Метафора у сучасній українській поезії: структурно-семантичний аспект

Найголовнішою ознакою поетичної мови сучасників є метафора. Поети здебільшого використовують свої власні, авторські метафори, як оригінальне продовження фольклорної та книжної традиції. В них відображена зрима пластика слова, динамізм художньо-образної системи твору, її ускладненість. Найбільшого ступеня трансформації слово зазнає у складі складних авторських метафор.

Показниками ідіостилю сучасних українських поетів є такі семантичні типи метафор: метафора-оживлення (антропо-, зоо-, ботано-, химероморфна метафора), метафора-опредмечення та метафора-синестизія.

Переважна кількість метафор у поезії мають одним із компонентів певне ключове слово, яке є стрижневим елементом наскрізного образу. У межах семантичних типів метафор здійснено класифікацію ключових слів, що входять до метафоричних контекстів, за лексико-тематичним принципом.

Оказіонально-метафоричні нововведення сучасників відбивають концептуально-світоглядні позиції поетів, специфіку поетичного таланту, індивідуальний стиль та особливості мислення авторів через художньо-образні парадигми, стрижневими елементами яких є ключові слова здебільшого назви явищ природи, релігійних та хронологічних понять, урбаністичних реалій, наскрізних понять, що визначають епоху сьогодення.

Новітніми зрушеннями в семантиці поетичної мови є семантична ускладненість метафор, що набуває ознак парадоксальності, антипоетичності, неестетичності метафоричних висловів.

Метафора є однією з виражальних домінант сучасного поетичного мовлення, суттєвою частиною його образного слововживання, що безпосередньо слугує поглибленню змістової структури твору. Засоби вторинної номінації надають образності, створюють живі, контекстуально-відчутні барви поезій, забезпечують широкі можливості для виявлення суб'єктивно-оцінної семантики й індивідуального стилю, розкривають нові грані виправданого погляду на мову як на функціонально-смислову єдність.

Отже, мова сучасної поезії відображає новий, вищий етап розвитку літературної мови українського народу, розширення її словникового складу в сторону збагачення лексикою і фразеологією, що позначає поняття соціально-ідейної сфери, сфери світової культури і науки, урізноманітнення і поглиблення її образних засобів словесно-художнього виразу, а в широкому плані – етап виразного розвитку і вдосконалення структурних стилів української мови, яка переконливо показала всьому світові, що українська мова здатна для вираження найвищих духовних утворів людини, надбань світової культури і мистецтва.

 

 

1. Авеличев А. К. Метафора и контекст /А. К. Авеличев //- Вестник МГУ. – 1974. -№ 3. – 192 с.

2. Андрієнко Л. Генеза поетичної метафори бароко /Л. Андрієнко // Мовознавство. -1996. – № 2-3. – с. 42 – 48.

3. Античные теории языка и стиля. – Санкт-Петербург: Алтейя, 1996. – 362 с.

4. Антокольський П. Преключение метафоры /П. Антокольский // Вопросы литературы. -1977. – №1. – с. 168 -183.

5. Аристотель. Об искустве поэзии /Аристотель. – М. : Государственное издательство художественной литературы, 1957. – 184 с.

6. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс /Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры. – М. : Прогресс, 1990. – 204 с.

7. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений /Н. Д. Арутюнова. – М. : Наука, 1988. – 341 с.

8. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика /Ю. Д. Апресян. – М. : Языки русской литературы, 1995. – 464 с.

9. Баран Є. «Достойна мить високих дієслів» (Лідія Мельник. Его і центр) /Є. Баран // Літературна Україна. – 2000. -1 червня. – с. 6.

10. Бахтин М. Слово в поезии и прозе /М. Бахтин // Вопросы литературы. -1972. – № 6. -с. 21 – 45.

11. Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови /С. П. Бевзенко. – К. : Вища школа, 1991. – с. 206 – 211.

12. Бондар О. І., Карпенко Ю. О., Микитин-Дружинець М. Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Лекикологія. Лексикографія: навч. посіб. /О. І. Бондар., Ю. О. Карпенко., М. Л. Микитин-Дружинець. – К. : ВЦ «Академія», 2006. – 368 с.

13. Булаховський Л. А. Виникнення і розвиток літературних мов. Вибрані твори: В 5-ти томах /Л. А. Булаховський. – Київ: Наукова думка, 1973. – Т. I. – с. 321- 410.

14. Виноградов В. В. О теории художественной речи /В. В. Виноградов. – М. : Высшая школа, 1971. – 240 с.

15. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика /В. В. Виноградов. – М. : Изд-во АН СССР, 1963. – 256 с.

16. Винокур Г. О. Избранные работы по русскому язику /Г. О. Винокур. – М. : Наука, 1959. – с. 390- 410.

17. Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи. Природа вторичной номинации /В. Н. Вовк. – К. : Наукова думка, 1986. – 126 с.

18. Гак В. Г. Метафора: универсальное и специфическое. Метафора в языке и тексте /В. Г. Гак. – М. : Наука, 1988. – с. 11 – 26.

19. Грабовська З. Багатогранність мовної метафори /З. Грабовська // Українська мова і література у школі. – 1997. – № 12. – с. 8 – 17.

20. Григорьев В. П. Поэтика слова /В. П. Григорьев. – М. : Наука, 1979. – 87 с.

21. Дятчук В. В., Пустовіт Л. О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови /В. В. Дятчук., Л.