+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
64
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">Завдяки впливу на головні компоненти біосфери, діяльність людства поширюється у найвіддаленіші зони планети. Наприклад, ДДТ (у народі — дуст) був виявлений у печінці тюленів і дельфінів, виловлених в Антарктиді, де жоден інсектицид ніколи не застосовувався. Це пояснюється здатністю живих організмів до біоакумуляції, тобто нагромадження в тканинах речовин, що надходять з довкілля. Різні організми мають певний коефіцієнт біоакумуляції. Коефіцієнт біоакумуляції — це відношення концентрації речовини в організмі до концентрації його в навколишньому середовищі. Він становить величину, що дорівнює: для рослин — 0,1; комах — 0,3; хробаків — 70; гризунів — до 100; креветок — 1000; устриць — 10 000; риб — 100 000, Так, у озерах США виявлено ДДТ у зоопланктоні в кількості 5 мг/кг, у дрібних рибах — до 10 мг/кг, у великих рибах — до 200 мг/кг. У організмі птахів, що харчуються рибою, кількість ДДТ становила 2500 мг/кг, що призводило до їх загибелі.
Питання для контролю
1.Біогеоценоз, його характеристика й компоненти.
2.Адаптивні типи людини.
3.«Прихоплюючий» тип людей.
4.Антропоекологічні системи та здоров’я людей.
5.Енергозбереженність і технічна озброєність — передумови заселення екологічних ніш.
6.Природні явища — джерела негативних факторів.
7.Джерела негативних факторів побутового походження.
8.Біоакумуляція та її кількісна характеристика. Вплив біоакумуляції на проникнення радіоактивних речовин в організм людини.
1.3. Анатомо-фізіологічні механізми безпеки й захисту людини від впливів негативно діючих факторів
У процесі еволюції в організмі людини сформувалися механізми, що забезпечують його пристосування до різних умов життя, а також стабілізацію активності органів і систем у певних функціональних діапазонах. Можливості організму реагувати на зовнішні та внутрішні подразники доволі обмежені, але комбінація різних реакцій розширяє можливості організму під час його взаємодії з довкіллям.
На організм людини негативно впливають різні фактори зовнішнього середовища — фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні. Ступінь їх шкідливості відносний і залежить від супутніх умов і стану зовнішнього та внутрішнього середовища організму. Вплив усіх цих факторів здійснюється в конкретних соціальних умовах існування, що нерідко мають вирішальне значення в забезпеченні нормальних умов життєдіяльності.
Здатність організму реагувати на вплив факторів оточуючого середовища називають реактивністю.
Реактивність забезпечується захисно-компенсаторними системами й механізмами, у функціонуванні яких вирішальна роль належить нервовій системі. У процесі становлення людини нервова система стала провідною, вона підтримує цілісність організму, його єдність з довкіллям, забезпечує збереження сталості внутрішнього середовища, будови, функцій.
Нервова система виконує такі найважливіші функції:
-здійснює взаємодію організму з навколишнім середовищем, забезпечуючи його пристосування до мінливих умов існування, що постійно змінюються;
-поєднує органи й системи тіла в єдине ціле та погоджує їх діяльність;
-на вищому етапі розвитку нервова система сприяє здійсненню психічної діяльності на основі фізіологічних процесів відчуття, сприйняття й мислення.
Нервову систему умовно поділяють на: соматичну, що керує мускулатурою кістяка й деяких внутрішніх органів (гортань, глотка), й вегетативну — іннервуючу (що за допомогою нервів здійснює зв’язок органів і тканин з центральною нервовою системою) м’язи, шкіру, судини.
Цей поділ доволі умовний, адже вегетативна нервова система іннервує всі органи, а також визначає тонус мускулатури кістяка.
Нервову систему за топографічним принципом поділяють на центральний і периферичний відділи. Під центральною нервовою системою розуміють спинний і головний мозок, під периферичною — нервові корінці, вузли, сплетення, нерви та нервові периферичні закінчення. Як у центральній, так і в периферичних відділах нервової системи є елементи соматичної та вегетативної частин, завдяки чому досягається її єдність.
Спинний і головний мозок — це скупчення нервових клітин разом з найближчими розгалуженнями їх відростків. Нервові клітини існують також у вигляді вузлів і поза центральною частиною нервової системи (спинномозкові вузли, вузли черепно-мозкових нервів, численні вузли вегетативної нервової системи). Нерви — це скупчення нервових волокон (відростків), які йдуть від вузлів нервових кліток спинного та головного мозку. Вони здійснюють зв’язок між центральною нервовою системою та окремими органами й клітинами організму. Нерви, що передають імпульси збудження з центральної нервової системи до робочих органів, називають спадними, відцентровими, чи руховими. Нерви, що передають імпульси збудження від різних органів і ділянок тіла до головного та спинного мозку, називають висхідними, або доцентровими, чи чутливими. Найчастіше нерви бувають змішаними, у їх складі є як чуттєві, так і рухові волокна. Рухові нерви закінчуються руховими закінченнями — ефекторами, чутливі нерви — чутливими закінченнями — рецепторами.
Рецептори — нервові клітин, що мають вибіркову чутливість до впливу зазначених факторів. Рецептори бувають у вигляді простих нервових закінчень, мають форму волосків, пластинок, колбочок, паличок, кульок, спіралей, шайбочок. Частина рецепторів сприймає фактори навколишнього середовища. Це — екстерорецептори. Решта — сприймає зміни внутрішнього середовища організму. Їх називають інтерорецепторами. Наприклад, фоторецептори, розташовані в сітківці ока, сприймають електромагнітні хвилі видимого діапазону. Фонорецептори вуха реагують на механічні коливання повітря опосередковано через системи внутрішнього вуха. Тактильні рецептори — це рецептори дотику. Баро- й осморецептори судин відчувають зміни гідростатичного й осмотичного тиску крові. Рецептори вестибулярного апарата сприймають зміни положення голови й тіла щодо вектора гравітації. Проприорецептори м’язів і сухожиль реагують на зміну напруження м’язів і положення частин тіла відносно один одного. Хеморецептори чутливі до впливу хімічних речовин, глюкорецептори сприймають зміни