Лінгвістичний аналіз cучасного політичного дискурсу США (90-ті роки ХХ століття)

Своєрідний неологічний вибух стався у 1973-1974 роках, у період перебування при владі Президента Річарда Ніксона (1969-1974). Лексикографи вважають цей період “золотою ерою політичного словотвору”. “Словник Вотергейту” (Watergate vocabulary) включає номінації at this point in time, big enchilada, cover-up, CREEP, deep-six, dirty tricks, enemies list, executive privilege, firestorm, hardball, inoperative, laundering, nobody drowned at Watergate, plumbers, Saturday night massacre, smoking gun, stonewalling, twisting slowly, slowly in the wind. Суфікс -gate почав додаватися до інших слів, надаючи їм негативну конотацію із натяком на можливий скандал: Abdulgate, Billygate, Irangate, Koreagate, Muldergate, Winegate, sexgate тощо. Останньою одиницею цієї групи стало слово zippergate, що з’явилося в англійському вокабулярі після розгляду американським Сенатом справи Президента Клінтона в січні – лютому 1999 року. Цікаво, що протягом двох років після “Вотергейтського словотвору” політичний словник не поповнився жодним неологізмом. Період президентства Джеральда Форда (1974-1977) був унікальним тим, що не залишив за собою жодної фрази, що запам’яталася. З періодом перебування при владі Президента Рональда Рейгана (1981-1989) пов’язують поняття evil empire, nuclear freeze, nuclear winter, Soviet aggression, Star Wars, Whitewater. Під час президентства Джорджа Буша (1989-1992) англійський політичний словник поповнився фразами new world order, nightmare scenario, peace divident, unipolar world. 

Під час президентства Білла Клінтона (1992-) виник неологізм Clinton time, який “викарбували” представники мас-медіа: так вони називають час, протягом якого доводиться чекати на президента, що часто запізнюється на зустрічі з ними. Важко з упевненністю говорити про те, які лексичні одиниці залишаться у політичному словнику після перебування при владі Президента Білла Клінтона, оскільки, як відомо, лише час покаже, які неологізми увійдуть до історії. Можна припустити, що серед них будуть такі номінації: bridge to the 21st century, to blow a hole in the deficit, Clinton time, common sense government, New Democrat, Boy Clinton, sexgate, zippergate. 

Незважаючи на негативне ставлення до понять “ідеологія” і “пропаганда” з боку офіційних структур США, слід відзначити їх наявність у сучасному американському політичному дискурсі. ЗМІ внаслідок симбіозу з політикою ставали каналами пропаганди, поширення американської ідеології, політики американського уряду, використовувалися для захисту національних інтересів США. Особливістю пропаганди на сучасному етапі, свідченням удосконалювання техніки пропаганди є її диверсифікація, а саме урахування фактору адресата, а саме націленість на певні сегменти суспільства. Мовні прийоми пропаганди можна умовно поділити на дві великі групи: позитивні та негативні. Позитивні (одиниці з позитивною оціночністю) спрямовані на захист ідей, що спеціально поширюються, на створення відповідної атмосфери для сприйняття інформації. Одиниці з негативною оціночністю використовуються для того, щоб погасити соціальну напругу, для критики опонентів, створення образу ворога. З пропагандистською метою у сучасному американському політичному дискурсі використовуються й евфемізми. У демократичному суспільстві маніпуляція масовою свідомістю приймає більш витончені та удосконалені форми. Політики, як правило, використовують прийоми пропаганди з метою зображення у позитивному контексті власної діяльності та обмовляння своїх суперників. Одним з прикладів цього явища є прізвиськофілія. Мова у політичній комунікації виступає як засіб впливу на когнітивну систему реципієнта, засіб нав’язування поглядів. Сучасна пропаганда, переважно, спрямована на підтримку одних політичних партій, їх лідерів та проти інших партій, проти неприйнятних ідеологій та створення образу ворога. Результатом існування та використання пропаганди у США є поява і широке застосування політичних термінів з яскраво вираженим негативним оціночним значенням. 

На американську політику, ідеологію працювала і водночас експлуатувалася нею система цінностей США, частково втілена у концепті Американської мрії (American Dream), яка представлена у мові одиниями freedom, equality before law, equality of opportunity, fairness, achievement, patriotism, democracy, American exceptionalism (a belief in the special moral status and mission of America), caring beyond the self, religion, luck. У певні історичні періоди американські президенти або кандидати на цю посаду, обирали одну або декілька цінностей, перетворюючи їх або створюючи на основі цих цінностей політичні слогани. Найбільш ціннісноорієнтованим вважали дискурс Президента Рональда Рейгана. Під час президентських кампаній він звертався до понять, що позначають загальнолюдські цінності (family, work, neighborhood, peace, freedom), а також суто американські цінності (self-esteem, patriotism, self-realization, religiosity), зробивши актуальним концепт Амери-канської мрії. 

Дискурс Президента Білла Клінтона орієнтується на моральні та традиційні сімейні цінності, втілені у поняттях family, health, safety, security, education. Перемогу Білла Клінтона у президентських виборах 1996 року багато у чому пов’язують із розробкою стратегії цінностей (що свого часу допомогло стати президентом Рональду Рейгану). Не можна заперечувати той факт, що суперник Білла Клінтона Боб Доул також звертався до цінностей у своїй кампанії, але недоліком його стратегії цінностей було те, що вона будувалася на анти- поняттях: “it was anti-gay, anti-sex, anti-single mothers, anti-abortion, anti-everything-but-the nuclear family”.