Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Матвій Миколайович Маврогордато – громадський діяч, благодійник та меценат

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 

рр. – по 1000 рублів щорічно, що склало разом 12 тисяч 600 рублів. На потреби Одеської духовної семінарії він пожертвував 500 рублів, а в Харківському дитячому притулку заснував стипендію свого імені для вихованок, на що зробив внесок у розмірі780 рублів. 1898 р. М. Маврогордато пожертвував 600 рублів на закупівлю палива для училища сліпих, заснованого Одеським відділенням Опікунства імператриці Марії Олександрівни про сліпих [13, арк. 6 зв. ].

У травні 1896 р. Матвій Миколайович разом із одеським 2-ї гільдії купцем Стельяном Па- найотовичем Тріархі узяв на себе витрати з перебудови двоповерхового будинку, що належав Одеському грецькому благодійному товариству й розташовувався на Мало-Фонтанній дорозі. Договір про будівельні роботи, підписаний між М. М. Маврогордато і С. П. Тріархі, з одного боку, і підрядчиком Іваном Петровичем Олів’є, з іншого, передбачав використовування якісних матеріалів при облаштуванні майбутньої богадільні. Загальний кошторис, що включав вартість матеріалів і роботи, склав 7 тисяч 100 рублів. Договором передбачалося прийняття богадільні замовниками наприкінці липня того ж року [11, арк. 33-34 зв. ].
Як людина небайдужа в питаннях віри, Матвій Миколайович робив чимало для підтримки православної церкви. У січні 1898 р. «в пам'ять священної коронації їх імператорської величності» Миколи II й дружини його Олександри Федорівни він пожертвував 1000 рублів на виготовлення іконостаса для Свято-Успенської церкви с. Серебрик Гайсинського повіту Подільської губернії [13, арк. 6 зв. ]. 30 червня 1900 р. Матвій Маврогордато одержав дозвіл від Херсонської духовної консисторії на спорудження власним коштом домової церкви в ім'я святителя Миколая Мерлікійського Чудотворця і святої мучениці Аріадни, небесних покровителів його батьків. Вона будувалася на ділянці землі, що належала богадільні Одеського грецького благодійного товариства та знаходилась у кінці Удільного провулка, на Мало-Фонтанній дорозі. У храмі було дозволено влаштувати сімейний склеп і перенести прах родичів, похованих на Старому міському кладовищі [10, арк. 141; 13, л. 11 об. ]. Церква була побудована за проектом Ю. М. Дмитренка та була п’ятибанною, витонченою, багато прикрашеною та гарно орнаментованою будівлею. Внутрішнє вбрання храму також вирізнялося розкішшю та вишуканістю інтер’єру – білий іконостас, мозаїчний скляний купол, великі готичні вікна, оригінальні люстри, неповторна гра світла. Будівництво церкви коштувало 80 тисяч рублів. Ще 7 тисяч Матвій Миколайович пожертвував на її утримання [22, с. 2; 18, с. 100-103]. У серпні 1902 р. церкву святих Миколая й Арі- адни було побудовано, освячено і внесено на баланс Одеського грецького благодійного товариства [12, арк. 1-4]. За радянських часів її було закрито, поховання сплюндровано. 1991 р. храм повернуто віруючим та освячено на честь святого праведника Іоанна Кронштадтського.
15 листопада 1889 р. Матвій Миколайович Маврогордато прийняв підданство Російської імперії [15, арк. 5; 14, арк. 9; 13, арк. 1, 4]. А 16 лютого 1900 р. патріарх єрусалимський Никодим звернувся на ім'я вдової імператриці Марії Федорівни, матері царюючого імператора Миколи II, із проханням про надання М. М. Мавро- гордато дворянської гідності Російської імперії [15, арк. 2-3 об. ]. Лист патріарха був переданий в Канцелярію прохань його імператорської величності, де й винесений вердикт про необхідність клопотання з боку самого Матвія Миколайовича [15, арк. 1, 8-8 зв. ].
