Метафора у сучасній українській поезії: структурно-семантичний аспект

Розташування кабінету в приміщенні навчального закладу не є принциповим питанням, але виправданим є розміщення поруч кабінетів навчальних дисциплін одного циклу.

Кабінет повинен відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, бути просторим, теплим та затишним. Має добре освітлюватись та провітрюватись.

Відповідно до діючих санітарно-гігієнічних норм, у класних кімнатах площа на одного учня не повинна бути менше 1, 25 м2.

Освітлення повинно бути не тільки достатнім, а й рівномірним. Найбільш сприятливим є природне освітлення робочих поверхонь у навчальних приміщеннях при лівосторонньому розміщенні вікон. Освітленість приміщення знижується на 50-70%, якщо вікна забруднені. Тому за санітарно-гігієнічними вимогами зовнішню сторону вікон треба мити 3-4 рази на рік, а внутрішню поверхню – 1-2 рази на місяць. Навчальні приміщення повинні бути забезпечені сонцезахисними пристроями – зовнішніми та внутрішніми (жалюзі чи штори) [1, с. 121-135].

Оптимальний мікроклімат і якість повітряного середовища в навчальному приміщенні благотворно впливає на зміцнення здоров'я учнів, підвищення їх працездатності, ефективності навчання й виховання. Температура повітря восени та взимку у класних кімнатах, навчальних кабінетах, лабораторіях повинна бути 21°, 18°, 17° градусів за С° відповідно для І, ІІ, ІІІ, IV кліматичних зон [1, с. 97-103].

Відносна вологість повітря у класній кімнаті не повинна перевищувати 60%, оптимальна вологість – 40%. Швидкість руху повітря відповідно до гігієнічних вимог повинна бути 0, 2-0, 4 м/с. Вміст вуглекислоти в повітрі навчального приміщення не повинен перевищувати 0, 1%, Збільшення вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень у 3-5 разів не впливає шкідливо на організм, але при цьому підвищується температура повітря, збільшується кількість мікроорганізмів, у т. ч. патогенних, зростає запиленість повітря. Тому вміст вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень розглядається як один із показників зміни середовища. Чистота повітря забезпечується провітрюванням під час перерв між уроками.

Меблі та інше навчальне обладнання класних кімнат (кабінетів) повинні розміщуватись відповідно до санітарно-гігієнічних норм, які передбачають урахування відстані парт від класної дошки (3 м – мінімальна), між рядами парт, між вікнами та рядом парт біля них; стелажі, полки, портрети, технічні засоби навчання укріплюються та встановлюються так, щоби було зручно ними користуватись і щоб вони не загрожували життю та здоров'ю учнів. Важливо, щоб розмір парт відповідав віку дітей та їх зросту. Кут зору між площиною класної дошки та лінією погляду учнів повинен дорівнювати 90°, а для учнів, які сидять за першими партами, мінімально допустимий кут зору 30-35°.

Основні вимоги до гігієни праці трансформувались по відношенню до вчителя й учнів як основних суб'єктів навчально-виховного процесу, тобто їхньої розумової праці на уроці. Внаслідок довгої або напруженої роботи в організмі з'являється об'єктивний стан стомлення, зниження працездатності. Серед зовнішніх факторів, що сприяють поліпшенню розумової працездатності суб'єктів навчально-виховного процесу, є вимоги до їх посадки за столом чи партою.

Інтенсивність розумової праці вчителя й учнів значною мірою залежить від їхнього емоційного стану. Позитивні емоції сприятливо впливають на працю, негативні – навпаки.

Слід пам'ятати, що забезпечення санітарно-гігієнічних умов навчання, раціонального режиму праці та відпочинку, наукової організації праці, розподілу та використання часу занять; дотримання санітарно-гігієнічних норм праці, демократичних взаємовідносин у процесі спільної праці вчителя й учнів на уроці на основі позитивних емоцій, пов'язаних з їх трудовою діяльністю, сприяє ефективному формуванню нового динамічного стереотипу трудової діяльності учня.

Проблеми здоров'я та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства і були пов'язані з розвитком суспільного виробництва та формування суспільного буття. Цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці приділяється серйозна увага.

 

 

Проведений аналіз особливостей метафоризації у поезії сучасників дозволяє зробити висновок про її високу художню інформативність, магічний, чаруючий вплив поетичного слова.

Слово, образ і зовнішній світ не можуть і не повинні аналізуватися окремо один від одного. Слово – це не тільки набір знаків, і мова – це не лише набір слів, а найскладніша система побудови образів, що утворює інтер-суб'єктивний образ світу і є надійним засобом орієнтації в реальному світі. Єдність слова, образу і реального світу в спільності інтенційних структур є принципом їхнього утворення і видозмін. Такі структури охоплюють і те, й інше, забезпечуючи їхню опосередковану і безпосередню єдність.

Поетична мова авторів характеризується особливими, естетично мотивованими мовно-виражальними засобами. Атрибутом художньої мови є естетична функція як акт комунікативного та оцінно-почуттєвого спрямування, її реалізація відбувається внаслідок надання художньому тексту обов'язкових смислів. Метафоричні структури найповніше відображають механізм оновлення лексичної семантики слова. Це сприяє наданню поетичному тексту динамічного характеру, варіативності його сприйняття адресатом.

Зміни, що відбуваються у значеннєвому складі слова аналізованих авторів, викликані образністю, переносністю, експресивно-емоційним наповненням останнього. Митці, формуючи нову внутрішню форму слова, керуються нормативною його семантикою, але не обмежуються лише нею, а встановлюють нові відношення між окремими словами, їх значущими елементами.

Метафора (мова новизни) несе в собі креативно-пізнавальні можливості і функціонує як засіб лінгвального осмислення та репрезентації нової інформації, а отже, як засіб комунікації, у процесі якого відбувається пізнання людиною навколишнього і внутрішнього духовного світу. Результатом цього процесу є естетизація будь-якої сторони людської діяльності. Поезія – основне середовище існування метафор – виступає особливою формою творчого пізнання світу.

Сучасні поети