Механізм виконання дохідної частини державного бюджету та його вдосконалення

На сучасному етапі розвитку економіки незалежної України в цілому, і бюджетної системи зокрема, важливим питанням постає розвиток і удосконалення формування Державного бюджету за доходами. Тому пріоритетним напрямом у цій сфері стає використання світового досвіду формування бюджету і пошук можливостей для його впровадження в Україні.

При формуванні бюджету ставляться такі завдання: активна його взаємодія на підвищення ефективності економіки; забезпечення узгодженості фінансових і інших ресурсів з економічними і соціальними програмами, прогнозами уряду; встановлення необхідних пропорцій і пріоритетів у витрачанні коштів. Після схвалення проекту бюджету вищим виконавчим органом (Кабінетом Міністрів, Президентом) він поступає у законодавчий орган – парламент, який його розглядає і затверджує. Бюджет обговорюється: кожною палатою парламенту, спочатку – в нижній, а потім у верхній палаті (наприклад, у Франції) ; одночасно у двох палатах парламенту (наприклад, у США). При цьому в палатах парламенту створюються спеціальні комісії, які детально аналізують представлений проект бюджету по статтях видатків і вносять корективи. Важливе значення при розгляді проекту бюджету в парламенті має бюджетна ініціатива, тобто право членів законодавчого органу вносити зміни в представлений урядом проект бюджету.

Друга стадія бюджетного процесу закінчується затвердженням бюджету законодавчим органом і підписом глави держави.

Після затвердження бюджету починається третя стадія бюджетного процесу – виконання бюджету, яка включає такі етапи:

1) одержання затверджених доходів;

2) здійснення бюджетних видатків у відповідності з виділеними асигнуваннями.

Важливим елементом третьої стадії бюджетного процесу є касове виконання бюджету, тобто організація збору бюджетних коштів на території країни, їх зберігання і видача, а також ведення обліку і звітності. В більшості країн діє банківська система касового виконання бюджету, при якій Центральний Банк виступає головним касиром держави. В основі касового виконання бюджету лежить принцип єдності каси, суть якого полягає в тому, що всі одержані бюджетні кошти поступають на єдиний рахунок Міністерства Фінансів Центрального Банку і з цього рахунку проводяться всі видатки держави.

Після закінчення фінансового року починається останній, четвертий етап бюджетного процесу, а саме – складання звітності про виконання бюджету Міністерством Фінансів і затвердження його парламентом. На цьому закінчується загальний цикл бюджетного процесу.

Економічне оновлення України об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки.

Обсяг ресурсів, що концентрується в державному бюджеті – одна із ключових проблем діяльності держави в умовах ринку. Доходи державного бюджету – це фінансові ресурси держави, щ о використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.

Об'єктивність процесу концентрації частини валового внутрішнього продукту в розпорядженні держави є сьогодні загальновизнаною. Це зумовлено загальною метою суспільного виробництва, яку коротко можна подати так: зростання добробуту всіх і кожного громадянина зокрема.

Фінансово-податкові реформи та напрями формування економічних відносин мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої тенденції зростання доходів бюджету шляхом:

• прийняття ефективного й забезпечення стабільності чинного законодавства, його простоти й однозначності в трактуванні, а також розробки відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового навантаження;
• проведення інвентаризації діючих пільг, пільгових режимів на предмет відповідності їх вимогам часу та ефективності;
• прийняття спеціального закону про пільги, визначення змісту, статусу, об'єкта й суб'єктів, необхідності їх і напрямів фінансування;
• запровадження державного обліку та контролю за використанням коштів непрямого бюджетного фінансування;
• пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості;
• розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доходів юридичних і фізичних осіб;
• уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ.

Необхідно змінити ідеологію та сутність непрямого оподаткування в інтересах кожного громадянина й держави в цілому. При підготовці Податкового кодексу було б доцільно запропонувати мораторій на введення змін і доповнень до податкового законодавства, у тому числі на розширення переліку пільг, списання та реструктуризацію податкової заборгованості.

З метою забезпечення сталої тенденції зростання доходів бюджету необхідно запровадити механізм стимулювання інтересів територій щодо розширення податкової бази та забезпечення легалізації «тіньових» доходів шляхом, по-перше, забезпечення стабільності бази доходів бюджету територій при визначенні трансфертів впродовж 3-5 років; по-друге, запровадження диференційованого (стимулюючого) підходу врахування приросту (зменшення) відповідної бази доходів при визначенні на наступні 3-5 років трансфертів для відповідних територій.

Одним із головних напрямів пошуку резервів забезпечення стабільного надходження платежів і приросту доходів бюджету залишається реалізація важливого принципу побудови бюджетних відносин розмежування та закріплення податків, зборів і обов'язкових платежів за окремими ланками (рівнями) бюджетної системи.

Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. На даний час ця система потребує перенесення центру ваги з фіскальної функції до функції регулюючої.

З погляду дискусії в Україні навколо фіскальної політики в цілому та податкової реформи зокрема, істотними є три зауваження. По-перше, недоречно розглядати зміни в податковій системі, не визначивши пріоритетів у видатках уряду (частка у ВВП, структура видатків, співвідношення між видатками центрального уряду та місцевих органів влади). По-друге, якими б не були