Лінгвостилістичний та семантико-когнітивний аспекти поетики Е.Дікінсон

Чи не найбільш вагомою концептуальною метафорою, яка виокремлюється дослідниками та дозволяє проаналізувати світогляд Е.Дікінсон, є ЖИТТЯ – ЦЕ ПОДОРОЖ (M.Freeman). Ця метафора є певною мірою конкретним виявом більш загального поняття “рух”, що структурує сюжети віршів поетеси та є універсальним для інтерпретації численних концептів її образного світу, як от емоцій чи почуттів: “Exultation is the going / Of an inland soul to sea, / Past the houses – past the headlands – / Into deep Eternity –” (Dickinson, 76); бачення життя у термінах подорожі по шляху до смерті: “Bereaved of all, I went abroad – / No less bereaved was I / Upon a new Peninsula – / The Grave preceded me –” (Dickinson, 784). Метафора РУХ – ЦЕ ЖИТТЯ часто з’являється не лише у віршах, що стосуються перемін, у поезіях найрізноманітніших тематичних спрямувань, а й часто обігрується у варіаціях динаміка / статика, як тут: “Some things that fly there be – / Birds – Hours – the Bumblebee – / Of these no Elegy. / Some things that stay there be – Grief – Hills – Eternity – / Nor this behooveth me. / There are that resting, rise. / Can I expound the skies?” (Dickinson, 89). Метафора ЖИТТЯ – ЦЕ ПОДОРОЖ набуває індивідуальних характерних ознак в інтерпретації Е.Дікінсон, піддаючись розширенню, що є типовим для когнітивного стилю авторки та її поетики в цілому. Аналіз віршів дозволяє помітити, що ця метафора трансформується у більш конкретні вияви метафори ЖИТТЯ – ЦЕ ПОДОРОЖ У ЧАСІ І ПРОСТОРІ з різними варіаціями. Наприклад, ЖИТТЯ – ЦЕ МОРСЬКА ПОДОРОЖ: “On this wondrous sea” (Dickinson, 4), “‘Twas such a little – little boat / That toddled down the bay!” (Dickinson, 107); ЖИТТЯ – ЦЕ ПІДЙОМ НА ГОРУ: “The going from a world we know / To one a wonder still / Is like the child’s adversity / Whose vista is a hill” (Dickinson, 1603), що є лише частиною авторського бачення феномену життя та охоплює практично всі напрямки його руху в часовому та просторовому планах.

У роботі показано, що характерною для корпусу поезій Е.Дікінсон є наявність багатьох текстів, які через іконічність, зокрема застосування паралельних конструкцій, асиндетонів, ритмічного та фонетичного оформлення, дозволяють “побачити” абстрактні поняття у вигляді картинки. Це особливо стосується образів природи, де авторка не пропускає нагоди створити такий опис, який вражає влучністю характеристик і правдивістю зображення завдяки деталізації та персоніфікації. Реалістичність дійсності, відтвореної у текстах Е.Дікінсон, є характерною для її когнітивного стилю. Одним із прикладів є вірш “A narrow Fellow in the Grass” (Dickinson, 986), де лексико-синтаксичні (“A narrow Fellow in the Grass”, “The Grass divides as with a Comb –”, “A spotted shaft is seen –”, “And then it closes at your feet / And opens further on –” (Dickinson, 986)) та фонетичні засоби (“A narrow Fellow”, “A spotted shaft is seen” (Dickinson, 986)) комбінуються таким чином, що виникає ментальний образ змія, хоча сам об’єкт не називається поетесою. Образ змія формується як візуальна та слухова картинка завдяки алітерації шиплячих приголосних звуків “s” та “∫”, що імітують шипіння плазуна, та метафори ПЛЯМИСТИЙ СПИС – ЦЕ ЗМІЙ, де спостерігається подібність форми та змісту ментального образу.

Е.Дікінсон часто використовує словесно-поетичні образів, для яких характерний малий розмір. Приклади “A little boat adrift!” (Dickinson, 30), “Save just a little space for me / […] / The smallest ‘Robe’ will fit me” (Dickinson, 79), “Have you got a Brook in your little heart” (Dickinson, 136), “Some little Wren goes seeking round –” (Dickinson, 143), “That such a little figure” (Dickinson, 146) є лише кількома з-поміж частого посилання поетеси на невеликий розмір. Можливими причинами такої концептуалізації дійсності через мініатюрний розмір предметів є обмеженість життєвого досвіду Е.Дікінсон лише незначним мікрокосмом дому та саду, де поетеса перебуває майже все своє життя.

Близькість Е.Дікінсон до природи дозволяє їй оволодіти майстерністю відтворення складних концептів буття за допомогою образів природи. Певна розбіжність концептуальних метафор текстів авторки порівняно з універсальними метафоричними концептами свідчить про унікальність світогляду поетеси, чиє усамітнення надає їй можливість більш глибоко замислитись над сенсом життя. Відповідно, домінантною темою поетичних текстів Е.Дікінсон є єдність природи й людини, що виявляється у гармонії макро- й мікрокосму в її віршах.

 

 

Поетика Е.Дікінсон визначає її творчий здобуток як такий, якому притаманні певні концептуальні риси залежно від основних характеристик її ідіостилю, ідіолекту та когнітивного стилю, де позамовний контекст слугує призмою, через котру переломлюється концептуальна специфіка вираження образів у віршах на шляху до відтворення читачем.

У результаті дослідження поетики Е.Дікінсон у когнітивному ключі ми дійшли висновку про її унікальність, оскільки особливості ідіолекту, ідіостилю та когнітивного стилю поетеси свідчать про те, що авторка не є заангажованою традиційним суспільним баченням канонів життя, а завдяки самоізоляції пропонує неканонічний погляд на духовні цінності, що