Лінгвостилістичний та семантико-когнітивний аспекти поетики Е.Дікінсон

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

БЕЗРЕБРА Наталя Юріївна

 

УДК 811.111(37+38)

 

 

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

 

 

 

КИЇВ – 2007

 

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент Чеснокова Ганна Вадимівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра англійської філології факультету перекладачів.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Неборсіна Наталія Павлівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра англійської філології кандидат філологічних наук, доцент Ємець Олександр Васильович, Хмельницький національний університет, кафедра романо-германських мов, завідувач кафедри.

 

 

Віршовані тексти американської поетеси Емілі Дікінсон (1830–1886) давно привертають увагу дослідників, які прагнуть пояснити їх образну самобутність, аналізуючи як мовленнєві одиниці текстів, так і фактори життя та творчості американської поетеси. За традицією дослідники поділяють історію вивчення поетичного здобутку Е. Дікінсон на чотири періоди: 1) від років життя поетеси (1830–1886), коли, попри всі спонукання, вона особисто відмовляється від публікації своїх віршів, до кінця ХІХ сторіччя, коли твори авторки ще невідомі широкому загалу читачів; 2) перша половина ХХ сторіччя (з 1913 року), коли М. Біанчі і М. Бінгем розпочинають публікацію віршів поетеси – період перших видань, які на той час є розрізненими, неповними і недосконалими; 3) період від 1955 року – час видання поезій Е. Дікінсон у редакції Т. Джонсона; 4) від кінця ХХ сторіччя, коли у 1981 р. Р.Франклін уперше пропонує видання рукописів поетеси, до сьогодення (M. Freeman, Ch. Miller).

Через поки ще недостатню кількість власне лінгвістичних досліджень поезії Е. Дікінсон особливе місце займають літературознавчі розвідки творчості авторки (І.О. Кашкін, R. Hagenbьchle, Р. Pettingell, M. Shackford). Загалом такі роботи стосуються аналізу композиційної структури віршів поетеси (G. Monteiro, D. Rutledge, M. Shaw), ключової тематики текстів (J. Dean) та основних засобів і прийомів досягнення образності авторського стилю (Д.Д. Інцкірвелі, С.Д. Павличко). Значна частина розвідок виконана у руслі лінгвостилістики (A. Cazẻ, J. Deppman, C. Hallen, J. Shakespear, С.Hogue). Перші дослідження творчості авторки часто були фрагментарними у зв’язку з недоступністю повного зібрання текстів та неточним відтворенням рукописів у розрізнених на той час публікаціях. Інтерес науковців до вивчення творчості Е. Дікінсон пожвавлюється у ХХ столітті з виданням повної збірки віршів поетеси спочатку Т. Джонсоном у 1955 році, а, згодом, у 1981 році, з виходом її рукописів у редакції Р.Франкліна.

У вітчизняній літературознавчій школі вивчення поезії Е. Дікінсон починається з появою дисертаційних досліджень С.Д. Павличко, яка аналізує творчість поетеси, Р. Емерсона й У. Уїтмена, та Г.В. Чеснокової, де порівнюються творчість Е. Дікінсон та Л. Українки.

Початок дослідження поетичного здобутку Е. Дікінсон у межах когнітивної парадигми був покладений М. Фрімен. Сьогодні творчість поетеси у цьому ключі вивчається К. Міллер, В. Поллак, Г.В. Чесноковою й іншими зарубіжними та вітчизняними науковцями. Аналізом поезії авторки активно займаються і дослідники, які входять до міжнародної асоціації “The Emily Dickinson International Society”.

Не дивлячись на те, що кількість досліджень віршованих текстів Е. Дікінсон є значною, на сьогодні не існує комплексної розвідки поетики авторки. Хоча традиційно поетика частіше асоціювалася з літературознавчими категоріями, з розвитком когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики сферу застосування терміну доцільно розширити, адже виникає можливість розглянути глибинну метафорично закодовану семантику текстів Е. Дікінсон шляхом урахування мовних і позамовних чинників формування смислу текстів через дослідження особливостей поетики авторки.

На початку ХХІ століття найбільш плідні результати наукових досліджень стають можливими завдяки поєднанню досягнень і методик різних наук. Залучення здобутків когнітивної науки та психології до лінгвістичних вчень сприяло глибшому розумінню взаємозв’язку процесів мислення та вербалізації думок. Для дослідження віршованих текстів перспективною вбачається інтеграція напрацювань таких філологічних дисциплін, як лінгвостилістика (О.М. Мороховський, О.П. Воробйова, І.В. Арнольд, І.Р. Гальперін, К.А. Долінін), когнітивна лінгвістика (Дж. Лакофф, М. Тернер, Ж. Фоконьє, С.А. Жаботинська), когнітивна поетика (Р. Цур, П. Стоквелл, М. Фрімен, О.П. Воробйова, Л.І. Бєлєхова) та літературознавство (М.М. Бахтін). Такий міждисциплінарний підхід до вивчення специфіки поетичних текстів і поетики Е.Дікінсон сприяє комплексній інтерпретації тексту завдяки одночасному охопленню його вербального та концептуального складників і врахуванню позамовного контексту.

Актуальність роботи полягає у тому, що вона виконується в межах сучасної лінгвокогнітивної парадигми, зокрема на основі методів та методик лінгвостилістики, когнітивної лінгвістики і когнітивної поетики, і визначається інтеграцією усталених і новітніх методик аналізу поетики Е.Дікінсон. Дослідження у когнітивному ключі дозволяє виявити складники поетики та залучити аналіз позамовного контексту до вивчення текстів. Актуальним є і поєднання результатів розвідки вербального і концептуального аспектів віршованих текстів, що дає змогу встановити основні ознаки складників поетики авторки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних і лексичних одиниць: когнітивний і комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)” (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол №5 від 24 січня 2000 р.).

Метою дисертаційної роботи є визначення основних складників поетики автора і характеру їх