Методи збирання первинної соціологічної інформації

Тема 13. Методи збирання первинної соціологічної інформації

 

13.1. Поняття методу в соціології

13.2. Опитування

13.3. Аналіз документів

13.4. Спостереження

13.5. Соціальний експеримент як метод збирання соціологічної інформації

13.6. Метод експертної оцінки

13.7. Соціометричне опитування

 

13.1. Поняття методу в соціології

 

У соціології метод – це спосіб одержання вірогідних соціологічних знань, сукупність задіяних прийомів,

процедур і операцій емпіричного та теоретичного пізнання соціальної реальності.

Виділяють чотири основні методи емпіричного соціологічного дослідження: аналіз документів, спостереження, опитування і соціальний експеримент. Зупинимось детальніше на характеристиці цих методів та особливостей їх використання під час проведення соціологічного дослідження.

 

13.2. Опитування

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповіді респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження.

Методи опитування використовують у таких випадках:

1. Коли проблема, що досліджується, недостатньо забезпечена документальними джерелами та інформацією;

2. Коли предмет дослідження або його окремі характеристики неможливо спостерігати в повному обсязі і протягом всього існування;

3. Коли предметом дослідження є елементи колективної та індивідуальної свідомості – думки, стереотипи мислення, а не безпосередні вчинки і поведінка;

4. Коли опитування доповнює можливості опису і аналізу досліджуваних явищ і перевіряє дані одержані за допомогою інших методів.

При опитуванні надто важлива взаємодія соціолога та опитуваного. Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний:

a. сприйняв потрібну інформацію;

b. правильно зрозумів її;

c. зміг згадати, якщо необхідно, події минулого;

d. обрав адекватну відповідь на поставлене запитання;

e. зміг адекватно втілити відповідь у слова [2. 208].

Анкетне опитування. Серед розповсюджених методів опитування респондентів важливе місце посідає метод анкетного опитування.

Анкетування – це процес збирання первинної інформації шляхом опитування людей з використанням певної схеми – анкети.

Анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами. Складовими анкети повинні бути:

Вступна частина. У ній міститься звернення до респондентів з викладом теми, мети, завдань опитування, інструкції щодо процедури заповнення анкети, із вказівкою на анонімність опитування і використання його результатів лише з науковою метою.

 1. Блоки простих питань, що забезпечують включення респондентів до процесу опитування.

2. Блоки складних питань, які потребують аналізу і роздумів.

3. Заключні питання, прості за змістом, покликані дати респонденту відчуття участі у потрібній справі.

4. “Паспортичка”– запитання,щорозкриваютьсоціально-демографічні,професійно-освітні,етнічні,

культурнітаіншіхарактеристики респондентів(стать,вік,сімейнийстан,місцепроживання,

національність тощо).

Запитання анкети. За предметним змістом запитання анкети поділяють на:

запитання про факти, що несуть інформацію про соціальні явища, про стан справ у колективі, про поведінку і дії самого респондента і т. д.;

запитання про знання для з’ясування, що означає і що може повідомити респондент;

запитання про думку респондента, їх мета зафіксувати побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть

торкатися будь-яких проблем і особистості самого респондента;

запитання про мотиви, покликані викликати суб’єктивне уявлення людини про спонуки своєї діяльності.

За своєю логічною природою запитання класифікуються таким чином:

основні запитання, відповіді на які є ґрунтом для висновків про явища, що вивчаються;

запитання – фільтри відсіюють респондентів до яких не стосуються запитання;

контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей; запитання, які наводять на думку, допомагають респонденту правильно осмислити основні запитання, знайти точну відповідь.

За своєю психологічною функцією запитання діляться на:

контактні запитання, котрі слугують налагодженню контакту з респондентом;

буферні запитання, як правило, починаються із загальної форми: “Як Ви думаєте ? ” – і далі йде опис нової

проблеми. Мета цього виду запитань – перевести увагу респондента з однієї проблеми на іншу;

прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респондента щодо проблеми, яка вивчається, її оцінку

з власної позиції;

опосередковані запитання дозволяють респонденту ніби приховати свою власну позицію і посилити

критичний акцент своїх висловлювань.

За характером відповідей на поставлені запитання вони розподіляються на такі види:

відкриті запитання передбачають вільну форму відповіді. Наприклад: “Що таке демократія ?”;

запитання закритого типу: “Чим Ви займаєтесь у вільний час?” Просимо відповісти на ті із нижче

перерахованих варіантів, які збігаються з вашою думкою: 1) відвідую рідних і знайомих; 2) зустрічаюся з

друзями; 3) слухаю радіо; 4) читаю книгу; 5) займаюсь рукоділлям;

запитання напівзакритого типу засновані на додаванні до варіантів відповідей фрази: “Вкажіть і інші види

занять”. Це дає можливість висловити щось своє;

запитання-меню пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднання варіантів запропонованих відповідей;

шкальні запитання – відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той або

інший показник;

дихотомічні запитання: “Чи вірите Ви у гороскопи і астрологічні прогнози ?” Відповідь: “так – ні”.

Коли анкета складена, треба здійснити пробне опитування, в ході якого перевіряється зміст анкети, формулювання і послідовність запитань