Методи лікувальної фізкультури в ДНЗ при конкретних захворюваннях

Комплекс вправ рекомендується виконувати 1-2 рази в день: ранком і вдень або ввечері. Не рекомендується займатися після їжі. Початківцям кількість повторень можна скоротити вдвічі, з поступовим на протязі 2-4 тижнів збільшенням до повного навантаження.

Фізичні вправи супроводжуються позитивними емоціями, відволікають хворих від «входу в хворобу», що, в свою чергу, сприяє зниженню м'язового тонусу і виконанню рухів у більшому об’ємі. Залучення хворого в процес лікування є могутнім чинником опосередкованої психотерапії.

Під час проведення ЛФК потрібно уникати вираженого посилення болів. Ті рухи, які супроводжуються болями, можна не виконувати. Черговість вправ можна змінити, в ряді випадків підключити до них інші прийоми.

Слід зауважити, що небезпечні (навіть у період ремісії) вправи з нахилом тулуба вперед (особливо небезпечні з ротацією) : такі нахили сприяють зміщенню ядра диску, розтягуванні в паравертебральній зоні як фіброзних тканин, так і м'язів. Відомо, що активна функція цих м'язів зупиняється після нахилу тулуба на 15-20°. Отже виходить, що при подальшому нахилі відбувається розтягування м'язів і фіброзних тканин поперекової ділянки.

Автори (зокрема К. Левіт), які визнають найважливішою ланкою процесу блокування міжхребцевих суглобів, вважають за доцільне приступити до ЛФК після деблокуючих заходів, теплових процедур, масажу. На цьому етапі, коли в хворого спостерігається помірний тягнучий біль, при обережному розтягуванні м'яза до фізіологічного положення суглоба, приступають до статичних навантажень. Спочатку ці вправи виконуються на скорочення вкороченого м'яза, потім – на його розтягування (активна робота антагоністів).

Правильна постава, постійні заняття ЛФК, особливо плавання, своєчасне лікування соматичних і ендокринних захворювань, збереження гарної фізичної форми з відсутністю зайвої ваги тіла, володіння методами психічної і м'язової релаксації – основні шляхи профілактики болів у спині. Завдання лікаря в даному випадку чисто просвітительська, для виконання якої необхідно використовувати будь-яку чергову зустріч з пацієнтом.

Практичне видужання залежить від наполегливості в лікуванні повторними курсами і від самодисципліни пацієнта.

Для цього потрібне неухильне виконання лікувально-гімнастичних вправ із захистом хребта від надлишкових навантажень, а значить, вироблення нових трудових навичок, постійна увага до своєї постави.

Заняття спортом при вираженому остеохондрозі міжхребцевого диска не рекомендуються, оскільки можна спровокувати загострення й ускладнити протікання захворювання. Приклад Дікуля і Власова скоріше виключення з правил. Знову ж він показує значимість стриманості й індивідуально розрахованих тренувань. Крім того, такий метод може бути ефективним при травматичних ушкодженнях, тобто разових, але не при прогресуючих тривалих захворюваннях, незважаючи навіть на те, що це прогресування і зупиняється згодом.

Спортивні заняття слід розділити по ступеням ризику (з низькою можливістю) виникнення болі в спині:

1) низький ступінь ризику – їзда на велосипеді і плавання, катання на ковзанах, лижний біг;

2) середній ступінь ризику – баскетбол, боулінг, біг підтюпцем, деякі види танців, веслування, їзда на коні;

3) високий ступінь ризику – футбол, гімнастика, важка атлетика, пірнання [9, 94].

Види спорту з низьким ризиком чинять невеликі навантаження на спину. Види спорту з помірним ризиком пов'язані зі стрибками або поворотами. Стрибки збільшують тиск на диски, повороти натискають на суглоби. Важливо мати м'яке взуття для бігу, а бігати краще по ґрунті, по траві, можна по асфальту, гірше по бетону.

Бажано уникати спортивних напрямків, пов'язаних з надзавданнями і зверхнавантаженнями, – вони перетворюють фактори ризику в реальне захворювання. Виробленню правильної постави сприяють заняття бальними танцями, фехтуванням, бігові на ковзанах.

На відміну від інших видів, заняття у воді не дають осьового навантаження на хребет, при цьому задіюються практично всі групи м'язів. Стиль «кроль» і на спині являються оптимальними для плавання. При стилі «батерфляй» використовуються різкі штовхальні рухи, що не завжди корисно, а стиль «брас»: може призвести до перенапруги і посиленню вигину шийного відділу хребта.

При впливі теплої води, близько 34-36 0С, розслаблюються м'язи, зменшується біль і спастичні явища при рухах, зменшується рефлекторна збудливість.

Навіть порівняно легкі рухи у воді підвищують хвилинний і ударний обсяг серця близько на 1/3. У той же час гідростатичний тиск сприяє компресії периферичних венозних судин, чим полегшується і прискорюється надходження крові до серця. Це один з компонентів сприятливого впливу плавання при венозній недостатності судин нижніх кінцівок.

Сприятливий прогноз багато в чому залежить від діяльної витримки і терпіння. Важливо використовувати захисні і розвантажувальні заходи перед майбутніми навантаженнями і після них. До них відносяться використання корсета і відпочинок лежачи в зручній позі. При виникаючих м'язових спазмах без загострення, людина повинна застосовувати місцеве тепло, ліки, що знімають м'язову напругу (зокрема сирдалуд), нестероїдні анальгетики (зокрема ібупрофен) короткими курсами – приблизно по 2-3 дні.

Не можна перетворювати життя в суцільну профілактику хвороб. Так можна загнати пацієнта в хронічний стрес або потрапити в рабство чергової утопічної всеоздоровчої ідеї.

Важлива організація праці і відпочинку. Сидіти потрібно менше, частіше влаштовувати перерви. Сидіння повинне бути з опорою для спини, з опорою для попереку (спеціальним вигином спинки стільця або підкладеним валиком). Взагалі потрібно уникати нахиленого положення в роботі – або стіл вище влаштувати, або сидіть з опорою для спини [3, 58].