Лінії передачі

Правила оформлення. Як текстова частина, так й графічний матеріал повинні бути оформлені з урахуванням вимог діючих стандартів щодо оформлення технічної та конструкторської документації (ДСТУ 3008-95). Текстова частина та обов’язковий графічний матеріал може бути виконані як ручним, так й комп’ютерним способом. Надалі перераховані деякі принципи оформлення пояснювальної записки та креслень, які необхідні для акуратного однакового виконання студентами курсової роботи.

Обсяг звіту та написання тексту. Обсяг звіту не має перевищувати 20-25 аркушів формату А4 з полями: праворуч та знизу - 1 мм; зверху та ліворуч - 20 мм. При використанні комп’ютерного способу застосовується шрифт - Tіmes New Roman (висота не менш 12 пт; інтервал - 1,5; відступ абзацу - 1 см; вирівнювання по ширині). Всі структурні елементи курсової роботи починаються з нової сторінки. Текстова частина виконується без помилок і помарок на одній стороні аркуша. Курсова робота має бути зброшурована стандартним способом і поміщена у канцелярський файл.

Нумерація сторінок виконується в правій верхній частині аркуша, вище тексту, арабськими цифрами. Титульний аркуш і завдання в нумерацію включають, однак номера на них не проставляють.

Заголовки розділів починаються з номера розділу (арабською цифрою наприкінці з точкою), пишуться прописними буквами (вирівнювання по центру). Крапку наприкінці заголовків не ставлять, заголовки не підкреслюють.

Заголовки підрозділів пишуть із абзаців не прописними буквами, крім першої. Номер підрозділу складається з номера розділу та підрозділу (розділені крапкою) та з крапкою наприкінці. За назвою розділу або підрозділу слідує пустий рядок. У випадку, коли розміщення назви підрозділу попадає на кінець сторінки, з нею повинно бути не менш 2-х рядків тексту, інакше - цей підрозділ починається з нової сторінки.

Оформлення таблиць, рисунків і формул, оформлюються таким же чином що й у даних методичних вказівках. Якщо, на них повинні бути посилання в тексті, то їх нумерують арабськими цифрами в межах розділу, тобто записується номер розділу і порядковий номер таблиці (рисунку та формули). Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що зустрічаються в курсовій роботі вперше, варто приводити безпосередньо під формулою. В разі проведення 2-ох або більше розрахунків за одним математичним виразом, повний чисельний розрахунок можна привести тільки в одному випадку після формули, а в інших - просто записати готовий результат. Після результату розрахунку повинна вказуватися одиниця виміру у прямокутних дужках.

Креслення повинні мати стандартну рамку, штамп або його спрощену форму (за узгодженням з викладачем). Вони виконуються олівцем або тушшю на ватмані, кальці, міліметровому папері або комп’ютерним способом на аркуші формату, який вказується викладачем.

 

 

 

Згідно із варіантом завдання необхідно розрахувати структуру симетричної або коаксіальної лінії зв’язку визначеної довжини. Для ущільнення лінії зв’язку будуть використовуватись системи передачі (СП) К-60П, КНК-6Т, КНК-12, К-1920, К-300, ІКМ-1920 і ІКМ-480. При цьому, СП К-60П, КНК-6Т, КНК-12, К-1920 і К-300 є аналоговими з частотним розподілом каналів (ЧРК), а ІКМ-1920 і ІКМ-480 – цифрові з часовим розподілом каналів (ЧсРК). Основні параметри систем передачі наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні параметри систем передачі.

 

СП К-60П є основною системою ущільнення симетричних ланцюгів кабельних ліній зв’язку. Для цього використовується 4-проводова система зв’язку на основі кабель типу МКС. СП КНК-6Т (фірма “Тесла”, Чехія) призначена для ущільнення ланцюгів кабелів ВТСП, КСПП, ТЗ. Система зв’язку 2-смугова, 2-проводова. Для передачі сигналів від станції А до станції Б використовується діапазон 16…60 кГц, для передачі в зворотному напрямку: 76…120 кГц. СП КНК-12 (як і КНК-6Т), призначена для ущільнення ланцюгів кабелю КСПП, ВТСП, ТЗ. Система зв’язку 2-смугова, 2-проводова. Для передачі сигналів від станції А до станції Б використовується лінійний спектр частот 6…54 кГц, у зворотному напрямку: 60…108 кГц. Розміщення підсилюючих пунктів на лінії зв’язку необхідно починати з визначення місць кінцевих пунктів (КП) і підсилюючих пунктів, що обслуговуються (ОПП). Місця розміщення ОПП повинні мати гарантоване електроживлення та необхідні умови для персоналу. Відстань між ОПП не повинна перевищувати допустимі значення для використаної СП. Під час розміщення ОПП потрібно враховувати умову: чим менше ОПП на лінії зв’язку, тим вона рентабельніша. Відстань між ОПП повинна бути найбільш близькою до номінального значення даної СП. Кількість ОПП на лінії визначається за формулою:

 

де LАБ – відстань між кінцевими пунктами [км], LОПП–ОПП – відстань між ОПП, для даної СП [км].

Кількість підсилюючих пунктів, що не обслуговуються (НПП), визначається для кожної ділянки КП-ОПП, ОПП-ОПП за виразом:

 

де LКП – ОПП – відстань між КП і ОПП або між ОПП-ОПП [км], LДП – відстань між НПП даної СП [км].

Після підрахунку кількості ОПП і НПП розробляється схема розміщення підсилюючих пунктів на лінії зв’язку, яка показана на рис. 2.1.

 

Рисунок 2.1. Схема розміщення ОПП і НПП.

 

 

По конструкції та взаємному розміщенню провідників ланцюгів кабелі розподіляються на симетричні та