Логіко-філософські принципи прагматики мови (аналіз концепції “мовних ігор” Л. Вітгенштейна)

У першому параграфі на підставі сформульованого вище визначення виділяються структурні елементи «мовної гри»: 

1) факт у будь-якому епістомологічно чи логічно можливому світі; 

2) критерій конвенціонально апріорної «достовірності»; 

3) «аспект бачення», детермінуючий інтерпретацію. 

«Аспект бачення» відношень «об'єкт» – «факт» аналізується Л. Вітгенштейном у «Логіко-філософському трактаті». У Трактаті світ розглядається як «факти у логічному просторі», «об'єкт наділений онтологічним статусом (як атоми Демокріта), але в окремих афоризмах вживається як синонім до «предмета» і «речі». У «Філософських дослідженнях» світ динамічний, і кожного нового моменту змінюється «аспект бачення», на підставі чого Л. Вітгенштейн висуває припущення, що аналізу підлягають лише явища, доступні «нашим способам уявлення» («Спосіб уявлення» – це спосіб «убачати зв'язки», див. п. 3.). 

Об'єкт може інтерпретуватись у різних «мовних іграх», у кожній з яких може бути представлений у вигляді факту. Факт – це конструювання системи відношень (зв'язків). 

У другому параграфі аналізується «логічний простір «Логіко-філософського трактату», визначений елементами теорії пізнання. 

Факт в епістемологічно чи логічно можливому світі – це факт, сконструйований елементами теорії пізнання. Факт як опис відношень – це інтерпретація («мовна гра»). «Картини фактів» – це індивідуальна інтерпретація світу. Якщо з самої по собі картини неможливо дізнатися істинна вона чи хибна («ЛФТ»), то будь-яка «мовна гра», детермінована «аспектом бачення», запроваджує свій критерій «достовірності». «Ми робимо предикатами речей те, що закладене у наших способах їх уявляти» (Л. Вітгенштейн, див. п. 5.). Факт як інваріант розгляду об'єкта. 

У третьому параграфі припускається, що контекст є детермінантом об'єкта. У попередньому параграфі факт трактується як інваріант розгляду об'єкта. 

Можливість протилежності смислів «р» і «-р» детермінує дійсність у кожний конкретний момент. Контекст («мовна гра») як опис факту визначає вид відношень і структуру зв'язків об'єкта, що розглядається. 

У четвертому параграфі обґрунтовується припущення: «значення слова», за Л. Вітгенштейном, – це аргумент його (значення слова) семантичної відносності. «Мовна гра» як опис «можливого світу» («мовна гра» – це набір правил, регламентований описом; див. п. 6.) структурована певним конвенціонально апріорним висновком («Висновки робляться a priori» («ЛФТ»). Якщо значення слова – це його використання, то структура використання детермінує його семантичну відносність. 

У п'ятому параграфі на підставі проведеного аналізу «мовної гри» і її структурних елементів структура семантики «мовних ігор» розглядається у термінах семантики «можливих світів» і прагматичної мови. 

«Мовна гра» як модальна структура у якій: 

•розгляд «об'єкта можливий як множини усіх «можливих світів» (K) ; 

•розгляд «факту» як «реального світу» (G) ; 

•«аспект бачення» відповідає рефлексивному відношенню (R) ; 

«Аспект бачення» визначає у нормальній модельній структурі можливість (◊) і необхідність (□). 

Інтерпретація прагматичної мови (L), як і «мовні ігри» визначаються «множиною усіх можливих ситуацій використання» («мовні ігри» і «сімейні подібності»). «Аспект бачення» Л. Вітгенштейна – це інтенсіонал формули з деякими невідомими індивідними, предикатними константами, який може бути застосований у конкретному контексті. Значення слова – це його використання. 

«Мовна гра», як прагматична мова, детерміновані інтенсіональним об'єктом, який відмінний у кожному конкретному випадку. 

На підставі цього можна констатувати семантичну відносність значення слова (екстенсіонал). 

У висновках робляться підсумки і намічаються перспективи подальшого дослідження. 

•Концепція «мовних ігор» Л. Вітгенштейна – кінцевий результат розвитку позитивізму, в ній «ілюзія безсумнівної достовірності пропадає» (Е. Кассірер). 

•Концепція «мовних ігор» Л Вітгенштейна як діяльність, детермінована чітким набором правил з метою досягнення певного результату, є концептуальною основою розвитку як принципів прагматики мови, так і принципів логічної прагматики. 

•Аналіз «значення слова як його використання» констатує семантичну відносність значення слова. 

•Факт як інваріант об'єкта; розгляд фактів дійсності – це інтерпретація. 

•Структура семантики «мовних ігор» розглянута як структура семантики «можливих світів»: критерій «достовірності» Л. Вітгенштейна передбачає безкінечну множину істиннісних значень перемінних у різних контекстах чи за різного «стану речей». 

Подальший аналіз концепції «мовних ігор» Л. Вітгенштейна може знайти використання у теорії аргументації: проблема перерозподілу референції як інваріант одиниці наукової парадигми. 

