Макроекономічна нестабільність

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

інфраструктури, проводити антимонопольну політику. По-друге, здійснювати керівництво процесом приватизації, визначати її масштаби, терміни і форми проведення, оцінку приватизованого державного майна. По-третє, забезпечення правової бази усіх перетворень, а також проведення макроекономічної політики (кредитно-грошової, податкової, політики доходів). Україна використала найгірший варіант переходу до ринкової економіки – “шокову терапію” при майже повній відсутності втручання держави в цей процес. Як результат – скорочення виробництва, різке зниження рівня життя, значне майнове розшарування населення, корупція, організована злочинність, зменшення тривалості життя. Минуло 12 років, а Україну так і не визнано країною з ринковою економікою. На відміну від України ринкові реформи в Китаї здійснювались поступово, при активному втручанні держави в цей процес. В підсумку, за останні два десятиріччя темпи економічного зростання китайської економіки – найвищі у світі і склали біля 9% в рік, а доходи на душу населення збільшувались на 8% щорічно. За 20 років реальне виробництво і реальні доходи країни збільшилися в чотири рази. Для порівняння, в Україні щоб лише досягти дореформеного рівня доходів потрібно понад 10 років, при щорічному темпі зростання ВВП на 6%.

2.2 Наслідки макроекономічної нестабільності і ефективність їх подолання

Будь-якій формі руху матерії, включаючи економічну, властива нестабільність, яка проявляється в тому, що зміни в будь-якому системному об'єкті нагромаджується поступово і система їх сприймає спокійно, оскільки коливання, спричинені цими змінами, за своєю силою не перевищеють потужність стабілізуючих механізмів системи. Як тільки домінування стабілізуючих чинників порушується, зв'язки, що утримували систему в спокійному стані, руйнуються, система збурюється, коливання її стають відчутними. Такий стан характеризує систему як нестабільну. Періодичність таких коливань, яку порушують стабільність системи, залежить від самої системи та сили тих причин, що впливають на її коливання. [3, c. 445].

Наслідками макроекономічної нестабільності є безробіття, інфляція, економічна криза.

Наслідки безробіття багатогранні і дуже нерівномірно розподіляються в суспільстві, оскільки і саме безробіття як явище нерівномірно вражає різні верстви населення. У найбільшій мірі безробіття поширене серед молоді, низько кваліфікованих працівників та найбідніших верств населення.

Безробіття породжує такі негативні соціально – економічні наслідки:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно ззайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, як би спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно.

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення.

5. Сам факт безробіття наносить людині найтяжку психологічну травму, порівняну із самими неприємними обставинами (смерть близьких, тюремне ув'язнення тощо). [20, c. 114].

Інфляція негативно позначається на всіх сторонах суспільного життя країни. ЇЇ соціально-економчні наслідки виявляються в тому, що:

знижуються реальні доходи населення (інфляційний податок) ;

знецінюються фінансові активи зі сталим доходом;

зростає бюджетний дефіцит і державний борг;

порошується нормальний розподіл доходів між дебіторами і кредиторами (він інфляції виграють дебітори, які позичають гроші з вищою купівельно спроможністю, повертають – з нищою, а програють – кредитори, які надають позики) ;

знижується мотивація до інвестування довгострокових програм (довгострокові інвестиції стають ризиковими, тому що реальний очікуваний прибуток може суттєво зменшитись внаслідок інфляції) ;

прискорюється матеріалізація грошей (в умовах інфляції зростають ціни на товарно – матеріальні цінності, нерухомість, а тому від “гарячик” грошей економічні суб'єкти намагаються позбутися шляхом вкладання їх у запаси) ;

підвищуються ціни на товари і послуги, що погіршує рівень життя представників соціальних груп з твердими доходами, загострює соціальну напругу в суспільстві;

знижується мотивація до праці (втрачається бажання у виробників створювати якісні товари) ;

доходи суспільства перерозподіляються на користь підприємств – монополістів, фінансових структур, тіньової економіки;

погіршується стан платіжного балансу (конкурентоспроможність експорту країни знижується, а імпортні товари стають дешевшими за вітчизняні – скорочується експорт і зростає імпорт, капітал “втікає” за кордон) ;

підривається управлінський механізм економіки, знижуються позиції владних структур (дестабілізуючи економічну активність у країні, інфляція автоматично знижує ефективність економічних важелів регулювання та підриває довіру до урядових програм). [12, c. 276-277].

Виграш від інфляції отримують:

- галузі з швидким оборотом капіталу, в тому числі через спекулятивні операції;

- галузі з продукцією, не реалізованої, що знаходиться на складах;

- зростання грошових доходів (попиту) може в короткостроковому періоді стимулювати виробництво та збут продукції, яка не продавалося із-за низьких цін.

Основні наслідки, які спричинила криза:

- посилення рівня безробіття в нашій державі і як наслідок збільшення розшарування суспільства;

- значне збільшення кількості людей за межею бідності;

- різке подорожчання кредитів;

- посилення трудової міграції. Збільшилась кількість людей, які в пошуках заробітку подались за кордон;

- подорожчання споживчих товарів та посилення темпів інфляції в нашій державі;

Підсумовуючи сказане можна зробити висновок:

- економічна криза є тимчасовим явищем, оскільки є частиною економічного циклу, якому