Механізм виконання дохідної частини державного бюджету та його вдосконалення

Важливою складовою частиною бюджетного механізму виступають бюджетні стимули, направлені на своєчасне і повне поступлення коштів у централізований фонд держави, найбільш економне та ефективне використання бюджетних асигнувань. Відомо, що люба система стимулювання передбачає також ще й санкції. В основному санкції застосовуються за порушення бюджетного законодавства. Відокремлення понять стимулів і санкцій має на меті розподілити напрями дії важелів. Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції – покарання. На практиці в ролі стимулів виступають пізні пільги, а санкції – це штрафи, пені. Крім того, важелі керування бюджетним механізмом підрозділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, умови і принципи асигнувань коштів з бюджету.

Принципи являють собою основоположні елементи системи управління. За їх допомогою відбувається налагодження бюджетного механізму, його орієнтування та розв’язання певних завдань. Принципи встановлюють характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому. Зміна принципів може докорінно змінювати дію бюджетного механізму, що наглядно видно при переході до ринкових відносин в організації бюджетних ресурсів від юридичних та фізичних осіб. Дуже важливо, щоб ті чи інші принципи не тільки декларувались, а й неодмінно були життєздатними і щоб їх обов’язково дотримувались на практиці.

Економічні умови, в яких функціонує державний бюджет на різних етапах суспільного розвитку, впливають на форми організації бюджетних відносин, масштаб і долю фінансових ресурсів, що перерозподіляються через бюджет і як результат приводить до іншого якісного і кількісного спектру дії розширеного відтворення.

Умови формування доходів, нагромаджень і фондів визначаються відповідними законодавчими і інструктивними документами. Це порядок формування доходів, визначення ставок податків, норми, нормативи та інші. Умови бюджетних відносин мають бути узгоджені з їх принципами, не вступати в протиріччя з ними. Це по суті техніка бюджетних розрахунків. Однак непотрібно ні применшувати і перевищувати її значення. Без досконалої техніки не може нормально функціонувати механізм, але найдосконаліша техніка не допоможе, якщо механізм складено з зіпсованих, або зношених інструментів.

Надзвичайно важливе місце в системі управління бюджетним механізмом займають норми витрат на утримання бюджетних установ та ставки зарплати, пенсій, стипендій. Необґрунтовані або не взаємозв’язані норми і нормативи можуть розладнати роботу найдосконалішого механізму. Головна вимога до них полягає в тому, щоб їх встановлення та зміна базувались на соціальній спрямованості та на науково обґрунтованій методиці.

Становлення самостійності Української держави, перехід економіки із планових засад господарювання на ринкові вимагають нових підходів до формування її соціально-економічної стратегії та розробки законодавчої бази, спрямованої на досягнення стратегічних завдань.

Результати функціонування економіки України та її бюджетної системи за останні роки дають підстави стверджувати, що економічна політика в цілому, та бюджетна, зокрема, не були спрямовані в належне русло і у достатній мірі не сприяли розвитку економічної системи у ринкових умовах, внаслідок чого поглибилася економічна криза, скоротилися обсяги валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного і місцевих бюджетів тощо. Прийняті законодавчі акти та заходи організаційного характеру дещо сповільнили кризові явища, але до радикальних змін не призвели. Одними із причин такого становища вважаємо, що, з одного боку, перехід економіки від планових принципів функціонування до ринкових мав базуватися на новій соціально-економічній доктрині, яка мала б бути покладена в основу всієї економічної політики держави. Зрозуміло, що формування економічної системи ринкового типу виключно на базі планової економіки є неефективним, оскільки функціонування економічного механізму у цих системах суттєво відрізняється. Законодавча база була розроблена з урахуванням вимог ринку без зміни змісту економічних відносин. Накладання двох несумісних елементів таким чином, звичайно, призвело до негативних наслідків, чого і слід було чекати.

Вивчення досвіду законотворення у розвинутих країнах Заходу і перенесення цієї практики в Україну. Ми вважаємо недоцільним, а в деяких випадках, шкідливим копіювання законодавства інших розвинутих країн та їх автоматичне перенесення в Україну, так як наша держава знаходиться в інших умовах, що вимагає розробки власної економічної системи ринкового типу, власної законодавчої бази, специфічних для України, які б базувалися на власній основі.

Вітчизняне законодавство в галузі економіки, включаючи бюджетне, доцільно формувати з врахуванням таких умов:

• наукове обґрунтування, що базується на всебічному врахуванні об’єктивних економічних законів та закономірностей розвитку суспільства;
• врахування особливостей сучасного стану соціально-економічного розвитку країни, історичного досвіду, природно-кліматичних, географічних, екологічних, демографічних умов, національних традицій, менталітету народу, умов внутрішньої та міжнародної обстановки тощо;
• вивчення і використання попереднього досвіду господарського і фінансового будівництва національної економіки;
• врахування власних помилок і помилок інших держав при формуванні окремих напрямів економічної політики;
• використання системного комплексного підходів при формуванні всіх