Лікарські рослини

У коренях лопуха містяться полісахарид інулін (в сухих коренях 37-45%), протеїни (приблизно 12%), ефірна олія (0,17%), пальмітинова і стеаринова кислоти, ситостерин, дубильні речовини, слиз.

Аїр (лепеха звичайна – Acoruscalamus L.) 

Велика багаторічна трав’яниста рослина з великим галузистим кореневищем з родини арумових (Araceol). Стебло біля основи червонувате, часто з ліловим відтінком, листки – з вираженими жилками, мечоподібні, лінійні, загострені, м’ясисті. Цвіте в червні. Сухе кореневище містить ефірну олію (1,5-4,5%), дубильні речовини, вітаміни С, мікроелементи.

3. Пропозиції лікувальних препаратів на основі лікарських рослин для лікування золотухи.

3.1. Фіточаї

Чай 1. Суміш вероніки з травою фіалки триколірної і травою череди – все в рівних частинах по об’єму. Брати для настою 4 ст. ложки суміші на 1 л окропу. Випивають цей чай протягом дня. 

Чай 2. Трава фіалки триколірної змішана з травою череди, листками волоського горіха і суниці в рівній кількості. Беруть 3-4 ст. ложки суміші на 3 повні склянки окропу. Приймають 4-5 разів на день по півсклянки. Дітям шкільного віку дається цей настій з розрахунку: 1 ст. ложка на 1 склянку окропу. Вживають протягом дня.

Чай 3. Всю рослину глухої кропиви разом з травою триколірної фіалки, череди, листям лісової суниці у співвідношенні 1:1:1:1 вживають як чай у вигляді навару. 

Відвар коріння лопуха

Цей відвар готують так: 50-60 г подрібненого лопуха заливають 1 л води і кип’ятять 15-20 хв. Проціджений відвар приймають протягом дня порціями.

3.2. Фітованни

Корені аїру (лепехи) для ванни

Корені і зелень заливають холодною водою і кип’ятять протягом 30 хв., після чого відвар додають у ванну. Для повної ванни беруть ¼  кг аїру, для половини – 1/8 кг. 

Листя грецького горіха для ванни

Беруть свіже або висушене листя, заливають холодною водою і кип’ятять 45 хв. в щільно закритій посудині. Для повної ванни беруть 1 кг, для половини ½ кг, для сидячої і ванни для ніг – по ¼ кг листя.

Ванна з листя чорної смородини

Взяти 200 г листя чорної смородини і декілька молодих пагонів від неї. Покласти в посудину і налити ½ л води. Поставити в піч або духовку для напарювання. Коли отримують міцний настій, купають в ньому дитину від 10 до 15 хв. Обливають тіло по частинах. Після обливання дитину накривають пелюшкою.

Суміш для ванн:

- кора дуба, трава материнки, корінь аїру, трава деревію з суцвіттями, трава череди у рівних дозах приблизно по 20 г;

- трава триколірної або польової фіалки – 10 г; 

- соснових гілочок з хвоєю – 40 г;

- листків чорної смородини – 10 г;

- пшеничних висівок та зерен пророслого жита (житнього солоду) – по 0,5 кг.

Усе це всипають у мішечок (з марлі) і варять так у казані або відрі з водою хвилин 30, час від часу відтискуючи мішечок лопаткою, не виймаючи його з води. Закінчивши варіння, виймають, віджимають і відвар розбавляють водою для ванночки, суміш з мішечка викидають. 

 

 

Мета роботи: ознайомитись з особливостями виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, вивчити ботанічну характеристику та фармацевтичні властивості лікарських рослин для лікування цих захворювань.

Загальна характеристика хвороби

Причиною виникнення виразки є перетравлювання слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки на обмеженій ділянці шлунковим соком. Умовою для цього перетравлювання  є повне припинення або різкий розлад кровообігу на цій ділянці. Розлад кровообігу залежить від спазми мускулатури підслизової шлунка та її судин. Виразка звичайно міститься на малій кривизні, найчастіше в пілоричній і навколопілоричній частині шлунка і дванадцятипалій кишці. Поступово заглиблюючись, виразка може дійти до черевного покриву і викликати його запалення – перигастрит. При роз’їданні виразковим процесом кровоносної судини може виникнути  велика кровотеча.

Аналіз лікарської рослини, що використовується для лікування та її характеристика

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum)

Звіробій звичайний широко застосовують при лікуванні шлунка і дванадцятипалої кишки, у вигляді чаїв та настоїв. Це багаторічна рослина з відростаючими щороку стеблами. Стебла прямі, заввишки 30-100 см, двогранні, вгорі розгалужені. Листки овальні або довгасті, гладенькі з безліччю ніби проколотих по краях чорних плямок. Квітки яскраво-жовті, з бурими цяточками, зібрані в щитовидні суцвіття. Плід – багатонасіннева коробочка, що розкривається. Росте звіробій на галявинах, межах, при польових дорогах, на схилах. Поширений повсюдно. Збирають його під час цвітіння, частково на початку цвітіння, коли ще більшість квіток у бутонах. Сушать звіробій у затінку. На організм людини він діє як в’яжуче, збуджуюче апетит, поліпшує функцію кишечника.

Хімічний склад звіробою багатий і складний. В усіх частинах, крім коренів, міститься: красильна речовина гіперицин, флавоноїд гіперозид у квітках, міріцерин,