У додатку А – «Термінологія «Логіко-філософського трактату» і «Філософських досліджень» (проблема перекладу термінів Л. Вітгенштейна) – аналізується проблема перекладу синонімічних термінів Трактату, які у «Філософських дослідженнях» наділені Л. Вітгенштейном іншими значеннями (змінене «використання») : об'єкт (Gegenstand), факт (Tatsache), світ (Welt). Наводяться точки зору багатьох перекладачів. Труднощі перекладу пов'язані з тим, що у «Логіко-філософському трактаті» відсутні чіткі дефініції цих термінів. На думку автора даного дослідження, терміни «Логіко-філософського трактату» визначаються один через одного, чіткі дефініції відсутні. У «Філософських дослідженнях» Л. Вітгенштейн впроваджує, згідно з концепцією наведені вище слова (терміни) у різні «мовні ігри», тобто значення слів у «Філософських дослідженнях» визначається їх використанням. 

У додатку Б – «Інтерпретація факту, та об'єкта у філософії Л. Вітгенштейна» – детальніше обґрунтовується припущення автора дисертаційного дослідження: філософські концепції раннього і пізнього Л. Вітгенштейна на знаходяться у відношеннях взаємного виключення. 

 

 

1. Розгляд факту як профеномена, за Л. Вітгенштейном, – одне із можливих епістемологічних відношень (Концепція «мовних ігор» Л. Вітгенштейна як аргумент співіснування «картин уявлення»). // Філософські пошуки. Вип. І (V). – Львів, 1998, – С. 363-365. – 0, 3 др. арк. 

2.Факт як інваріант об'єкта у концепції «Логіко-філософського трактату» і в концепції «Філософських досліджень» Л. Вітгенштейна// Філософські пошуки. Вип. І (V). – Львів, 1998. – С. 298-302. – 0, 5 др. арк. 

3.Проблема концепций “Логико-философского трактата” и “Философских исследований” Л. Витгенштейна в контексте их терминологических систем // Русская филология. Украинский вестник. № 1-2. – Харьков, 1999. – с. 4-6. – 0, 3 др. арк. 

4.Екзистенційна спрямованість прози Володимира Набокова// Актуальні проблеми духовності. Матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції. – Кривий Ріг, 1995. – С. 174- 178. – 0, 5 др. арк. (У співавторстві з О.О. Рильковим). 

5.Молодежь и современное общество// Диагностика и прогнозирование социально-экономических процессов. Материалы международной конференции. – К. : АН Украины, 1993. – 0, 3 др. арк. (У співавторстві з І. П. Пікущим.) 

 

 

У дисертації досліджується концепція «мовних ігор» Л. Вітгенштейна, що є основоположною для генези як принципів прагматики мови, так і принципів логічної прагматики. На підставі проведеного аналізу концепції «мовних ігор» запропонована семантична відносність «значення слова». Структура семантики «мовних ігор» розглянута як структура семантики «можливих світів», так як критерій «достовірності» Л. Вітгенштейна передбачає безкінечну множину істиннісних значень перемінних у різних контекстах чи за різного «стану речей». 

Інтенсіональне значення детермінується його екстенсіоналом («значення слова – це його вживання» (Л. Вітгенштейн). 

Ключові слова: «мовна гра», «аспект бачення», «критерій достовірності», «факт», «об'єкт», «значення слова», інтенсіонал, екстенсіонал, прагматика мови, логічна прагматика. 

 

В диссертации исследуется концепция «языковых игр» Л. Витгеншейна, являющаяся концептуальной основой развития как принципов прагматики языка, так и принципов логической прагматики, рассмотрены ее структурные элементы, определяется роль концепции «языковых игр» в современных логических исследованиях. 

В результате проделанного анализа концепции «языковых игр» Л. Витгенштейна было сформулировано одно из возможных понятий «языковой игры»; критерий «достоверности» Л. Витгенштейна был рассмотрен как критерий семантической относительности, конвенционально заданный. Было сделано предположение о том, что концепция «языковых игр» позднего периода философии Л. Витгенштейна определена концепцией «Логико-философского трактата»: «Мир – это факты в логическом пространстве; «концепция «языковых игр» определяется рассмотрением объекта как факта в «Логико-философском трактате». 

На основании анализа концепции «языковых игр» было предположено, что «аспект видения» – это основополагающая возможность интерпретации, вследствие чего сознание одновременно детерминирует различные «возможные миры». 

«Аспект видения» может рассматриваться как «переживание» значения слова (намерение «языковой игры»). Аспект видения вещи актуален в контексте рассмотрения. Контекст («языковая игра») – это интерпретация действительности. Предположена семантическая относительность «значения слова» (рассмотрение структуры семантики «языковых игр» как структуры семантики «возможных миров»). Интенсиональное значение детерминируется его экстенсионалом («значение слова – это его употребление» (Л. Витгенштейн)). 

«Языковая игра», как и прагматический язык, детерминированан интенсиональным объектом, который отличается в каждом конкретном случае. На основании этого можно констатировать семантическую относительность значения слова (экстенсионал). 

Ключевые слова: «языковая игра», «аспект видения», «критерий достоверности», «факт», «объект», «значение слова», интенсионал, экстенсионал, прагматика языка, логическая прагматика. 

The dissertation is devoted to the conception of «language games» and its structural elements, the role of the conception of «language games» is analyzed in modern logical research studies. Semantic relativity of the word-meaning is proposed on the grounds of analysis of the conception of «language games». The structure of semantics of «language games» is considered as the structure of semantics of «possible worlds». 

Intensional meaning is determined by its extensional («the word-meaning is the word's usage» (L. Wittgenstein). 

Key words: language games, viewpoint, criterion of reliability, fact, object, word-meaning, intencional, extensional, pragmatic language, logical pragmatic.