Механізми грошово-кредитної політики України

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України указом «Про реформу грошової системи України» від 12 листопада 1992 р. ввів купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі «український карбованець», отримали статус тимчасових національних грошей і стали єдиною на території України засобом платежу. Український карбованець як тимчасові гроші взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб і помилок будувалася національна грошова система України. Введенням в загальний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи Україна.

Надругому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991 р.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи. До основних напрямівта найбільш відчутних результатів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести:

1. Розвиток власного емісійного механізму, який включає:

- Створення Банкнотно-монетного двору НБУ, яке має повний цикл високоякісного виробництва паперових грошей та монети;

- Розробка дизайну, встановлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків і монет;

- Розробка правил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо

2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей, завданням якого є:

- Відпрацювання механізму централізованого регулювання банківськими резервами;

- Впровадження механізму рефінансування комерційних банків;

- Розвиток операцій на відкритому ринку.

3. Розробка методики і методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної і грошово-кредитної політики.

4. Розвиток національної платіжної системи, яка охоплює:

- створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

- Розробка методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні;

- Розробка методичних та організаційних засад створення електронної системи масових платежів.

5. Формування механізму валютного регулювання, яке включає:

- Розвиток інфраструктури валютного ринку та формування методичних та організаційних засад здійснення операцій на ньому;

- Порядок регулювання валютного курсу;

- Створення механізму формування та використання золотовалютних резервів;

- Формування звітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу та прогнозування.

6. Розробка і випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

Перераховані заходи дали можливість сформувати протягом 1993-1996 рр.. правові та організаційні основи національної грошової системи ринкового типу, яка здатна була забезпечити належне управління грошовим оборотом відповідно до потреб економіки країни.

Новій ситуації, яка склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, що зберігався за українським карбованцем. Тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших функцій – функцію накопичення. Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопичення грошей як джерела інвестування, стримує економічне зростання, знижує ефективність антиінфляційної політики, зміцнення державних фінансів. У зв'язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці – гривні. 25 серпня 1996 Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця – гривня та її сота частина – копійка.

Цим закінчився другий етап розвитку грошової системи України і розпочався третій.

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, які були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України». Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему мова не йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV «Грошово-кредитна політика», розділ V «Управління готівковим грошовим обігом», розділ VIII «Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями». У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, які формують грошову систему країни [2 c. 179].

 

 

Кожна країна, в залежності від форми політичної влади, визначає основні напрямки свого соціально-економічного розвитку. Товарна форма господарювання базується на ринковому механізмі взаємозв'язку між суб'єктами господарської діяльності. Дана взаємозв'язок грунтується, з одного боку, на дії об'єктивних економічних законів товарного виробництва, з іншого боку, на прагненні реалізації своїх суб'єктивних потреб і інтересів кожним індивідуумом. Об'єднання об'єктивного і суб'єктивного в конкретній формі господарювання породжує одне з головних суперечностей ринкової економіки. Функціонуючи на дії об'єктивних економічних законів, ринкова економіканамагається розвиватися, використовуючи механізм саморегулювання. Така точка зору була в основі економічних концепцій саморегулювання і економічної рівноваги ринку. Так, Ж-Б. Цей у своїй роботі «Трактат політичної економії» (1803 р.), розглядаючи процес функціонування ринкових відносин, писав, що кожен товаровиробник виготовивши продукт намагається його реалізувати, а отримавши гроші намагається їх позбутися. купивши необхідні нього товари. Ж-Б Сей встановив, що у сфері реалізації існує тотожність, яка автоматично встановлює економічну рівновагу в ринковому господарстві. Слабкий розвиток продуктивних сил і