Медико-соціальна експертиза тимчасової та стійкої непрацездатності

4. Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі довідки про смерть, виданої органом реєстрації актів громадянського стану.

Допомога на.поховання члена сім'ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі довідки про смерть, виданої органом реєстрації актів громадянського стану, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім'ї на утриманні застрахованої особи.

 

Розділ 4.

ЕКСПЕРТИЗА СТІЙКОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ.

Експертиза стійкої втрати працездатності проводитеся медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), які у своїй роботі взаємодіють з лікувально-профілактичними закладами, Фондом соціального захисту інвалідів, пенсійним Фондом, управлінням праці та соціального захисту населення, центрами зайнятості, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, управлінням СБУ та МВС області, військовими комісаріатами, MACK «Оранта» та іншими державними установами і громадськими організаціями..

Згідно з постановою Кабінету Міністрів. України від 23 травня 2001 р. № 566 «Про внесення змін до Положення про медико-соціальну експертизу» до складу обласних,, міських, міжрайонних, районних МСЕК введені представники Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. та професійних захворювань та представники вїйськово - медичної служби СБУ з правом дорадчого голосу.

Представники Фонду залучаються до участі в роботі МСЕК з метою поліпшення роботи з профілактики інвалідності та реабілітації осіб з виробничими травмами та професійними, захворюваннями, підвищення якості медико-соціального експертного обслуговування потерпілих на виробництві, забезпечення цільового використання коштів Фонду для проведення медичної, соціальної та професійної реабілітації.

Згідно з наказом МОЗ України від 16.07.2001 р. №291 «Про затвердження Порядку участі представників Пенсійного Фонду та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в роботі медико-соціальних експертних комісій» доскладу МСЕК введені представники цих фондів.

У зазначеному наказі визначені основні задачі, функції, права та обов'язки представників фондів: 

-участь у плануванні роботи МСЕК, погодження; графіків спільних засідань;

-аналіз стану та причин довготривалої, стійкої втрати працездатності, інвалідності за регіонами, установами, організаціями, підприємствами усіх форм власності;

-забезпечення додержання чинного законодавства у роботі МСЕК;

- надання консультативної допомоги   МСЕК  з   питань пенсійного забезпечення інвалідів та допомоги у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювань та травм, не пов'язаних з нещасними випадками на виробництві;

- надання роз'яснень та правової допомоги інвалідам при розгляді    питань їх соціально-трудової та професійної реабілітації, соціального захисту;

- удосконалення    спільної     роботи     з     МСЕК     щодо профілактики інвалідності, експертизи втрати працездатності та реабілітації інвалідів.

Представники цих Фондів мають право:

-брати участь у засіданнях МСЕК з правом дорадчого голосу; рішення представників мають рекомендшіійний характер;

-відвідувати в установленому порядку установи, організації ;.та підприємства усіх фбрм власності з метою виявлення факторів, що небезпечно впливають на здоров'я й працездатність інвалідів;

- ознайомлюватися та одержувати від МСЕК інформацію і документацію, необхідну для виконання докладених на них завдань;

-оскаржувати рішення МСЕК у встановленому порядку. Представники фондів у разі їх незгоди з рішенням МСЕК у письмовій формі викладають свою думку в акті та журналі протоколів засідань комісій.

Експертиза стійкої втрати працездатності проводиться у відповідності до «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої Наказом МОЗ України від О7.04.20Ф4.р. № 183 (зі змінами згідно наказу МОЗ України від 23.11.2004 р. № 565). 

ЗАТВЕРДЖЕНОЗареєстровано в Міністерстві

Наказ Міністерстваюстиції України

охорони здоров'я України.22 квітня 2004 р.

0704.2004р.№ 183за № 516/9115

(Зі змінами згідно наказу МОЗ України від 23.11.2004 р. №565)

4.1. Інструкція про встановлення груп інвалідності. 

І.Загальна положення.

Законом України "Про основи соціальної захіпленості Інвалідів в Україні" визначається, що інвалідом є особа зі стійким . розладом функцій організму, зумовленим, захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

1.1 .В цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

Інвалідність - соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що ііпшврдить до необхіднос-гі соціального захисту і допомоги.

Життєдіяльність — повсякденна діяльність, що здатна забезпечити людині своє існування, існування інших членів суспільства та всього суспільства у цілому шляхом навчання, спілкування, орієнтації; пересування, самообслуговування, контролю за своєю поведінкою, участі у трудовій: діяльності. Життєдіяльність являє собою інтеграцію фізичних, психологічних та соціальних функцій людини.

Обмеження життєдіяльності — неможливість виконувати повсякденну діяльність способом та в об'ємі, звичайних для людини, що створює перешкоди у соціальному середовищі, ставить її в незручне становище порівняно зі здоровими і проявляється частковою або повною втратою здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, контролю за поведінкою, а також звичним обмеженням обсягу трудової діяльності, зниженням кваліфікації і призводить до соціальної дезадаптації. 

Категорії (критерії) життєдіяльності - це здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спіткування, навчання, виконання трудової діяльності.

Здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом).

Параметри оцінки - характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватися транспортом, потреба