1903 р. Матвій Маврогордато спрямував документи до Департаменту Герольдії Урядового Сенату з проханням визнати його в російському спадковому дворянстві, аргументуючи свої претензії давністю роду: «Род, к которому я принадлежу, происходит из Черногории , и две ветви этого рода вступили в минувшем столетии вроссийское подданство и за ними признан княжеский титул» [13, арк. 4]. Як підтвердження свого старовинного аристократичного походження прохач додав грамоти, видані вселенськими константинопольськими патріархами Анфимом від 28 серпня 1896 р. й Костянтином від 14 серпня 1897 р. Підписи обох патріархів були засвідчені в Генеральному консульстві Російської імперії в Константинополі. У грамотах підкреслювалось, що рід Маврогордато або Маврокордато, «две ветви одного и того же фамильного древа», дворянський і знаменитий, відзначився багатьма значними послугами, наданими ним Православній східній церкві [13, арк. 4-4 зв., 10-11]. Урядовий Сенат розглянув справу Маврогордато, ухвалив залишити її без наслідків, оскільки «иностранцы, присягнувши на подданство России и просящие о причислении в российское дворянство по дипломам от чужих государей им данным, производятся в российское дворянство не иначе, как по заслугам, оказанным российскому государю и государству, или по достижении чинов, присвояю- щих сие звание коренным жителям, по порядку службы, а вне этого общего порядка... дворянское достоинство в России может быть приобретено лишь по особой монаршей милости, по непосредственному его императорского величества соизволению.. Проситель принадлежит к купеческому сословию, на действительной государственной службе не состоял и не имеет чина, присвояющего ему потомственное дворянство. « [13, арк. 14-15].
27 вересня 1911 р. Матвій Миколайович надіслав до Департаменту Герольдії Урядового Сенату прохання про зарахування його до стану спадкових почесних громадян Російської імперії та виготовлення диплома, що засвідчує цей статус [14, арк. 6-7]. До документів додавалося свідоцтво з Одеської купецької управи Міністерства торгівлі й промисловості, в якому наголошувалося на заслугах М. М. Маврогордато в галузі торгівлі та промисловості [14, арк. 8]. 11 грудня 1911 р. було ухвалене позитивне рішення Сенату. 23 січня 1912 р. грамота на спадкове почесне громадянство, після сплати прохачем державного мита в 600 рублів за присвоєння звання почесного громадянина й 25 рублів за
виготовлення диплома, була надіслана з Санкт-Петербурга до канцелярії одеського градоначальника для вручення Матвію Миколайовичу [14, арк. 2-5].
Разом із чоловіком до стану спадкових почесних громадян була долучена й Олександра Тимофіївна Маврогордато, котра знаходилася з ним в одному становому купецькому свідоцтві [14, арк. 8].
З Олександрою Тимофіївною Марковою, київською купчихою, «дівицею 34-х років», 41-річний Матвій Миколайович повінчався 19 жовтня 1903 р. у Варваринській церкві с. Кор Сорокського повіту. Свідками вінчання були титулярний радник Олексій Федорович Назаренко, колезький секретар Микола Семенович Якимчук і вчитель Іван Гаврилович Зелінський [14, арк. 11].
Помер Матвій Миколайович Маврогордато 28 червня 1912 р. в Одесі й був похований у родовій усипальні при церкві святих Миколая та Аріадни. 7/20 липня 1918 р. Олександра Тимофіївна Маврогордато в пам'ять свого покійного чоловіка Матвія Миколайовича запропонувала прийняти від неї в дар місту 100 тисяч рублів на спорудження сирітського землеробського притулку. Гроші передбачалося вносити на рахунок попечительської ради притулку в Одеську контору Державного банку таким чином: 1918 р. – 40 тисяч на заготівлю будматеріалів, у січні 1919 р. – 35 тисяч на будівництво й облаштування притулку, а в січні 1920 р. – 25 тисяч як недоторканний капітал притулку [4, арк. 1-2 зв. ]. На жаль, задум О. Т. Маврогордато не був реалізований унаслідок соціальних потрясінь, що знищили Російську імперію.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
 
