Лінгвістичний аналіз cучасного політичного дискурсу США (90-ті роки ХХ століття)

Президент вживає займенник I, який утворює абсолютну адресантність, у випадках висловлення особистої думки, власної активності: “I propose more empowerment zones... ”; “I want to build an America in the 21st century”; “reform... I signed last week. ” Як видно з прикладів, абсолютна адресантність притаманна реченням з футуральною перспективою (I propose..., I want...). Якщо займенник I і вступає до лінійних відношень із дієсловом минулого часу, то, як правило, йдеться про недалеке минуле (last week). В обох випадках виникає ефект акціональності, завдяки якому вдається підкреслити активність адресанта. Адресантність також виражено за допомогою займенників you and I: “Four years ago... you and I set forth on a journey... ”, у цьому випадку займенникові we навмисно протиставлено сполучення you and I, тим самим Білл Клінтон підкреслює власну активність, свою лідируючу позицію. Слід зазначити, що таке використання особового займенника у першій особі однини не було характерним для усіх американських президентів. Так, відомо, що Президент Рональд Рейган у публічних виступах намагався уникати займенника I (The Weekly Standard, June 9, 1997). У своїх виступах Президент Клінтон використовує обставини часу, які також сприяють створенню враження про його активність: “This week we reached agreement on a bipartisan balanced budget... and next week I will sign it into law (02/08/97). 

Водночас говорячи про досягнення, що відбулися за час його президентства, Білл Клінтон використовує займенник we в інклюзивному значенні: “record... we have made for American people”; “we have passed political reform”, “we increased our investments in research and technology”; “we are developing a super computer”. Це викликало критичну оцінку з боку деяких представників преси. Вони назвали “однією з найбільших іроній” президентської кампанії 1996 року той факт, що Президент Клінтон привласнює досягнення Республіканського Конгресу, очолюваного Робертом Доулом, у той час як останній не використовує ці досягнення у цілях своєї кампанії: “Clinton says at nearly every stop: We just passed the Kennedy – Kassenbaum bill in Washington eligible for health care. ” It draws big applause. But that “we” includes Republican – led Congress, although Clinton doesn’t say that” (A Newsletter on American Politics, Oct. 2, 1996). 

Президент Білл Клінтон використовує риторичні запитання, побудовані за однією моделлю, які певною мірою знижують категоричність висловлених ним думок. Президент протиставляє все “негативне”, що було раніше, “позитивному”, що він збирається зробити для країни: “Do we really want to make that same mistake all over again? Do we really want to stop economic growth again? Do we really want to start piling up another mountain of debt? Do we want to bring back to the recession of 1991 and ‘92? Do we want to weaken our bridge to the 21st century? ” Поряд з повторами Білл Клінтон вживає у фінальній позиції інтенсифікатори, які опиняються в інформаційному фокусі: “We have increased our investments... We have increased investment dramatically. ” Звертаючись до часів свого президентства, Білл Клінтон використовує лексичні суперлативи – wonderful people, magnificent convention, beautiful words, magnificent men and women in uniform. У своїх промовах Президент Клінтон повсякчасно підкреслює ексклюзивність Сполучених Штатів Америки. За його словами, це країна, якій належить усе саме найкраще, God-given potential. Щоб це підкреслити, Білл Клінтон використовує прикметники у найвищому ступені: “Our military remains the best trained, best-equipped fighting force in the world”; “our products... the world’s finest”; “we have... the best Vice-President in our history. ” Тема виключності США прослідковується і в інших виступах Білла Клінтона: “... America has once again become the world’s number one exporter, our largest producer of automobiles, the world’s largest agricultural exporter, the world’s largest producer of semiconductors... And from specialty steel to telecommunications, America leads the world in a very competitive global marketplace” (10/09/97). Президент Клінтон наголошує на виключній місії Сполучених Штатів у світовій історії, використовуючи антонімічні поняття, які означають загальнолюдські, універсальні цінності: ”…only America can make the difference between war and peace, between freedom and repression, between life and death. ” На фоні лексем з позитивною конотацією особливо помітним стає контраст, що утворюється при вживанні поряд з ними негативно-забарвлених номінацій, які створюють негативне оцінювання, і які Президент Клінтон використовує, нагадуючи про те, що було до часів його президентства: “high unemployment, stagnant wages, crime, welfare and the deficit on the rise, host of unmet challengers, rising tide of cynicism. ”

Як відомо, Білл Клінтон розпочав боротьбу за посаду президента як представник нової генерації американців, і зокрема, як “новий демократ” (New Democrat) : Президент Клінтон підтримує імідж “нового демократа”, лексема new є однією з центральних у його дискурсі: “…we