Літакобудування в Україні: регіональні особливості

існує досить потужна науково-дослідна база, завдяки цьому здійснюються розробки нових літаків;

наявність висококваліфікованих трудових ресурсів;

наявність різноманітної сировинної бази;

наявність потужного обладнання.

3. Політичні:

прийняття закону про регулювання літакобудівної галузі;

пільгове оподаткування для підприємств цієї галузі;

розробка Урядом програм для сприятливого інвестиційного мікроклімату, зокрема вітчизняного.

 

 

Українське літакобудування сьогодні залишається однією з тих високотехнологічних галузей промисловості, яка здатна швидко вплинути на розвиток конкурентоспроможності України, та її окремих регіонів зокрема, адже літакобудівні підприємства розташовані у 15 регіонах України. В той же час найбільш потужні та експортоорієнтовані підприємства розміщуються лише у чотирьох регіонах: Київ, Харків, Запоріжжя та Крим, в якому розташовані 2 потужні науково-дослідні інститути. Також можна відзначити Дніпропетровську область, підприємства які забезпечують виробництво окремих агрегатів літаків та космічних ракетоносіїв. В інших регіонах розміщуюся в основному авіаційно-ремонтні підприємства, діяльність яких певною мірою залежить від успішності провідних підприємств галузі. Зазначимо також, що найбільш «універсальними» літакобудівними регіонами є Київ та Харків, які володіють широким спектром авіаційних виробничих, науково-дослідних та конструкторських установ, тоді як Запоріжжя спеціалізується на двигунобудувані та їх розробці, а Крим на науково – дослідній діяльності (додаток А).

Складається ситуація, коли конкурентоспроможність одних регіонів пов’язується з конкурентоспроможністю інших, оскільки жоден регіон не володіє повним виробничим циклом з виробництва літаків. Тому регіональний аспект конкурентоспроможності можна ігнорувати, в свою чергу, вважаючи, що зростання конкурентоспроможності галузі позитивно впливатиме на конкурентоспроможність ключових літакобудівних регіонів України.

В той же час, особливістю літакобудування є те, що виробництво літальних апаратів та їх частин здійснюється лише під конкретні замовлення, що при оцінювані конкурентоспроможності галузі обумовлює ключову роль такого показника, як обсяги виробництва продукції.

Основні фактори, які впливають на розміщення виробництв літакобудування. Підвищення ефективності літакобудування визначається не тільки впровадженням в виробництво нових типів машин та обладнання, удосконаленням його галузевої структури, реконструкцією та технічним переозброєнням. Більші можливості приховані в удосконаленні територіальної організації галузі, кращому розміщенні її виробництва.

На це суттєво впливає традиційний рівень літакобудування та використання виробничих потужностей, а також різноманітні регіональні фактори та умови, необхідність районів в продукції галузі, забезпеченість паливом, електроенергії, транспортом, наявністю полігонів для використання нової продукції тощо. Крім того, важливою умовою раціонального розміщення галузі являється наявність трудових ресурсів, у тому числі кваліфікаційних кадрів.

Слід зауважити, що важливу роль в літакобудуванні відіграє спеціалізація і кооперація. Спеціалізація виробництва передбачає концентрацію випуску конструктивно і технологічно подібних виробів, а також концентрацію окремих операцій в окремих галузях, на виробництвах. Переважно спеціалізація виражається в широкій механізації і автоматизації виробництва, можливість удосконалення конструкцій і технологічних процесів. Вона сприяє збільшенню виробництва праці за рахунок більшого використання виробничого обладнання.

Успішним прикладом кооперації України з іншими країнами є організація випуску літаків АН-140 на іранському підприємстві HESA, яке відбувається на підставі договору «Про спільне виробництво, проектування, передачі технології та виготовлення літака АН-140» і не передбачає створення спільного підприємства. В той же час необхідно усвідомлювати, що при перенесенні виробництва до інших країн рано чи пізно постане питання зменшення частки вітчизняного вмісту в такій продукції. Хоча основні агрегати до іранських літаків залишаються українськими. Тому на мою думку, часткове перенесення виробництва буде вигідно для України з точки зору утримання своєї частки ринку.

Ще одним прикладом кооперації може стати створення спільного підприємства з «Управлінською компанією ОАК-Цивільні літаки», що також має сприяти успішному співробітництву з російським банком. В свою чергу, це значно полегшує пошук та отримання фінансів необхідних для:

1) розробки та виробництва високотехнологічної промисловості продукції машинобудування на основі інноваційних технологій;

2) розробки та організації серійного виробництва цивільних, транспортних, військово-транспортних літаків;

3) технічного переозброєння підприємств України;

4) створення систем після продажного обслуговування літаків; підтримка експорту промислової продукції та послуг, у тому числі з метою рас ширення асортименту експорту.

Ще одним напрямком розвитку кооперації є створення спільних підприємств та будівництво нових підприємств на територіях інших країн. Прикладом останнього є будівництво заводу Мотор-Січ в російському містечку Дубна, відкриття якого у зв’язку зі світовою фінансово-економічною кризою перенесено. Потрібно відзначити, що у випадку з випуском літаків будівництво нових заводів є для вітчизняних підприємств фінансово не підйомним.

Предметна спеціалізація передбачає зосередженого використання конструктивно схожих машин та обладнання на спеціалізованих виробництвах.

Ще одним різновидом є детальна або вузлова спеціалізація, що означає зосередження на окремих підприємствах виробництва обмеженої кількості деталей, вузлів, агрегатів для використання їх предметно спеціалізованих підприємствах. Прикладом детальної спеціалізованих підприємств можуть бути підшипникові заводи, заводи двигунів реактивних літаків тощо.

Далі слід відмітити технологічну спеціалізацію, яка передбачає створення підприємств для створення окремих технологічних операцій (процесів).

Розвиток спеціалізації (особливо детальної та технологічної) визначає розповсюдження, яке приймає участь в спільному виготовлені продукції. Завдяки кооперуванню з’являється можливість скоротити виробництво більшості складних машин, прискорює упровадження нової техніки.

Не в кожної країні є умови для розвитку прогресивного спеціалізованого виробництва, розрахованого на масові або серійні випуск літакобудівної продукції.