Логіко-філософські принципи прагматики мови (аналіз концепції “мовних ігор” Л. Вітгенштейна)

2. Критерій достовірності Л. Вітгенштейна – це критерій семантичної відносності, завжди апріорно конвенціонально заданий. 

3. Концепція «мовних ігор» пізнього періоду філософії Л. Вітгенштейна детермінована онтологічною концепцією «Логіко-філософського трактату»: «Світ – це факти у логічному просторі». 

4. Концепція «мовних ігор» визначена розглядом об'єкта як факту в «Логіко-філософському трактаті». 

5. «Аспект бачення» Л. Вітгенштейна є основоположною можливістю для інтерпретації, внаслідок чого свідомість одночасно детермінує різні «можливі світи». 

6. Структура семантики «мовних ігор» розглядається як структура семантики «можливих світів»: критерій «достовірності» Л. Вітгенштейна передбачає безкінечну множину істинностних значень перемінних у різних контекстах чи за різного «стану речей». 

7. На підставі прагматики Р. Монтегю аксіоматизована семантична відносність значення слова (екстенсіонал), яка зумовлює концепцію «мовних ігор» Л. Вітгенштейна. 

Ці результати претендують на наукову новизну і виносяться на захист. 

Теоретичне і практичне значення роботи полягає у тому, що на підставі детального аналізу концепції «мовних ігор» Л. Вітгенштейна і розгляду її структурних елементів була визначена зумовленість даної концепції онтологічною концепцією «ЛФТ», а також на підставі прагматики Р. Монтегю була аксіоматизована семантична відносність значення слова, котра зумовила концепцію «мовних ігор» Л. Вітгенштейна. Результати даного дослідження можуть бути використані при розробці комп'ютерних програм, пов'язаних з проблемою перекладу, укладанням словників, створенням штучного інтелекту тощо. 

Структура дисертації. Пропоноване дисертаційне дослідження складається із трьох розділів, вступу, висновків, списку літератури і додатків. 

Порядок викладу матеріалу визначається послідовністю аналізу концепції «мовних ігор» Л. Вітгенштейна. Розподіл на розділи і параграфи відповідає диференціації досліджуваних питань і поставлених проблем. 

Основний зміст дисертації. У вступі обґрунтована тема і сформульовані проблеми дослідження. Зазначені новизна і практична значущість отриманих результатів. Обґрунтовані метод і структура дисертаційної роботи. 

У першому розділі – «Історичні і методологічні передумови концепції «мовних ігор» Л. Вітгенштейна» – досліджуються особливості розвитку уявлень про мову в античній, середньовічній, новоєвропейській філософії. 

У першому параграфі розглядається концепція мови Аристотеля, основний аспект якої полягає в тому, що істинне значення детерміноване речами, що змінюються, тому кожний конкретний контекст може інтерпретуватися по-різному. Природа імені, за Аристотелем, конвенціональна, як конвенціональний і «аспект бачення» у Л. Вітгенштейна. 

У другому параграфі аналізується заперечення Августином абсолютності критерію достовірності і твердження апріорної конвенціональності імені. Таке відношення до ствердження і заперечення є основним для концепції «мовних ігор» Л. Вітгенштейна. 

У третьому параграфі розглядається обґрунтування картини уявлень про «аналіз величин». Величина, як і знак, абстрактне утворення. «…Дія думки, якою ми думаємо про річ (…), відрізняється від дії думки, якою ми думаємо про неї…» – це твердження Декарта описує мовну дійсність як «мову-метамову» (термінологія А. Тарського). 

Множинність уявлень – це аргументи відносності критерію достовірності: будь-яке із уявлень для визначення істинністного значення повинне бути впроваджене у контекст («мовну гру»). 

У четвертому параграфі аналізується ідея «можливих світів» і критерій достовірності останніх. Лейбніц вважає, що саме спосіб пізнання предмета обмежує монади, а не сам предмет. Таким чином, і він же, за Лейбніцем, виключає сваволю. «Аспект бачення» Л. Вітгенштейна, так само як і «спосіб пізнання» Лейбніца, не довільний, а визначений обсягом присутньої інформації. 

У п'ятому параграфі досліджується відношення між знанням і тим, що знають про … Суб'єктивність уявлень про реальність, за Д. Юмом, Л. Вітгенштейн аргументує відносністю критерію достовірності: відсутність a priori критерію абсолютної істинності робить допустимим будь-який із можливих варіантів розгляду будь-чого, якщо він структурований «аспектом бачення» даного контексту. 

Причини і дії, за Д. Юмом, не визначені одні через одних: вони зумовлені контекстуальним «аспектом бачення», за Л. Вітгенштейном. 

У шостому параграфі розглядається аргументація апріорності «аспекту бачення». За Кантом, єдність уявлень організує об'єкт. Така «єдність уявлень» не може бути не варіативною. Варіанти уявлень об'єктів – це варіанти «мовних ігор». Варіативна основа предмета, виражена явищами, і об'єктивна неможливість вийти за межі дослідного мислення формують висновок про апріорність «аспекту бачення» Л. Вітгенштейна. 

У другому розділі – «Аналіз концепції «мовних ігор» Л. Вітгенштейна» – проводиться детальний аналіз концепції, окреслюються її структурні елементи. 

У першому параграфі визначається роль слова у мові і наводяться його (слова) можливі дефініції у «Філософських дослідженнях». 

Л. Вітгенштейн виділяє «імена», які позначають «певну річ», тобто мають значення, і слова, значення яких можуть бути використані у чітко визначених «мовних іграх», чи «мовах». «Значення слова – це його вживання», – такий висновок Л. Вітгенштейна. «Типи слів» автор «Логіко-філософських досліджень» трактує як типи «імен», морфологічна структура яких визначена вживанням. Речення – сполучення іменувань, оформлених за правилами граматики. Одне слово також може бути реченням і структурувати певну «форму життя», прикладом може бути «еліптичне речення», яке містить апріорну можливість антиномії. Модифікація граматичної структури не є показником зміни глибинної структури. Алгоритм уживання (тобто значення слова) детермінований «аспектом бачення». 

Вказівні слова («егоцентричні частки», за Б. Расселом) Л. Вітгенштейн подає як «імена», наділені універсальністю і збільшує варіативність мовних ігор. 

У другому параграфі аналізується спосіб уявлення як наслідок взаємопретину картин. 

На підставі визначення «імені» (аналіз якого поданий