  1. Державний архів Одеської області, ф. 2. Канцелярія Одеського градоначальника, оп. 1, спр. 653. Об устройстве временного приюта для подкидышей. 1864-1869.
  2. Державний архів Одеської області, ф. 4. Одеська міська дума, оп. 1, спр. 579. Об устройстве на Куяльницком лимане барака на 28 человек на средства, пожертвованные Н. М. Маврокордато. 1897 (втрачена).
  3. Державний архів Одеської області, ф. 16. Одеська міська управа, оп. 79, спр. 83. Об устройстве на средства тайного советника Г. Г. Маразли здания для неимущих больных на Куяльницком лимане. 1904.
  4. Державний архів Одеської області, ф. 16. Одеська міська управа, оп. 123, спр. 1457. О принятии пожертвования в сто тысяч руб. от А. П. Маврогор- дато на постройку земледельческого сиротского приюта. 1918.
  5. Державний архів Одеської області, ф. 37. Херсонська духовна консисторія, оп. 12, спр. 63. Метрическая книга Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви. 1882.
  6. Державний архів Одеської області, ф. 37. Херсонська духовна консисторія, оп. 13, спр. 238. Метрическая книга Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви. 1893.
  7. Державний архів Одеської області, ф. 37. Херсонська духовна консисторія, оп. 13, спр. 467. Метрическая книга Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви. 1900.
  8. Державний архів Одеської області, ф. 188. Родинний фонд Родоканакі-Юр’євичів, оп. 1, спр. 4.
  9. Документы по духовному завещанию Федора Родо- канаки. 5 марта 1882 – 7 февраля 1908.
  10. Державний архів Одеської області, ф. 765. Одеське грецьке благодійне товариство, оп. 1, спр. 3. Переписка с одесским градоначальником, учебным округом и другими об учреждении в Одессе Греческого благотворительного общества. 1871-1888.
  11. Державний архів Одеської області, ф. 765. Одеське грецьке благодійне товариство, оп. 1, спр. 7. Списки греческо-подданных и других лиц, получивших денежную помощь от Общества и переписка о пожертвованиях, об оказании материальной помощи нуждающимся, и по другим вопросам. 1892-1900.
  12. Державний архів Одеської області, ф. 765 Одеське грецьке благодійне товариство, оп. 1, спр. 9. Счета и чертеж на постройку дома общества. 18961916.
  13. Державний архів Одеської області, ф. 765. Одеське грецьке благодійне товариство, оп. 1, спр. 13. Отчет Греческого благотворительного общества с 1 января по 31 декабря.
  14. Российский государственный исторический архив, ф. 1343. Правительствующий Сенат. Департамент Герольдии, оп. 36, д. 14817. Дело о признании в потомственном дворянстве одесского 1-й гильдии купца Матвея Маврогордато. 1897-1903.
  15. Российский государственный исторический архив, ф. 1343. Правительствующий Сенат. Департамент Герольдии, оп. 40, д. 3106б. Дело о почетном гражданстве Матвея Маврогордато. 1911-1912.
  16. Российский государственный исторический архив, ф. 1412. Канцелярия его императорского ве-
  17. личества по принятию прошений, на высочайшее имя приносимых, оп. 12, д. 11. Маврогордато Матвей, помещик, бывший греческий подданный. О возведении его в дворянское достоинство. 1900.
  18. Адрес-календарь Одесского градоначальства на 1901 г. [Текст]. – Одесса: Типография штаба Одесского округа, 1900. – XVI, 348, 195, 78 л.
  19. Александров Р. «Санатория для головы» / Р. Александров [Електронний ресурс] // Пассаж. – 2002. – Режим доступу: http: //www. odessapassage. com/passage/magazine_details. aspx? lang=rus&id=35770. – Назва з екрану (24. 02. 2007).
  20. Богданович О. Жизнь архитектора Дмитренко (1858-1918) [Текст] / Ольга Богданович. – Одесса: Астропринт, 2011. – 159 с.
  21. Вся Одесса. Справочная и адресная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1914 г. [Текст]. – Одесса: Одесские новости, 1914. – 1412 с.
  22. Греки Одессы Именной указатель по метрическим книгам Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви [Текст] / Авторы-сост. : Л. Г. Белоусова, Т. Е. Волкова, Г. Л. Малинова, В. В. Харковенко. – Одесса: ПП «Фонтосинтетика», 2004. – Ч. III: 18531874. – 242 с.
  23. Терентьева Н. А. Одесские купцы Родоканаки [Текст] / Наталия Терентьева // Подвижники й меценати. Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII-XIX ст. – К. : Інститут історії України НАН України, 2001. – С. 153-166.
  24. Освящение церкви при греческой богадельне [Текст] // Одесские новости. – 1902, 12 августа. – С. 2.
  25. Argenti P Libro d’oro de la noblesse de Chio: 2 vol. [Техї] / Philip Argenti. – London: Oxford university press, 1955. – V. 2. – P. 79-99.
 
Фото Капча