувато-бурою корою, чотиригранний. 

Листки багаточислені, супротивні, морщинисті, зверху зелені, а знизу сіруваті з дрібно сітчастими прожилками. 

Квітки досить великі, зібрані у суцвіття. Віночок фіолетово-синій, двогубий.

Рослина ефіроносна із специфічним запахом. Походить із Середземномор’я. Збирають листя із верхівки стебла, на початку цвітіння і восени. 

Біохімічний склад: усі органи рослини містять ефірну олію (1-2,5% ), до складу якої входять сальвіол (30-50%), борхеол (8-14%), піплол (15%), пінон, камфора, цедрин, алкалоїди типу флавоноїдів; кислоти – урсулова та олеїнова; параді фенол, жирна олія; сапоніни; гіркі речовини;  смоли (5-6%) та фітонциди, які активно діють на туберкульозну паличку.

3. Для лікування піодермітів і розових вугрів пропонується такий збір лікарських рослин: 

- звіробій; 

- квіти календули;

- листя шавлії;

- стебла пасолі;

- листки чорниці;

- солома вівса посівного;

- насіння льону;

- корінь лопуха;

- листки м’яти перичної.

Столову ложку суміші (всі трави в однаковій кількості) залити 0,5 л кип’ятку, прокип’ятити 5 хв., настояти 20 хв. Приймати по 2 столові ложки 4-5 разів на день по стакану.

Лікування піодермітів слід лікувати індивідуально з врахуванням етіології, патогенезу гнійничкових захворювань.

Враховуючи важливу роль реакції організму, в тому числі  і не при виникненні піодермітів і інших захворювань шкіри рекомендують лікарські рослини, які володіють седативною дією:

1. Настій трави собачої кропиви (15,0:200,0) приймати по столовій ложці 3 рази в день.

2. Настій хвоща польового (4 чайні ложки трави на стакан кип’ятку), настояти 2 години. Пити 3-4 ст. ложки 3-4 рази в день.

3. Настій з листків кропиви дводомної (15,0:200,0) по 2 ст. ложки 3-4 рази на день або екстракт по 15-30 капель 3 рази в день за 30 хв. до їжі.

 

 

Мета роботи: ознайомлення з особливостями захворювання золотухи у дітей; вивчити ботанічну характеристику  та фармацевтичні властивості лікарських рослин для лікування цього захворювання.

1.Коротка характеристика захворювання

Золотуха – скрофульоз, являє собою особливу форму туберкульозу у дітей з ексудативним діатезом, характерні ураження шкіри, слизових оболонок, очей. Золотушна екзема вражає шкіру навколо носа, очей і вух. Внаслідок тривалої екземи стовщується верхня губа і витягується у вигляді хоботка. Хронічний нежить, тривалі отити, які часто повторюються, збільшення лімфатичних вузлів на шиї, що зливаються у великі опухи, доповнюють картину хвороби і створюють характерну фізіологію золотушної дитини.

2. Аналіз лікарських рослин, що використовуються для лікування та їх характеристика

Для лікування золотухи використовуються такі рослини як дуб (кора), шавлія (листки і вершки), медунка (корені), чорна смородина (листки), чебрець (трава), ромашка лікарська (квіти), сосна (хвоя), лопух (корені), череда (трава), аїр (корені), пшениця (висівки), жито (поросле насіння), глуха біла кропива (квіти), верба (кора), фіалка триколірна (трава), хвощ польовий (трава).

Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) 

Це багатостебловий напівкущ до 80 см заввишки з родини губоцвітих (Camiceal). Стебла галузисті, внизу здерев’янілі, вгорі трав’янисті, чотиригранні. Листки супротивні, черешкові, сірувато-зелені, молоді – білоповстисті. Квіти двогубі, великі, синьо-фіолетові, зібрані  несправжніми кільцями,  зближеними на верхівці стебла в пухкі колосоподібні суцвіття. Плід складається з 4 горішків, які сидять на дні не опадаючої чашечки. Цвіте у червні.

Листки містять ефірну олію (1-2,5%), до складу якої входить близько 15% цинеолу, туйон, піпен та інші терпени, завдяки чому рослина має сильну бактерицидну дію.

Смородина чорна (Rubes nigrum L.) 

Кущ заввишки 50-150 см з пальчасто-лопатевими листками, які мають на нижній поверхні смолисті залозки, що надають рослині своєрідного аромату. Квітки зібрані пониклими китицями. Плід – чорна, пахуча, багатонасінна ягода. Містить вітаміни С (від 80 до 450 мг, %), Р, цукор, органічні кислоти.

Чебрець (Thumus serpullum L.) 

Дрібний пів кущ 5-15 см заввишки з родини губоцвітих (Lamiaceal). Стовбур дерев’янистий, від нього подекуди відходять вертикальні трав’янисті квітконосні і безстеблі пагони. Листки черешкові, еліптичні, темно-бурі. Цвіте з червня по вересень.

Має сильний запах. Містить ефірну олію (0,8-1,2%), до складу якої входять: тимол, дубильні речовини, гіркоти, камедь, флавоноїди, урсулову і олеїнову кислоти. Лікарською сировиною є надземна частина. 

Лопух справжній (Arctium lappa L.)

Дворічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих (Asteraceal), до 1,5-2 м заввишки, із стрижневим м’ясистим розгалуженим (до 60 см завдовжки) коренем. Стебло прямостояче, ребристе, червонувате, шерстисте. Листки з черешками, великі, широкосерцевидно-яйцеподібні, здебільшого цілокраї, рідше виїмчасто-зубчасті,